Коломийський трамвай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коломийська приміська залізниця
Коломийський трамвай
Основні дані
Роки функціонування 18861967
Країна Україна Україна
Регіон Івано-Франківська область
Статус розібрана
Назва зображення{{{numer}}}
Потяг прямує через площу Ринок в Коломиї
Історія
Дата будівництва 1886
Дата припинення руху 1967
Схема залізниці
на Львів
Нафтопереробний завод
0 Коломия
на Чернівці
1,875 Вінцентівка
2,628 Дубова криниця
3,320 Площа Ринок
4,371 Гілка на Княждвір
0
Залізничний млин
2,901 Дятьківці
5,620 Шепарівці
7,001 Княждвір
Прут
5,026 Пляж
5,470 Верхній Вербіж
6,272 Сопів
7,422 Млин
8,825 Кийданці
14,422 Печеніжин
Нафтопереробний завод
17,753 Марківка
20,050 Рунґури
Сухий
Сухий
22,395 Слобода Рунґурська
25,473 Нафтові копальні

Коломийська приміська залізниця, Коломийський трамвай — вузькоколійна приміська залізниця на паровій тязі, яка сполучала Коломию з Рунґурами та Ковалівкою (Івано-Франківська область).

У місті мала ознаки трамвая, бо колії були прокладені проїжджою частиною вулиць.

Складалася з двох гілок — ковалівської (з'єднувала Коломию з Ковалівкою, проходила через Сопів) та рунгурської (Коломию з Рунґурами; проходила через Печеніжин і Княждвір).

Історія[ред. | ред. код]

До 1886 року нафту з копалень (шиб) на дистилярні (рафінерії) на Коломийщині доставляли возами. Тому, на початку 1880-х років надінспектор Львівсько-Чернівецької залізниці Людвік Вежбицький запропонував проект будівництва локальної залізниці, що сполучила б Коломию, Печеніжин і Яблунів. Цей проект підтримав нафтопромисловець Станислав Щепановський, який, працюючи у британському міністерстві у справах Індії, розробляв будівництво залізниць на Індостані. Щепановський створив консорціум для будівництва залізниці, заручившись фінансовою підтримкою віденської компанії M.Biedermann & Co. Консорціум розширив проект, включивши до нього будівництво колій до Княждвора та Слободи Рунґурської.

Будівництво тривало протягом семи місяців 1886 року силами віденської фірми Lindheim & Co під керівництвом інженера Рудольфа Матковського. Планованого відгалуження на Яблунів не збудували.

Залізницю зруйнували в роки Другої світової війни. Після війни її відбудували — навесні 1945 року з Коломиї в Рунґури прибув перший товарний потяг. Працівники НКВД заарештовували жителів Рунґурів і навколишніх сіл, щоби вивезти їх на Сибір. Проте вояки УПА розібрали рейки, зупинили потяг, солдатів Червоної армії забрали в полон, пов'язали руки, а потім відпустили. Наступного для в село знову прибули війська НКВД і поклали рейки на місце, після чого потяг таки покинув село.

У повоєнний період було споруджено відгалуження на Ковалівку, де добували вугілля.

Останній рейс відбувся 15 травня 1967 року. Того ж року залізницю розібрали.

Опис[ред. | ред. код]

Паровий трамвай створили для перевезення нафти з родовища у Слободі Рунґурській. Але видобуток нафти припинили 1944 року через вичерпання родовища. Відтак залізницю використовували лише цегельні та лісопильні.

Паровий трамвай був вузькоколійним. Для руху потягів використовували 4 паротяги KkStB 98. Точних даних щодо ширини колії немає. Коломийський "трамвай" не був сполучений з жодними іншими залізницями.

Поруч зі станцією у Слободі Рунґурській було встановлено величезну цистерну, куди трубами з кожної шиби надходила нафта. З неї нафту помпували в залізничні цистерни і везли до рафінарій (дистилярень).

Залізниця проходила вулицями Коломиї через центр міста, тому її переважно називають "трамваєм". Середня швидкість потягів по місту становила 5-10 км/год. Наїзди на пішоходів були звичним явищем.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]