Секвоя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Секвойя)
Перейти до: навігація, пошук
Секвоя
Del Norte Titan («Північний титан») - четверте за величиною дерево секвої
Del Norte Titan («Північний титан») - четверте за величиною дерево секвої
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Насінні (Spermatophyta)
Клас: Хвойні (Coniferopsida)
Порядок: Хвойні (Coniferales)
Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
Підродина: Секвоєві (Sequoioideae)
Рід: Секвоя (Sequoia)
Вид: Секвоя
Біноміальна назва
'Секвоя вічнозелена' (Sequoia sempervirens)
(D. Don) Endl.
Ареал поширення
Ареал поширення
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sequoia sempervirens
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sequoia sempervirens
EOL logo.svg EOL: 1034849
IPNI: 263741-1
ITIS logo.svg ITIS: 183435
IUCN logo.svg МСОП: 34051
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 28980

Секв́оя вічнозел́ена[1]  (також секвойя вічнозелена[2]) (Sequoia sempervirens) — є єдиним живим видом деревних рослин з монотипового роду cеквоя (Sequoia) родини Кипарисові. Представники цього виду є найвищими деревами на Землі. Вважається, що більше 95% від первісної частини старовікових лісів червоного дерева було вирубано для деревини[3]. Два інших роди, секвоядендрон і метасеквоя, у підродині Sequoioideae тісно пов'язані з родом секвоя.

Природний ареал роду — Тихоокеанське узбережжя Північної Америки. Окремі екземпляри секвої досягають висоти понад 110 м — це одні з найбільших дерев на Землі. Максимальний вік — понад 3 000 років (секвоя росте до шести тисяч років[4]).

Назва[ред.ред. код]

Молоді відростки навколо старого дерева.
Тунель у стовбурі
Насіння
Sequoia sempervirens

Спочатку секвої називали каліфорнійськими соснами або мамонтовими деревами, через схожість загнутих догори гілок з бивнями мамонтів. Карл Лінней в 1859 р. назвав це дерево на честь англійського полководця Веллінгтона — «Веллінгтонія велетенська», що викликало невдоволення в американців, які назвали дерево ім'ям свого національного героя Джорджа Вашингтона — «вашингтонія велетенська».[4] Однак і ця назва не прижилася. Тоді стали іменувати це дерево, як його іменували місцеві індіанці — секвоєю. Пізніше з'ясувалось, що таке ім'я мав один з вождів племені ірокезів, який очолював визвольну боротьбу проти завойовників.[5][4]

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Секвоя — вічнозелене однодомне дерево.

Крона конічної форми, гілки ростуть горизонтально або з легким нахилом вниз. Кора дуже товста, до 30 см завтовшки, і порівняно м'яка, волокниста, червоно-коричневого кольору відразу після її зняття (звідси англійська назва redwood, «червоне дерево»), з часом темніє. Коренева система складається з неглибоких, широко розкинутих бічних коренів. Листя 15-25 мм в довжину, витягнуте і пласке у молодих дерев, зі стрілками на затіненій нижній частини крони у старих дерев, і лускоподібне 5-10 мм в довжину у верхній частині крони старих дерев. Шишки яйцеподібні, 15-32 мм у довжину, з 15-25 спірально закрученими лусочками; запилення в кінці зими, дозрівання через 8-9 місяців. У кожній шишці 3-7 насінин, кожна з яких 3-4 мм в довжину і 0,5 мм в ширину. Насіння висипається, коли шишка висихає і відкривається.

Поширення та екологія[ред.ред. код]

Поширена в північноамериканських лісах вздовж берега Тихого океану. Росте в Каліфорнії

Ліси секвої вічнозеленої тягнуться вузькою смугою довжиною близько 720 км тихоокеанським узбережжям США від округу Монтерей на півночі Каліфорнії до річки Чітко на півдні штату Орегон. Секвоя вічнозелена потребує дуже вологого клімату, тому не росте від берега далі ніж на 32-48 км, залишаючись у смузі впливу морського туману. Колись секвої разом з іншими представниками таксодієвих були поширені в багатьох областях Північної півкулі, проте останнє заледеніння зберегло їх тільки на західному узбережжі Північної Америки разом з близьким видом секвоядендрон велетенський, мамонтове дерево, або веллінгтонія (Sequoiadendron giganteum), також єдиним представником свого роду, званим іноді секвоя велетенська (S. gigantea). Секвою вічнозелену розводять як декоративну рослину на південному сході США і в європейських областях з помірним кліматом. Середня висота секвої вічнозеленої — близько 90 м, а рекордна — 135 м. Володарем цього рекорду було дерево "Батько Лісів". Одразу після визначення висоти дерево зрубали. Діаметр стовбура часто сягає 6-7,6 м і може збільшуватися в рік на 2,5 см. Зрілість секвої вічнозеленої настає в 400–500 років, причому нерідкі екземпляри віком понад 1500 років (найстаршому серед відомих — біля 2200 років). Дерево добре розмножується кореневими відростками, пеньковими пагонами і насінням, яке після проростання дає швидкорослі сходи. Крона вузька, починається вище нижньої третини стовбура. Овальні шишки і короткі пагони з пласкою, блакитно-сірою хвоєю надають їй красу і пишність. Кора товста, червонувата, з глибокими борознами. Заболонь блідо-жовтого або білого кольору, а ядерна деревина — різних відтінків червоного. Коренева система утворена бічним корінням, неглибоко проникає в ґрунт.

До секвої вічнозеленої і Мамонтового дерева близька метасеквоя гліптостробусовидна (китайська) (Metasequoia glyptostroboides), що зустрічається на дуже обмеженій площі в Китаї. Розрізняють два різновиди секвої вічнозеленої — притиснуту (var. adpressa), що відрізняється більш дрібними розмірами, і сизу (var. glauca) — з блакитним кольором хвої.

В 1885 році її посадили у Нікітському ботанічному саді, а станом на 1964 рік її висота сягала 26 метрів з діаметром стовбура більше метра.[4]

Цікава статистика[ред.ред. код]

  • Спили величезних стовбурів гігантського дерева секвої досягають 12 метрів у поперечнику[4]. У тунель, зроблений в такому дереві, вільно в'їжджає екіпаж, а на пні можуть танцювати шістнадцять пар і поміщається оркестр[4].
  • Найвищу секвою знайдено влітку 2006 року Крісом Аткінсом (англ. Chris Atkins) та Майклом Тейлором (англ. Michael Taylor) в національному парку Редвуд. Висота «Гіперіона» (так було названо дерево) становить 115,5 метра (379,1 фута)[6]. Дослідники заявили, що пошкодження, завдані дереву у верхній частині дятлом, перешкодили секвої досягти 115,8 метра (380 футів).
  • Попереднім рекордсменом із живих дерев був «Стратосферний Гігант» в парку штату Каліфорнія Гамболдт-Редвудс, його висота — 112,83 метра, попередній вимір був у 2004 (у серпні 2000–112,34 м, в 2002–112,56 м).
  • Висоту в понад 110 м мають 15 живих дерев, а вищих за 105 м — 47 дерев.
  • Найвище дерево дугласії — дугласія тисолиста — має висоту 100,3 м.
  • У 2004 році журнал Nature написав, що максимальна теоретична висота секвої (або будь-якого іншого дерева) обмежена 122–130 метрами, через гравітацію та тертя між водою і порами деревини, через котрі вона сочиться.
  • Найоб'ємніше дерево — «Титан Дель Норте». Його об'єм становить 1 044,7 м³, висота — 93,57 м, а діаметр — 7,22 м. Серед живих дерев тільки 15 секвоядендронів велетенських масивніші за нього; хоч вони коротші, але у них товщий стовбур. Так об'єм найпотужнішої гігантської секвої «Генерал Шерман» дорівнює 1 488 м³.
  • Одну секвою спилювали 7-метровою пилкою 17 днів. Для її перевезення знадобилося 30 великих залізничних платформ.[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ю. Кобів. Секвоя // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н и др. Определитель высших растений Украины. — К: Наук. думка, 1987. — С. 38.
  3. Келлі, Д. і Г. Braasch. 1988 рік. Секрети старовікових лісів. Гіббс Сміт, Лейтон, Юта: 1-99.
  4. а б в г д е Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона // Сады и парки мира. — Л. : Детская литература, 1964. — С. 413. — 50000 прим.(рос.)
  5. а б Георгій Скарлато. Захоплююча географія. Навчальний посібник. — К.: «Альтерпрес», 1998. — 414 с., іл. ISBN 966-542-036-4
  6. [1]

Література[ред.ред. код]

  • Трифонова В. И. Семейство таксодиевые (Taxodiaceae) // Жизнь растений. В 6-ти т. / Ал. А. Фёдоров. — М. : Просвещение, 1978. — Т. 4. Мхи. Плауны. Хвощи. Папоротники. Голосеменные растения. Под ред. И. В. Грушвицкого и С. Г. Жилина. — С. 374—383. — 300000 прим.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]