Рокитнівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рокитнівський Рівненської області район
Rokytnivskyi rayon gerb.png Rokytnivskyi rh prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Рівненська область
Код КОАТУУ: 5625000000
Утворений: 1940
Населення: 56 276 (на 1.02.2015)
Площа: 2350 км²
Густота: 22.8 осіб/км²
Тел. код: +380-3635
Поштові індекси: 34200—34276
Населені пункти та ради
Районний центр: смт Рокитне
Селищні ради: 2
Сільські ради: 14
Смт: 2
Села: 37
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 34200, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 13, 2-20-90
Веб-сторінка: Рокитнівська РДА
Голова РДА: Пахнюк Світлана Михайлівна
Голова ради: Грущак Микола Миколайович

Commons-logo.svg Рокитнівський Рівненської області район у Вікісховищі

Роки́тнівський райо́н розташований на північному сході Рівненської області.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Рокитнівський район найбільший за плещею район Рівненської області, а також входить в трійку найбільших районів України. Сусідні райони: Дубровицький, Сарненський (на заході), Березнівський (на півдні), Олевський (Житомирська область) (на сході), Столінський район (Берестейська область, Білорусь) та Лельчицький район (Гомельська область, Білорусь) (на півночі).

Районний центр: Рокитне

Районним центром Рокитнівського району є селище міського типу Рокитне (до 1922 року — Охотникове). Залізнична станція Рокитне-Волинське. Через селище протікає річка Бунів.

Історія[ред.ред. код]

Уперше поселення Рокитне згадується в описі маєтностей українських магнатів середини XVI ст. З часу заснування і аж до 1922 р. селище було відоме як Охотникове. Походження цієї назви насамперед пов'язували з іменем власника земель. Новий етап розвитку селища розпочався у 1888 р., коли бельгієць Розенберг викупив невелику ділянку з кварцовими пісками на околиці с. Рокитне. Ці піски придатні для скловаріння, а тому тут були всі необхідні умови розпочати, нехай і примітивне, виробництво гути. Це стало поштовхом для швидкого розвитку селища, і у 1898 р. було засновано склозавод і укладено договір про поставку посуду головному управлінню державної винної монополії. У 1900 р. прокладено залізницю КиївКовель. Колія проходила через селище, і таким чином з'явилася залізнична станція «Рокитне», що позитивно позначилося на розвитку промисловості краю. За Ризьким мирним договором, у 1921 р. Охотникове відійшло до Польщі. Через рік селище перейменували на Рокитне, а залізнична станція дістала назву Рокитне-Волинське.

У вересні 1939 р. Рокитне в складі Західної України було приєднане до УРСР, а згодом, у січні 1940 р., стало районним центром.

Географія[ред.ред. код]

Район розташований у східній частині Рівненської області, у західній частині правобережного Полісся і займає територію 2,4 тис. км² (12 % від загальної території області). Відстань до обласного центру міста Рівне — 133 км. Район межує із 4 сусідніми районами Рівненської області: Дубровицьким, Березнівським, Сарненським та Олевським районом Житомирської області. За адміністративно-територіальним поділом район включає 40 населених пунктів: 2 селища міського типу та 38 сільських населених пункти.

Рельєф[ред.ред. код]

Район лежить у межах Рокитнівської рівнини, яка перетинається річками Льва і Ствига та їх притоками і є частиною Поліської низовини. Тут поширені мореннозандрові і денудаційні форми рельєфу.

Цей тип рельєфу утворився при взаємодії основних морфоструктур: Українського щита, Волино-Подільської плити, Поліської морфоструктури і Турівської депресії з екзогенними факторами, серед яких визначальним є діяльність материкових льодовиків і талих льодовикових вод. Рівнинний характер рельєфу і незначний ухил поверхні зумовлюють повільну течію у річках і недостатню дренацію поверхневих та підземних вод, що спричиняє надмірне зволоження і заболочення території.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Корисні копалини головно будівельні матеріали, численні родовища гранітів та кварцових діоритів, розробляються родовища габро. Значними є запаси дрібних кварцових пісків, глини, каоліну та торфу.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат району помірно континентальний з теплим вологим літом і порівняно м'якою зимою. Основними кліматоутворючими факторами є сонячна радіація, що особливо ефективна в теплий період року, атмосферна циркуляція, що переважає в холодний період, і характер земної поверхні. Великий вплив на клімат регіону мають континентальні повітряні маси, що формуються над рівнинами Євразії, а також океанічні повітряні маси з Атлантичного океану і арктичних морів.

Середня температура повітря становить 6,6…6,8 °С. Найтеплішим місяцем є липень — +18,5 °C, найхолоднішим — січень — −4,4…-5,6 °С. Середньорічна кількість опадів досягає 600…700 мм. Вегетаційний період починається з квітня і триває по листопад.

Рослинність[ред.ред. код]

Рокитнівський район — один із найвологіших на Поліссі. М'яку і коротку зиму змінює затяжне і спекотне літо, тут випадає достатня, інколи надмірна кількість опадів, необхідних для багатьох порід дерев і чагарників: сосни звичайної, ялини європейської, дуба черешчатого, вільхи чорної, берези повислої, осини, горобини звичайної, азалії понтійської та інших, великі запаси ягідників журавлини, зокрема рідкісного виду — журавлини дрібноплідної.

Населення[ред.ред. код]

Динаміка чисельності населення міськрад і сільрад Рокитнівського району за 1989-2001 рр.

Населення району на 1 квітня 2013 року становило 54 557 осіб, в тому числі: міського населення — 18 %, сільського — 82 %. Рокитнівський район є одним з небагатьох районів України, які протягом останніх десятиліть мали стабільне зростання населення.

Динаміка чисельності населення Рокитнівського району:

Рокитнівський район має найвищу в Україні народжуваність — 25,8 на 1000 осіб у 2012 році і порівняно низьку смертність (11,1 у 2012 році) Природний приріст у Рокитнівському районі є одним з найвищих в Україні і у 2012 році становив +14,7 осіб на 1000 осіб (в Україні −3,1). У 2012 році народжуваність перевищувала смертність на 796 осіб (у 2008 — на 569).[1]. Для району характерний міграційний відтік населення, який у 2009 році склав 216 осіб (у 2008 — 221), що становить близько 30 — 40 % від природного приросту.[2]

Національний склад[ред.ред. код]

Особливістю Рокитнівського району є і його національний склад, який характеризується найвищою в Україні часткою білорусів серед населення. За переписом 2001 року білоруси становили 15,4 % населення району (у 1989 — 20,0 %) і зосереджувались переважно у північній частині району, яка межує з Білоруссю. Найбільше білорусів проживає у селах Біловіж, Блажове, Вежиця, Єльне, Мушні, Купель, Хміль, Грабунь, Познань, Кам'яне, Будки-Кам'янські, Переходичі, Старе Село.[3]

Більшість населення району 83,6 % складали українці. Українці переважають у центральній та південній частині району. Росіяни (0,4 %) та поляки (0,4 %) проживають переважно у селищах району — Рокитному та Томашгороді.[4]

Динаміка національного складу населення Рокитнівського району за даними переписів, %[5][6]:

1959 1989 2001
українці  78,1  78,2  83,6
білоруси  17,5  20,0  15,4
росіяни  2,1  1,0  0,4
поляки  1,8  0,7  0,4

Рідна мова населення за даними перепису 2001 р.[7]

Персоналії[ред.ред. код]

Берташ Василь Михайлович - український політик, Заслужений будівельник України.

Дарованець Олександр Ярославович - кандидат історичних наук.

Наливайко Степан Іванович - сходознавець-індолог, перекладач, член Національної спілки письменників України.

Попок Руслана Володимирівна - Заслужений працівник культури України, художній керівник народного аматорського театру мініатюр Рокитнівського районного будинку культури.

Сич Олександр Максимович - український політик, кандидат історичних наук.

Сулковський Павло Гнатович - Народний депутат України IV, V та VI скликань.

Перебування відомих людей[ред.ред. код]

Боровець Тарас Дмитрович (1908 - 1981) - діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА «Поліська Січ».

Василевська Ванда Львовна (1905 - 1964) - польська та радянська письменниця, громадська діячка.

Дем'янчук Григорій Семеневич (1936 - 2001) - український журналіст, краєзнавець, письменник, Заслужений журналіст України.

Охріменко Григорій Васильович (1950 р. н.) - відомий український археолог, дослідник праісторії історичної Волині та Волинського Полісся.

Прищепа Богдан Анатолійович (1957 р.н.) - український археолог і громадський діяч.

Толпа Станіслав (польск. Tołpa Stanislaw, 1901 - 1996) - польський вчений-ботанік, професор.

Тутковський Павло Аполлонович (1858 - 1930) - український геолог, географ і педагог. Один з основоположників геології й географії України, дійсний член Української та Білоруської академій наук і Наукового товариства імені Шевченка.

Тютюнник Юрій Йосипович (1891 - 1930) - український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.

Чубинський Павло Платонович (1839 - 1884) - український етнолог, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.

Економіка[ред.ред. код]

Основний напрям економіки регіону — аграрний, у районі діють 19 підприємств сільського господарства. Також працює 8 промислових підприємств, продукцією яких переважно є будматеріали, добре розвинуте лісництво.

Транспорт[ред.ред. код]

Територією району проходить автошлях E373.

Пам'ятки[ред.ред. код]

У Рокитнівському районі Рівненської області нараховується 21 пам'яток історії.

Природоохоронні об'єкти[ред.ред. код]

1300-літній Юзефінський дуб

Район унікальний казковою природою і мальовничими краєвидами. В районі знаходяться 32 природно-заповідних об'єкти загальна площа яких становить 25% заповідного фонду області. Найвідоміші серед них: державний заповідник «Сира погоня», цінний унікальним верховим болотом і державна пам'ятка природи  «Юзефінська дача», де росте (1300-літній дуб — одне з найстаріших дерев України), дендропарк Рокитнівського ДЛГ, Осницьке водосховище.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Природний рух населення Рівненської області у 2009 році
  2. Міграція населення Рівненської області у 2009 році
  3. Білоруська Україна
  4. Результати перепису населення 2001 року. Національний склад.
  5. Кабузан В. М. Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год
  6. http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/rivne/
  7. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  8. Незважаючи на те, що білоруське населення розмовляє діалектом, ближчим до білоруської мови, на переписах 1959 і 2001 р. білоруську мову назвали рідною дуже невелика частка білорусів, переважно вихідці з Білорусі, тоді як майже всі місцеві білоруси декларували рідною українську.
Дубровицький район Білорусь Білорусь
Сарненський район Gray compass rose.svg Житомирська область Житомирська область
(Олевський район)
Березнівський район Житомирська область Житомирська область
(Новоград-Волинський район)