Очікує на перевірку

Скороход Анатолій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Скороход Анатолій)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Анатолій Володимирович Скороход
Ім'я при народженніАнатолій Володимирович Скороход[1]
рос. Анатолий Владимирович Скороход[1]
Народився30 вересня 1930(1930-09-30)
Нікополь, Дніпропетровська область
Помер3 січня 2011(2011-01-03) (80 років)
Лансінг, Мічиган, США
ПохованняБайкове кладовище[2]
Місце проживанняМічиган
КраїнаУкраїна
Діяльністьматематик, викладач університету
Alma materКиївський національний університет
ГалузьМатематика
ЗакладУніверситет штату Мічиган, Інститут математики НАН України
Вчене званняпрофесор, академік НАН України, академік Американської академії мистецтв і наук
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Науковий керівникДинкін Євген Борисович
Аспіранти, докторантиКулініч Григорій Логвинович, Наконечний Олександр Григорович, Фаль Олексій Михайлович тощо
ЧленствоНАНУ
Американська академія мистецтв і наук[3]
Відомий завдяки:Стохастичні диференціальні рівняння, граничні теореми для випадкових процесів, статистики випадкових процесів, марківські процеси
Брати, сестриСкороход Валерій Володимирович
Нагороди

Премія імені М. М. Крилова НАН України
Срібна медаль імені М. В. Остроградського

Державна премія України в галузі науки і техніки — 1982 Державна премія України в галузі науки і техніки — 2003
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скороход.

Анато́лій Володи́мирович Скорохо́д (10 вересня 1930, Нікополь, Дніпропетровська область — 3 січня 2011, Лансінг, Мічиган, США) — український математик. Доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1963), академік НАН України (1985), член Американської академії мистецтв і наук (2000).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї вчителів. З 1935 року сім'я мешкала в м. Марганець, а 1946-го — переїхала до м. Ковель (Волинська область).

1948 — з золотою медаллю закінчив середню школу в Ковелі та вступив до Київського державного університету ім. Т.Шевченка на фізико-математичний факультет.

Закінчив у 1953 році КДУ ім. Т.Шевченка, маючи на своєму рахунку 5 наукових праць, 3 з яких були опубліковані в провідних журналах СРСР. Тоді ж вступив до аспірантури при КДУ ім. Т.Шевченка та відбув продовжувати навчання в Москву.

1956 — у журналі «Теория вероятностей и ее применения» (Москва) опубліковано статтю Скорохода, яка давала суттєве узагальнення принципу інваріантності Донскера на значно ширший клас випадкових об'єктів.[4]

1956 — отримав звання доцента. 1957–1964 — працював у КДУ ім. Т.Шевченка. Кандидат фізико-математичних наук (1957), доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1964).

1964–2002 — працював в Інституті математики НАН України, головний науковий співробітник (у 1964–1992 рр. — завідувач відділу теорії випадкових процесів), водночас професор Київського університету.

1967 — став членом-кореспондентом Академії наук УРСР.

1968 — за участь у виступі групи українських інтелектуалів на захист конституційних прав громадян (підписав т. зв. «лист 137-ми») йому заборонили читати лекції студентам і керувати аспірантами.

У 1969–1982 роках був «невиїзним», не міг виступати на наукових конференціях за кордоном СРСР. За цей період опублікував 12 наукових книг і 12 (частково в співавторстві) науково-популярних видань. Відсутність вченого на міжнародних наукових форумах дала підставу для чуток, начебто «Скороход» — це збірне ім'я радянських математиків, які працюють в області теорії випадкових процесів (на кшталт французької групи Бурбакі).

Після повернення можливості виїзду за кордон брав участь у Міжнародному математичному конгресі (США, 1986), Міжнародному колоквіумі пам'яті П.Леві (Париж, 1987), відвідав Університет імені П'єра і Марії Кюрі (Париж, 1983) та Міжнародний інститут системного аналізу при ЮНЕСКО (Відень, 1984).[4]

1985 — отримав звання академіка НАН України.

1988 — підтримав письмове звернення до міської адміністрації Києва з вимогою дозволити проведення першого екологічного мітингу в місті.

1989 — брав участь у висуненні перших альтернативних кандидатів у народні депутати СРСР. Брав участь у I з'їзді НРУ (1989).[4]

З 1993 року жив у США, працював на посаді професора Мічиганського університету (США).

1996 — у Чилі відбулася наукова конференція, присвячена 40-річчю «простору Скорохода». 2007 — у Києві відбулася міжнародна наукова конференція «„Простір Скорохода“. 50 років потому».[4]

Могила Анатолія Скорохода, Байкове кладовище

Наукові праці з теорії стохастичних диференціальних рівнянь, граничних теорем для випадкових процесів, розподілів у нескінченновимірних просторах, статистики випадкових процесів, марківських процесів.

Автор понад 450 наукових праць, серед яких 23 монографії (більшість із них перекладені та видані за кордоном), понад 300 статей у провідних наукових журналах, підручники. Головний редактор наукового журналу «Теорія ймовірностей та математична статистика», член редколегій низки вітчизняних і зарубіжних часописів. Підготував 56 кандидатів і 17 докторів наук.[4]

Помер у 80-річному віці 3 січня 2011 року у місті Лансінг, штат Мічиган. Був кремований, прах похований в Києві, на Байковому кладовищі, на одній ділянці з братом Валерієм (50°24′56.17″ пн. ш. 30°30′5.79″ сх. д. / 50.4156028° пн. ш. 30.5016083° сх. д. / 50.4156028; 30.5016083).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Державна премія України в галузі науки і техніки (1982, 2003).

Премія імені М. М. Крилова НАН України (1970).

Срібна медаль ім. М. В. Остроградського (2001).

Список об'єктів, названих на честь Анатолія Скорохода

[ред. | ред. код]
  • Метрика Скорохода
  • Топологія Скорохода

Пам'яті Анатолія Скорохода та його брата, матеріалознавця Валерія Скорохода, у 2024 році в Нікополі названа колишня вулиця Менделєєва (вулиця Академіків Скороходів)[5].

Науковий доробок (частковий)

[ред. | ред. код]

Українською мовою

[ред. | ред. код]

Єжов І. І., Скороход А. В., Ядренко М. Й. Елементи комбінаторики. — К.: Вища школа, 1972. — 84 с.

Скороход А. В. Елементи теорії ймовірностей та випадкових процесів. — К.: Вища школа, 1975.

Скороход А. В. Лекції з теорії випадкових процесів. — К.: Либідь, 1990. — 168 с. — ISBN 5-11-001701-8.

Російською мовою

[ред. | ред. код]

Скороход А. В. Случайные процессы с независимыми приращениями. — М.: Наука, 1964.

Гихман И. И., Скороход А. В. Введение в теорию случайных процессов. — М., 1965.

Гихман И. И., Скороход А. В. Стохастические дифференциальные уравнения. — К.: Наукова думка, 1968.

Скороход А. В., Слободенюк Н. П. Предельные теоремы для случайных блужданий. — К.: Наукова думка, 1970.

Скороход А. В. Интегрирование в гильбертовом пространстве. — М.: Наука, 1975.

Гихман И. И., Скороход А. В. Теория случайных процессов. — М.: Наука, 1971. — Т. I. — 664 с.

Гихман И. И., Скороход А. В. Теория случайных процессов. — М.: Наука, 1973. — Т. II. — 640 с.

Гихман И. И., Скороход А. В. Теория случайных процессов. — М.: Наука, 1975. — Т. III. — 496 с.

Скороход А. В. Случайные линейные операторы. — К.: Наукова думка, 1978.

Гихман И. И., Скороход А. В., Ядренко М. И. Теория вероятностей и математическая статистика. — 2-е изд. — К.: Выща школа, 1988.

А. В. Скороход (1990). Лекції з теорії випадкових процесів (українська) . — Київ: Либідь. ISBN 5-11-001701-8. {{cite book}}: Cite має пусті невідомі параметри: |пубрік=, |посилання=, |лінк=, |авторлінк=, |пубдата=, |главалінк= та |глава= (довідка)

Відгуки

[ред. | ред. код]

Лист Євген Сенета[en] із книжки «Анатолій Володимирович Скороход», Інститут математики НАН України, 2005 рік: « У 1966 році, коли я був аспірантом в Австралійському національному університеті в Канберрі, я отримав у подарунок від Девіда Вер-Джонса примірник книжки А. В. Скорохода (1964 р.) „Випадкові процеси з незалежними приростами“, і незабаром отримав від батьків моєї дружини як подарунок до мого 25-річчя книжку Гіхмана і Скорохода (1965 р.) „Вступ до теорії випадкових процесів“. Я був радий і гордий бачити в цих книжках посилання на мою першу мову, українську, бо в цей час ім'я Анатолія Володимировича було дуже відоме через „топологію Скорохода“. Зрештою я зміг придбати його підручники 1975 і 1990 років українською мовою і був у змозі використати видану раніше книжку „Елементи теорії ймовірностей і теорії випадкових процесів“, що мені допомагало у побудові власних лекцій. З першої зустрічі з роботою Анатолія Володимировича я був палким шанувальником його внеску в теорію ймовірностей і українську математику. Для мене було честю зустрітися з ним і обмінятися кількома словами на скандинавсько-українській конференції в Умео, Швеція.»

Професор Каліфорнійського університету В.С. Варадараджан[en]: «Я добре пам'ятаю кінець 1950-х, коли я був аспірантом в Індійському статистичному інституті в Калькутті. Тоді в Москві почав виходити журнал з Теорії ймовірностей, і в одному з перших його випусків містилися статті Скорохода про D-простір і його топології. Це був дуже оригінальний внесок, який мав великий вплив на основи всієї теорії.»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ https://ems.press/content/serial-issue-files/13726 — С. 26.
  3. ↑ https://www.amacad.org/person/anatoli-vladimirovich-skorokhod
  4. ↑ а б в г д М.Портенко, Г.Сита. Віртуоз математики // Голос України, 18.05.2011[недоступне посилання з липня 2019]
  5. ↑ Марка Вовчка, Миколи Гайдука і Левка Лук'яненка: у Нікополі перейменували ще понад 30 вулиць та провулків

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скороход_Анатолій_Володимирович&oldid=42738827