Селеста Голм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селеста Голм
англ. Celeste Holm
Studio publicity Celeste Holm.jpg
Народилася 29 квітня 1917(1917-04-29)[1][2][…]
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк[1]
Померла 15 липня 2012(2012-07-15)[4][1][…] (95 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[1]
  • гострий інфаркт міокарда
  • Громадянство Flag of the United States.svg США
    Діяльність телеакторка, кіноакторка, співачка, акторка театру
    Alma mater Чиказький університет і Francis W. Parker Schoold
    Роки діяльності 19372012
    У шлюбі з Ralph Nelsond, невідомо, невідомо, Wesley Addyd і невідомо
    Діти Тед Нельсон
    IMDb nm0002141
    Нагороди та премії
    орден Святого Олафа
    Премія «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану

    зірка на голлівудській Алеї слави[d]


    CMNS: Селеста Голм у Вікісховищі

    Селеста Голм (англ. Celeste Holm; 29 квітня 1917 — 15 липня 2012) — американська акторка, володарка премії «Оскар» у 1947 році, та «Золотий глобус».

    Біографія[ред. | ред. код]

    Кар'єра[ред. | ред. код]

    Селеста Голм народилася 29 квітня 1917 в Нью-Йорку, а все її дитинство пройшло в селі Лонг-Веллі в Нью-Джерсі. Її мати, Джин Парк, була художницею, а батько, норвежець Теодор Голм, страховим агентом. Акторську майстерність вона вивчала в університеті Чикаго, а свою театральну кар'єру вона розпочала в кінці 1930-х, після розлучення з Ральфон Нельсоном, батьком її сина Теда.[5]

    Її перша велика роль була в постановці «Гамлет», з Леслі Говардом в головній ролі, а незабаром після цього їй запропонували роль Едо Енні в знаменитому бродвейському мюзиклі «Оклахома!». У 1946 акторка підписала контракт з кінокомпанією «20th Century Fox», і вже два роки по тому була ушанована премій «Оскар» і «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль другого плану у фільмі «Джентльменська угода». Після своєї знаменитої ролі Карен Річардс у фільмі «Все про Єву» (1950).[6]

    Починаючи з кінця 1950-х Голм багато працювала на телебаченні, знімалася в телесеріалах і була ведучою кількох шоу. Вона з'явилася в таких серіалах як «Доктор Кілдер», «Правосуддя Берка», «Вулиці Сан Франциско», «Приватний детектив Магнум», «Дотик ангела», «Третя зміна» і багатьох інших. На великому екрані акторка з'являлася у фільмах «Том Сойєр» (1973) і «Троє чоловіків і немовля» (1987). У 1983 вона виступила в Лондоні в мюзиклі «Леді в темряві».

    За свою довгу кар'єру Селеста Голм неодноразово відзначатися усіляких премій і нагород. У 1968 вона отримала премію Сари Сиддонс за великі досягнення в театрах Чикаго, Рональд Рейган призначив її одним з членів Національної ради мистецтв, король Норвегії Олаф V ввів її в ранг лицаря, а в 1992 вона була включена в Американський театральний хол слави. Акторка до кінця життя залишалася активною учасницею ЮНІСЕФ.

    Особисте життя[ред. | ред. код]

    Від першого чоловіка, з яким вона розлучилася в 1938, Селеста Голм народила сина Теда Нельсона, майбутнього винахідника гіпертексту. У 1940 вона вийшла заміж за Френсіса Е. Девіса, заради якого навіть прийняла католицизм, але все ж шлюб не вдався і в тому ж році вони розлучилися.[7]

    З 1946 по 1952 вона була одружена з Скайлером Даннінгом, від якого народила сина Деніела Даннінга.[8] У 1968 Селеста Голм одружилася з актором Уеслі Еббі. Разом з ним вона знялася у фільмі «Любити», в якому вони зіграли сімейну пару.[9] Хоча у них не було дітей, цей шлюб став найдовшим в її житті і закінчився зі смертю Уеслі в 1996.

    29 квітня 2004, в свій 87 день народження, Селеста Голм знову вийшла заміж. Її обранцем став оперний співак Френк Беза.[10] Пара познайомилася в жовтні 1999 року на зборі коштів, для якого Безіле було найнято співати. Невдовзі після одруження Холм і Базіл подали до суду, щоб скасувати безповоротний довірчий договір, створений у 2002 році Деніелом Даннінгом, молодшим сином Холма. Траст був нібито створений для захисту фінансових активів Холма від податків, хоча Базіль стверджував, що справжня мета трасту полягала в тому, щоб утримати його від її грошей. Позов розпочав п’ятирічну боротьбу, яка коштувала мільйони доларів і, згідно зі статтею в The New York Times, залишила Холм та її чоловіка «крихкий контроль» над їхньою квартирою, яку Холм придбала за 10 000 доларів готівкою в 1953 році у її доходи від фільмів, які в 2011 році вважалися щонайменше 10 000 000 доларів США.[11]

    Смерть[ред. | ред. код]

    Вранці 15 липня 2012 Селеста Голм була доставлена в «St. Luke's-Roosevelt Hospital Center» з зневодненням. Кілька годин по тому 95-річна акторка померла в цьому госпіталі від серцевого нападу.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    • 1946 — Три дівчини в блакитному / Three Little Girls in Blue — Міріам Гаррінгтон
    • 1947 — Карнавал в Коста-Риці / Carnival in Costa Rica — Селеста
    • 1947 — Джентльменська угода / Gentleman's Agreement — Енн Деттрі
    • 1948 — Придорожній заклад / Road House — Сузі Сміт
    • 1948 — Зміїна яма / The Snake Pit — Грейс
    • 1949 — Курка по неділях / Chicken Every Sunday — Емілі Гефферен
    • 1949 — Приходь на стайню / Come to the Stable — Сестра Шолестіка
    • 1949 — Все займаються цим / Everybody Does It — Доріс Борланд
    • 1949 — Лист трьом дружинам / A Letter to Three Wives — Едді Росс (голос)
    • 1950 — Шампанське для Цезаря / Champagne for Caesar — Флейм О'Ніл
    • 1950 — Все про Єву / All About Eve — Карен Річардс
    • 1955 — Ніжна пастка / The Tender Trap- Сільвія Крюз
    • 1956 — Вища суспільство / High Society — Ліз Імбрі
    • 1956 — Керолайн / Carolyn (ТБ) — Керолайн Деніелс
    • 1957 — Єменської варти / The Yeomen of the Guard (ТБ) — Фібі Меріл
    • 1962 — Холостяцкая квартира / Bachelor Flat — Гелен Бушмілл
    • 1965 — Попелюшка / Cinderella (ТБ) — Добра фея
    • 1966 — Зустрінь мене в Сент-Луїсі / Meet Me in St. Louis (ТБ) — Пані Сміт
    • 1967 — Доктор, Ви напевно жартуєте / Doctor, You've Got to Be Kidding! — Луїза Галлорен
    • 1967 — Коза Ностра, головний ворог ФБР / Cosa Nostra, Arch Enemy of the FBI (ТБ) — Фло Клементі
    • 1970 — Неспокійна, солодка земля / Swing Out, Sweet Land (ТБ) — Ненсі Лінкольн
    • 1973 — Том Сойєр / Tom Sawyer- Тітка Поллі
    • 1974 — Смертельний круїз / Death Cruise (ТБ) — Елізабет Масон
    • 1976 — Капітани і королі / Captains and the Kings (міні-серіал) — сестра Анджела
    • 1976 — Американська жінка: портрети хоробрості / The American Woman: Portraits of Courage (ТБ) — Елізабет Стентон
    • 1976 — Гірка і солодка любов / Bittersweet Love — Маріан
    • 1977 — Приватне досьє Джона Едгара Гувера / The Private Files of J. Edgar Hoover — Флоренс Голлістер
    • 1979 — Чорна сходи в Білому домі / Backstairs at the White House (міні-серіал) — Флоренс Гардінг
    • 1981 — Опівнічний шнурок / Midnight Lace (ТБ) — Сільвія Рендалл
    • 1987 — Троє чоловіків і немовля — / Three Men and a Baby — Місіс Голден
    • 1997 — Все ще дихаючи / Still Breathing — Іда
    • 2005 — Алхімія почуттів / Alchemy — Айріс

    Нагороди[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в г д Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #135498961 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
    2. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. SNAC — 2010.
    4. 'Gentleman's Agreement' actress Celeste Holm diesСі-Ен-Ен.
    5. Gates, Anita (15 липня 2012). Celeste Holm, Witty Character Actress, Is Dead at 95. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 16 серпня 2022. 
    6. Celeste Holm. www.telegraph.co.uk. Процитовано 16 серпня 2022. 
    7. Leland, John (2 липня 2011). Love and Inheritance: A Family Feud. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 16 серпня 2022. 
    8. HP-Time.com - TIME. web.archive.org. 12 березня 2009. Архів оригіналу за 12 березня 2009. Процитовано 16 серпня 2022. 
    9. Actress' farm to be saved from bulldozer. New Jersey Hills (англ.). Процитовано 16 серпня 2022. 
    10. Jones, Kenneth (30 квітня 2004). December Bride: Shocking Guests, Celeste Holm Marries Beau at 85th Birthday Party. Playbill. 
    11. Leland, John (2 липня 2011). Love and Inheritance: A Family Feud. The New York Times. Процитовано 4 липня 2011.