Ракетні війська стратегічного призначення Росії
Ракетні війська стратегічного призначення Росії | |
---|---|
рос. Ракетные войска стратегического назначения Российской Федерации | |
На службі | від 19.08.1992 |
Країна | Росія |
Вид | ЗС Російської Федерації |
Тип | Ракетні війська |
Роль | ядерне стримування |
Чисельність | 60 000 військовиків (2016) |
Гарнізон/Штаб | Одинцово |
Кольори | червоний |
Командування | |
Поточний командувач | генерал-полковник Сергій Вікторович Каркаєв |
Знаки розрізнення | |
Прапор | |
Середня емблема | |
Петличний знак | |
Нарукавний знак | |
Медіафайли на Вікісховищі |
Раке́тні війська́ стратегі́чного призна́чення (РВСП, рос. Ракетные войска стратегического назначения, РВСН) — окремий рід військ у Збройних силах Російської Федерації, що має на озброєнні міжконтинентальні балістичні ракети з ядерними боєголовками мобільного і стаціонарного базування. Сухопутний компонент ядерної тріади РФ.
РВСП є військами постійної бойової готовності.
Після розпаду СРСР у 1992 році Російська Федерація успадкувала переважну більшість Ракетних військ стратегічного призначення СРСР, сформувавши на їх основі свої власні.
У 1995 році указом Президента Росії встановлено День Ракетних військ стратегічного призначення, який відзначається у Росії 17 грудня.
- Головний штаб РВСП (м. Одинцово, Московська область).
- 12-те Головне управління Міністерства оборони (відало арсеналами озброєння).
- Головне управління ракетного озброєння (ГУРО).
- Головне управління експлуатації ракетного озброєння (ГУЕРО).
- Головне управління комплектування і обладнання.
- Головне управління спеціального будівництва (Головспецбуд).
- Головне інженерне управління (ГІУ РВ).
- Управління бойової підготовки.
- Управління військово-навчальних закладів.
- Управління тилу.
- Центральний командний пункт.
- Центральний вузол зв'язку.
- Центральний обчислювальний центр (ЦОЦ РВ).
Ракетні війська стратегічного призначення — єдиний рід військ у ЗС РФ, в якому цілком збережена радянська армійсько-дивізійна структура[1], видозмінена або скасована в інших видах й родах військ протягом 1990-2000-х років.
- 27-ма гвардійська ракетна Вітебська Червонопрапорна армія (Володимир)
- 7-ма гвардійська ракетна Режицька Червонопрапорна дивізія (Озерний/Виползово/Бологоє-4)
- 14-та ракетна Київсько-Житомирська ордена Кутузова дивізія (Йошкар-Ола)
- 28-ма гвардійська ракетна Червонопрапорна дивізія (Козельськ)
- 54-та гвардійська ракетна ордена Кутузова дивізія (Красні Сосенки (Тейково-6))
- 60-та ракетна Таманська ордена Жовтневої Революції, Червонопрапорна дивізія імені 60-річчя СРСР (Світлий/Татіщево-5)
- 33-тя гвардійська ракетна Бериславсько-Хінганська двічі Червонопрапорна, ордена Суворова армія (Омськ)
- 29-та гвардійська ракетна Вітебська ордена Леніна, Червонопрапорна дивізія (Іркутськ)
- 35-та ракетна Червонопрапорна, орденів Кутузова та Олександра Невського дивізія (Сибірський)
- 39-та гвардійська ракетна Глухівська ордена Леніна, Червонопрапорна, орденів Суворова, Кутузова і Богдана Хмельницького дивізія (Гвардійський/Новосибірськ-95)
- 62-га ракетна Ужурська Червонопрапорна дивізія імені 60-річчя СРСР (Сонячний/Ужур-4)
- генерал-полковник Сергій Вікторович Каракаєв
- ↑ Структура РВСН // Сайт МО РФ. Архів оригіналу за 6 червня 2022. Процитовано 9 серпня 2024.
- Просянник Михаил, Ядерная речь Путина(рос.) // УМП, 5 березня 2018
- Росія провела невдалі випробування ядерної зброї, коли Байден був в Україні – CNN. https://mil.in.ua/. Мілітарний. 22 лютого 2023. Процитовано 22 лютого 2023.
Ця стаття не містить посилань на джерела. (вересень 2018) |