Ракун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ракун
Ракун звичайний (P. lotor)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Псовиді (Caniformia)
Родина: Ракунові (Procyonidae)
Рід: Ракун (Procyon)
Storr, 1780
Види
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Procyon
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Procyon
EOL logo.svg EOL: 18666
ITIS logo.svg ITIS: 180574
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9653
Fossilworks: 41262

Ракун[1][2][3][4], єнот[5], також полоскун[6][7] (Procyon) — рід нічних ссавців родини ракунових (Procyonidae), поширений на американському континенті від півдня Канади до Уругваю. Склад роду — 3 види[8].

Опис[ред. | ред. код]

Довжина голови й тіла: 415–600 мм, довжина хвоста: 200–405 мм, висота в плечах: 228–304 мм[9]. Вага зазвичай 2–12 кг, самці зазвичай більші й північніші тварини більші за південніших. Загальне забарвлення є від сірого до майже чорного іноді з коричневим або червоним відтінком. Є 5–10 смуг на досить добре вкритому шерстю хвості й чорна «бандитська маска» на обличчі. Задня частина голови широка, мордочка гостра. Пальці передніх кінцівок досить довгі й можуть бути широко розставлені. Пальці не перетинчасті, кігті невтяжні. Сліди нагадують людські. Самиці мають 4 пари молочних залоз[10].

Поведінка[ред. | ред. код]

Ракуни як правило селяться поблизу води. Вони добре плавають і лазять по деревах. Це переважно нічні тварини. Житло, як правило, ракун влаштовує в порожнині дерева з входом більше 3 метрів над землею. Також житло може розміщуватися в кам'яній ущелині, пні, норі зробленій іншою твариною або в людській споруді. За винятком суворих зим і самиць із новонародженими кожну нору ракун займає лише один–два дні. Відстань між норами становить кілька сотень метрів. Ракун не впадає в зимову сплячку. У південних ареалах ракуни активні протягом року. На півночі вони можуть залишатися в норі значну частину зими, але з'являються за потепління. У стані зимового сну серцебиття не зменшується, температура тіла перевищує 35°С, а швидкість метаболізму залишається високою. Вони живуть переважно з жирових резервів, накопичених минулим і літом і можуть втратити до 50% ваги. Їжу ракун здебільшого бере руками й кладе до рота. Всеїдна дієта складається головним чином з раків, крабів, інших членистоногих, жаб, риби, горіхів, насіння, жолудів, ягід[10].

Різноманіття назв[ред. | ред. код]

Етимологія латинської назви роду: дав.-гр. κύων — «пес», дав.-гр. πρό — «перед, до»[11].

Назва «єнот», вживана в більшості українських наукових джерел, походить від назви іншої тварини, генети — африканського хижака з групи Viverra getetta. Генети були відомі в Європі за генетовим хутром), назва якого поступово трансформувалася у «єнота»: «генета» → «генот» → «єнот»[12]. Довгий час американських єнотів за певну схожість хутра і розмірів з африканськими та південноєвропейськими «єнотами» (віверами) відносили до Віверових). Проте, ракуни-єноти виявилися представниками іншого роду та іншої родини, аніж генети, назва «єнот» за якими в українській мові не закріпилася[джерело?].

За однією з версій, завдяки ще одній особливості ракунів — смугастому хвосту, їх (чи, точніше, один із видів роду Procyon) прозвали «полоскунами» (від рос. «полосатий» = смугастий)[джерело?], але більш імовірним виглядає пояснення цієї назви їхньою звичкою «полоскати» свою здобич у воді — на що вказує також і видова латинська назва Procyon lotor.

В Україні і низці інших країн «єнотом» також називають інший вид — єнота уссурійського (Nyctereutes procyonoides), також відомий як єнотовидий собака[джерело?].

Ще одна назва, ракун, походить від англ. raccoon, запозиченого з мови поухатан (однієї з алгонкінських мов), де звучала як aroughcun чи aroughcoune[13]. Попри присутність назви «ракун» у джерелах XIX ст., в українській мові вона до цього часу є маловживаною. До початку XXI ст. Procyon був відомий в українській мові як «єнот», тоді як Nyctereutes procyonoides (що в побуті чи в мисливському жаргоні також називався «єнот») в науковій літературі описувався як «Єнотовидний собака» (що випливає з його латинської видової назви — procyonoides, тобто, «єнотоподібний» чи «ракуноподібний»)[джерело?].

Склад роду[ред. | ред. код]

Найпоширенішими видом роду Procyon є ракун звичайний, відомий також як «полоскун» (Procyon lotor), який є одним з трьох видів цього роду, поширеним у помірних широтах.

Інші види єнотів зустрічаються тільки у тропіках і значно менш відомі. Наприклад, ракун ракоїд (Procyon cancrivorus) водиться у Південній Америці, від Коста-Рики до північної Аргентини. Він менший за ракуна звичайного, відрізняється подовженим тілом, гладеньким коротким хутром, непухнастим хвостом.

Декілька ракунів, а саме, Ракун барбадоський, Procyon gloveralleni (Nelson & Goldman, 1930), Ракун Насау Procyon maynardi (Bangs, 1898), Ракун гваделупський, Procyon minor (Miller, 1911) і Ракун Трес Маріас, Procyon insularis (Merriam, 1898) раніше вважалися окремими підвидами, тепер же підвидами Ракуна звичайного.

Таксономія[ред. | ред. код]

рід Procyon — Ракун

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Загороднюк І., Харчук С. Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи // Науковий вісник НУБіП України. — 2011. — Вип. 164. — № 3. — С. 124–135.
  2. Список ссавців України. Види, відомі за останні три століття // Теріологічна школа: Веб-сайт Українського теріологічного товариства НАН України. — Київ, 2012.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — С. 20. — ISBN 966-00-0785-X.
  4. Желеховский і Недїльский, 1886, с. 795
  5. Маркевич О.П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 172.
  6. Желеховский і Недїльский, 1886, с. 692
  7. Покорный, А (пер. Поляньскій, М.). Зоологія. — Прага : Изъ книгопечатнѣ Богеміи, 1874. — С. 12.
  8. International Union for Conservation of Nature and Natural Resources. 
  9. Ronald M. Nowak. Walker's mammals of the world. — JHU Press, 1999. — Т. 1. — С. 698. — ISBN 0801857899. (англ.)
  10. а б Ronald M. Nowak. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 134, 135. — ISBN 0801880327. (англ.)
  11. Youth, H. Field Guide to the Natural World of Washington. — Baltimore : JHU Press, 2014. — Т. 3. — С. 268. — ISBN 9781421412030. (англ.)
  12. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  13. raccoon // www.wordorigins.org

Джерела[ред. | ред. код]