Анджела Ленсбері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анджела Ленсбері
англ. Angela Lansbury
Анджела Ленсбері на церемонії вручення премій «Еммі», 1989
Анджела Ленсбері на церемонії вручення премій «Еммі», 1989
Ім'я при народженні Анджела Бріджит Ленсбері
Angela Brigid Lansbury
Народилася 16 жовтня 1925(1925-10-16)[3][4][…] (94 роки)
Ріджентс-парк, Лондон, Велика Британія[5]
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of the United States.svg США
Діяльність акторка, актор озвучування, співачка, кінопродюсерка, письменниця, характерний актор, сценаристка, телеакторка, акторка театру, кіноакторка
Alma mater Академія драматичного мистецтва Веббера Дугласаd і South Hampstead High Schoold
Роки діяльності з 1944 — тепер. час
У шлюбі з Peter Shawd і Richard Cromwelld
Діти 2
Батьки Edgar Lansburyd
Moyna Macgilld
Брати / сестри Edgar Lansburyd і Bruce Lansburyd
IMDb nm0001450
Нагороди та премії
Премія «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі (2013),
Золотий глобус (1945, 1963, 1985, 1987, 1990, 1992),
Тоні (1966, 1969, 1975, 1979, 2009),
BAFTA (премія «Британія», 2003),
Орден Британської імперії (2014)

CMNS: Анджела Ленсбері у Вікісховищі

Анджела Брі́джит Ле́нсбері (англ. Angela Brigid Lansbury; 16 жовтня 1925, Лондон) — англо-американська акторка театру, кіно та телебачення. Лавреатка премій «Золотий глобус», «Еммі» та багатьох інших; тричі номінована на премію «Оскар». Дама-Командор Ордена Британської Імперії (2014)[6].

Біографія і кар'єра[ред. | ред. код]

У трейлері фільму «Портрет Доріана Грея», 1945.

Анджела Бріджит Ленсбері народилася в Лондоні в сім'ї бізнесмена Едгара Ленсбері і актриси Мойни Макгілл. Її дідом був Джордж Ленсбері, лідер Лейбористської партії. Під час Другої світової війни майбутня актриса разом з матір'ю і двома молодшими братами емігрувала спочатку в Канаду, а потім в США.

Кінодебют Ленсбері відбувся в 1944 році у фільмі «Газове світло», де головні ролі виконали Інгрід Бергман та Шарль Буає. Юна актриса одразу ж отримала номінацію на Оскар за роль другого плану. За свій наступний фільм «Портрет Доріана Грея» (1945) вона виграла свій перший Золотий глобус і знову була номінована на Оскар.

За словами Ленсбері, їй хотілося грати головних героїнь, натомість студійні босси «MGM» бачили в ній характерну актрису і давали їй ролі сестер, коханок і матерів. Яскравий приклад — у 22 роки студія дала їй роль 45-річної коханки героя Спенсера Трейсі у стрічці Френка Капри «Стан єдності» (1948).

Анджела Ленсбері у фільмі «Поки пливуть хмари» (1946)

В 1962 році вийшов найвідоміший фільм Ленсбері — «Манчжурський кандидат». У цьому політичному триллері вона зіграла місіс Айзелін, дружину впливового сенатора, цілью якої було вбивство кандидата на пост президента США руками її єдиного сина (актриса була усього на три роки старша за свого екранного сина — актора Лоренса Гарві)[7]. Ця роль принесла їй Золотий глобус і Премію Національної ради кінокритиків США, а також номінацію на Оскар (та нагороду отримала Патті Дьюк).

В кінці 1970-х років вона з'явилася в таких відомих детективних фільмах, як «Смерть на Нілі» (1978), «Леді зникає» (1979, римейк класичної стрічки Гічкока) та «Дзеркало тріснуло» (1980), де Ленсбері вдало втілила образ міс Джейн Марпл, й де її партнерами стали Елізабет Тейлор, Тоні Кертіс та Кім Новак.

В 1984 році актриса погодилася на роль Джессіки Флетчер в серіалі каналу CBS «Вона написала вбивство», який зазнав великого успіху і протримався у прайм-таймі протягом 12 років (навіть по завершенні останнього сезону на екрани продовжували виходити телефільми про Джессіку). За увесь цей час над серіалом встигли попрацювати 33 режисера, у тім числі й син актриси Ентоні Шоу, а гостями шоу стали такі зірки, як Джанет Лі, Джин Сіммонс, Ван Джонсон, Мартін Ландау, Ширлі Найт, Сід Чарісс, Ернест Боргнайн та багато інших. За цю роль Ленсбері 12 разів було номіновано на премію «Еммі», але нагороди вона так і не отримала, що зробило її власницею антирекорду — як виконавця з найбільшою кількістю номінацій (18) без єдиної перемоги в історії телепремії.

Анджела Ленсбері у 1966 році

Успішною була і її театральна кар'єра, що розпочалась на Бродвеї у 1957 році в постановці «Готель Парадізо». Але зіркою сцени її зробив мюзикл Джеррі Гермена «Мейм» (1966), де її партнеркою була Бі Артур. Мюзикл витримав 1 508 вистав та приніс Ленсбері першу премію Тоні. Другу вона отримала 1969 року за «Дорогий світ/Dear World», третю — за мюзикл «Циганка/Gypsy» (1974), а четверту — за роль місіс Ловетт в «Свіні Тодд» (1979).

Повернення актриси на сцену відбулося 2007 року у п'єсі «Рівний рахунок», де вона зіграла роль відомої в минулому тенісистки, й де її партнеркою стала Меріен Селдес, а в 2009 році вона разом з Рупертом Евереттом виступила в бродвейській постановці п'єси Ноеля Коварда «Невгамовний дух», яка отримала добру критику і принесла Ленсбері п'яту премію Тоні[8].

У 2009—2010 роках вона грала матір героїні Кетрін Зета-Джонс в бродвейському мюзиклі Стівена Сондхайма «Маленька нічна серенада»[9], а в 2012 році брала участь у постановці п'єси «Найдостойніший» Гора Відала.

В 2013 році Ленсбері вирушила в австралійське турне з п'єсою «Водій міс Дейзі», де грала головну роль. А наступного року актриса після сорокарічної перерви повернулася на лондонську сцену з п'єсою «Невгамовний дух».

В останні роки на кіно- та телеекрані з'являється зрідка: в 2011 році зіграла невелику роль в фільмі «Пінгвіни містера Поппера» з Джимом Керрі; в 2017 році з'явилася в міні-серіалі «Маленькі жінки» за романом Луїзи Мей Елкотт, а в 2018 році у фільмі «Мері Поппінс повертається» зіграла продавщицю чарівних повітряних кульок.

У 2013 році Анджелу Ленсбері було відзначено Премією «Оскар» за видатні заслуги у кінематографі[10]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Анджела Ленсбері зі своїми дітьми (1957 рік)

В 19 років Анджела Ленсбері вийшла заміж за актора Річарда Кромвеля, але через рік пара розлучилася.

В 1946 році актриса познайомилася з ірландським актором Пітером Шоу. В 1949 році вони одружилися. У них народилося двоє дітей — син Ентоні Пітер (1952) та дочка Дейдрі Енн (1953). Пара залишалася разом до самої смерті Пітера в 2003 році[11].

Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1944 ф Газове світло Gaslight Ненсі Олівер
1944 ф Національний оксамит National Velvet Едвіна Браун
1945 ф Портрет Доріана Грея The Picture of Dorian Gray Сібіл Вейн
1946 ф Дівчата Гарві The Garvey Girls Ем
1946 ф Святий Гудлум The Hoodlum Saint Дасті Міллард
1946 ф Поки пливуть хмари Till the Clouds Roll By фахівець з Лондона
1947 ф Особисті справи любого друга The Private Affairs of Bel Ami Клотильда де Марелль
1947 ф Коли настане зима If Winter Comes Мейбл Сейбр
1948 ф Янгол з Десятої авеню Tenth Avenue Angel Сюзен Браттен
1948 ф Стан єдності Staute of the Union Кей Торндайк
1948 ф Три мушкетери The Three Musketeers королева Анна Австрійська
1949 ф Червоний Дунай The Red Danube Одрі Квейл
1949 ф Самсон і Даліла Samson and Delilah Семадар
1951 ф Добра леді Kind Lady місіс Едвардс
1952 ф Заколот Mutiny Леслі
1954 ф Життя на кону A Life at Stake Доріс Гіллман
1955 ф Фіолетова маска The Purple Mask мадам Валентайн
1955 ф Вулиця беззаконня A Lawless Street Теллі Дікінсон
1955 ф Придворний блазень The Court Jester принцеса Гвендолін
1955 тф Нескромна місіс Джарвіс The Indiscreet Mrs. Jarvis Бренда Джарвіс
1956 ф Будь ласка, убий мене Please Murder Me Майра Лідс
1958 ф Довге спекотне літо The Long, Hot Summer Мінні Літлджон
1961 ф Блакитні Гаваї Blue Hawai Сара Лі Гейтс
1962 ф Манчжурський кандидат The Manchurian Candidate місіс Айзелін
1965 ф Найвеличніша історія з коли-небудь розказаних The Greates Story Ever Time Клавдія Прокула, дружина Понтія Пилата
1967 ф Любовні пригоди Молл Флендерс The Amorous Adventures of Moll Flanders леді Блайстоун
1970 ф Дещо для кожного Something for Everyone графиня Герте фон Орнштейн
1971 ф Набалдашник і мітла Bedknobs and Broomsticks міс Еглантін Прайс
1978 ф Смерть на Нілі Death on the Nile Саломея Оттерборн
1979 ф Леді зникає The Lady Vanished міс Фрой
1980 ф Дзеркало тріснуло The Mirror Crack'd міс Джейн Марпл
1982 ф Останній єдиноріг The Last Unicorn матінка Фортуна
1984 ф В компанії вовків The Company of Wolves бабуся Розалін (Червоної Шапочки)
19841996 с Вона написала вбивство Murder, She Wrote Джессіка Флетчер
1984 с Мереживо (міні-серіал) The Lace тітонька Гортензія Бутін
1992 ф Місіс Ерріс їде в Париж Mrs. Arris Goes to Paris Ада Ерріс
1996 ф Місіс Санта-Клаус Mrs. Santa-Claus Анна Клаус
1997 тф Вона написала вбивство: На південь через південний захід Murder, She Wrote: South by Southwest Джессіка Флетчер
2000 тф Вона написала вбивство: Історія твоєї смерті Murder, She Wrote: A Story to Die For Джессіка Флетчер
2003 тф Вона написала вбивство: Остання вільна людина Murder, She Wrote: The Last Free Man Джессіка Флетчер
2003 тф Вона написала вбивство: Кельтська таємниця Murder, She Wrote: The Celtic Riddle Джессіка Флетчер
2004 тф Той, що пронизує пітьму The Blackwater Lightship Дора
2005 с Закон і порядок: Спеціальний корпус Law & Order: Special Victims Unit Елеанор Дюваль
2005 с Закон і порядок: Суд присяжних Law & Order: Trail by Jury Елеанор Дюваль
2005 ф Моя жахлива няня Nanny Mc Phee тітонька Аделаїда
2011 ф Пінгвіни містера Поппера Mr. Popper's Penguins місіс Ван Ганді
2017 с Маленькі жінки (міні-серіал) Little Woman тітонька Марч
2018 ф Мері Поппінс повертається Mary Poppins returns продавщиця чарівних повітряних кульок

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

  • «Готель Парадізо» (квітень — липень 1957) — Марсель
  • «Смак меду» (жовтень 1960 — вересень 1961) — Гелен
  • «Свистіти вміє кожен» (квітень 1964) — Кора Хувер Хупер
  • «Мейм» (травень 1966 — січень 1969) — Мейм Денніс
  • «Дорогий світ/Dear World» (лютий — березень 1969) — графиня Аурелія
  • «Циганка/Gypsy» (вересень 1974 — січень 1975) — Роза
  • «Гамлет» (1975—1976) — Гертруда
  • «Король і я» (квітень 1978) — Анна Леоновенс
  • «Свіні Тодд, демон-перукар з Фліт-стріт» (березень 1979 — червень 1980) — місіс Неллі Ловетт
  • «Маленький сімейний бізнес» (грудень 1982) — Ліліан
  • «Мейм» (липень — серпень 1983) — Мейм Денніс
  • «Рівний рахунок/Deuce» (квітень — серпень 2007) — Леона Маллен
  • «Невгамовний дух» (березень — липень 2009) — Мадам Аркаті
  • «Маленька нічна серенада» (грудень 2009 — липень 2010) — мадам Армфельдт
  • «Найдостойніший» (квітень — липень 2012) — місіс Сью-Елен Гамедж
  • «Водій міс Дейзі» (лютий — липень 2013) — Міс Дейзі Вертан
  • «Невгамовний дух» (березень — липень 2014) — Мадам Аркаті

Нагороди і номінації[ред. | ред. код]

  • BAFTA
    • Премія «Британія» — за життеві досягнення (2003).
    • Номінація на найкращу актрису другого плану: «Смерть на Нілі» (1978).
  • Золотий глобус
    • Нагорода найкращій актрисі другого плану: «Портрет Доріана Грея» (1945), «Манчжурський кандидат» (1963).
    • Нагорода найкращій актрисі (телебачення, драма): «Вона написала вбивство» (1985, 1987, 1990, 1992).
    • Номінація на найкращу актрису мюзиклу/комедії: «Дещо для кожного» (1971), «Набалдашник і мітла» (1972).
    • Номінація на найкращу актрису в драматичному телесеріалі: «Вона написала вбивство» (1986, 1988, 1989, 1991, 1993, 1995)
  • Оскар
    • Почесний Оскар за видатні заслуги в кінематографі (2013).
    • Номінації на найкращу актрису другого плану: «Газове світло» (1945), «Портрет Доріана Грея» (1946), «Манчжурський кандидат» (1962).
  • Тоні
    • Нагорода найкращій актрисі в мюзиклі: «Мейм» (1966), «Дорогий світ/Deay World» (1969), «Циганка/Gypsy» (1975), «Свіні Тодд» (1979).
    • Нагорода найкращій актрисі другого плану в п'єсі: «Невгамовний дух» (2009).
    • Номінації на найкращу актрису в п'єсі — «Рівний рахунок» (2007), та номінація на найкращу актрису другого плану в мюзиклі — «Маленька нічна серенада» (2010).
  • Національна рада кінокритиків США
    • Нагорода найкращій актрисі другого плану: «Манчжурський кандидат» (1962), «Смерть на Нілі» (1978).
  • Еммі
    • Номінація на найкращу актрису в міні-серіалі або телефільмі: «Маленька Глорія… Нарешті щаслива» (1983).
    • Номінації на найкраще індивідуальне виконання в вар'єте чи мюзиклі: «Свіні Тодд» (1985), 41 щорічна церемонія вручення премії Тоні (1987), 43 щорічна церемонія вручення премії Тоні (1990).
    • Номінації на найкращу актрису в драматичному телесеріалі «Вона написала вбивство» (1985—1996, 12 номінацій поспіль).
    • Номінація на найкращу актрису другого плану в міні-серіалі або телефільмі: «Той, що пронизує пітьму» (2004).
    • Номінація на найкращу запрошену актрису в драматичному телесеріалі (2005, за роль Елеанор Дюваль в серіалі «Закон і Порядок: Суд присяжних»).
  • У 2014 році Анджела Ленсбері отримала звання Дами-Командора ордену Британської імперії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11945176X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
  4. а б Internet Broadway Database — 2000.
  5. BBC Online — 1997.
  6. New Year's Honours: Lansbury and Keith become dames // BBC News, 31 December 2013(англ.)
  7. Angela Lansbury Profile. Turner Classic Movies. Процитовано 2020-01-23. 
  8. Brantley, Ben (2009-07-19). The Medium as the Messenger. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2020-01-22. 
  9. Night Music On Broadway. www.nightmusiconbroadway.com. Процитовано 2020-01-22. 
  10. Governors Awards 2013. oscars.org (англ). АКМН. Процитовано 2014-01-14. 
  11. Parade (2008-12-21). In Step With...Angela Lansbury. Parade (en). Процитовано 2020-01-03. 

Посилання[ред. | ред. код]