Смирнов Андрій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смирнов Андрій Сергійович
рос. Андpeй Сepгeeвич Смирнов
Дата народження 12 березня 1941(1941-03-12)[1][2] (83 роки)
Місце народження Москва, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія кінорежисер, сценарист, драматург, актор
Нагороди
IMDb ID 0807033
CMNS: Смирнов Андрій Сергійович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смирнов.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Смирнов Андрій.

Андрій Сергійович Смирнов (нар. 12 березня 1941, Москва, РРФСР) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, драматург, актор театру й кіно, кінопродюсер, громадський діяч. Народний артист Російської Федерації (2003). Кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2011). Член громадської організації російських кінематографістів «Кіносоюз». Лауреат ряду російських і міжнародних кінопремій.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 12 березня 1941 року в Москві. Син радянського письменника Сергія Сергійовича Смирнова.

У 1962 році закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Михайла Ромма). Дебютував як режисер-постановник в 1961 році (к/м, ВДІК), перші кілька картин знімав у співавторстві з Борисом Яшиним.

Подією в радянському кінематографі став його фільм «Білоруський вокзал», який був нагороджений Головною премією на I Фестивалі сучасної кінематографії в Карлових Варах в 1971 році.

Після 3-го свого фільму «Вірою і правдою» (1979) Смирнов відійшов від режисури, працював в основному як сценарист і драматург. Його п'єса «Рідненькі мої» в 1985 р. була поставлена ​​Московським театром сатири. Також виступив і як автор ряду сюжетів в кіножурналі «Фитиль».

У роки перебудови А. Смирнов активно займався громадською діяльністю.

У 1988—1990 рр. — в. о. першого секретаря правління Спілки кінематографістів СРСР.

У 1990-х роках Смирнов ставив телеспектаклі, телеконцерти, театральні постановки («Вечеря» Жана-Клода Брісвіля, МХАТ ім. Чехова та Московський театр-студія п/к Олега Табакова), 1994), «Місяць у селі» І. С. Тургенєва (Комеді Франсез, 1997).

Успішно реалізує себе на акторському терені, зіграв понад 40 ролей у кіно і серіалах (помітні ролі в картинах «Чернов/Chernov» (1990), «Манія Жизелі» (1995), «Щоденник його дружини» (2000), «У колі першому» (2006), «Апостол» (2008), «Батьки і діти» (2008), «Чорні кішки» (2013) тощо), нагороджений низкою кінопремій. У 2011 році знявся в головній ролі (Володимир) у фільмі «Олена» відомого режисера А. Звягінцева, картина отримала ряд російських і міжнародних кінопремій. Зіграв одну з головних ролей в українському телесеріалі «Право на захист» (2002, реж. В'ячеслав Криштофович) та роль професора в російсько-українському серіалі «Контакт» (2018, реж. Михайло Баркан).

У 2005 році був обраний головою журі XV МКФ «Послання до Людини» — щорічного конкурсного міжнародного кінофестивалю документальних, короткометражних ігрових, анімаційних та експериментальних фільмів, що проходить в Санкт-Петербурзі.

У червні 2011 року на церемонії відкриття XXII відкритого російського кінофестивалю «Кінотавр» А. Смирнову було вручено приз «За Честь і Гідність».

Повернувшись в кінорежисуру після 30-річної перерви, зняв за своїм сценарієм фільм «Жила-була одна баба» (2011), над яким працював з 1987 року. Картина була показана на закритті XIX кінофестивалю у Виборзі «Вікно в Європу», що пройшов у серпні 2011 року, і відзначена «Призом президента фестивалю». Також фільм був представлений у конкурсній програмі 35-го Фестивалю світового кіно в Монреалі, що пройшов у серпні 2011 року. Режисером Іриною Бессарабовою створено документальний фільм «Під гомін п'яних мужиків» (назва — рядок з вірша М. Ю. Лермонтова «Батьківщина», 1841), який розповідає про долю режисера Смирнова і зйомках картини «Жила-була одна баба».

У 2012 р. на XXV ювілейній церемонії Національної кінопремії «Ніка» (за 2011 рік) Андрію Смирнову вручений приз за фільм «Жила-була одна баба» у номінації «Найкраща сценарна робота», а його кінокартина визнана «Найкращим ігровим фільмом». Також, премію «Ніка» отримали: у номінації «Найкраща жіноча роль» — Дар'я Єкамасова, «Найкраща чоловіча роль другого плану» — Роман Мадянов, «Найкраща робота художника» — Володимир Гудилін і «Найкраща робота художника по костюмах» — Людмила Гаїнцєва.

У 2019 р. за власним сценарієм поставив історичний драматичний художній фільм «Француз». «Для мене найважливішим було розповісти про момент становлення покоління шістдесятників, до якого я належу, — зізнається режисер. — Є старші шістдесятники (Євтушенко, Вознесенський), які на сім-вісім років старше моїх однолітків. Я ж належу до молодших шістдесятників. І добре пам'ятаю цей момент відносної свободи, зітхання після XX з'їзду партії і після фестивалю молоді в Москві»[3]. Картина стала помітною подією в Росії. Фільм «Француз» в червні 2019 р. закрив ювілейний, 30-й «Кінотавр»[4], а також став фільмом відкриття XXV Міжнародного фестивалю фільмів про права людини «Сталкер» 10.12.2019[5].

А. С. Смирнов — член громадської організації російських кінематографістів «КіноСоюз».

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько: Смирнов Сергій Сергійович (1915—1976) — російський радянський письменник, історик, радіо- і телеведучий, громадський діяч. Лауреат Ленінської премії (1965).
  • Мати: Смирнова Віргінія Генриховна (1911—1992) — піаністка.
    • Брат: Смирнов Костянтин Сергійович — тележурналіст.
  • Перша дружина: Рудна Наталія Володимирівна — радянська і російська актриса театру і кіно.
    • Дочка: Смирнова Авдотья Андріївна (також відома як Дуня Смирнова; нар. 1969) — російський сценарист, кінорежисер, телеведуча, публіцист. Чоловік Авдотьї — Анатолій Чубайс.
      • Онук: Данила Іпполитов (нар. 1990) — навчався у футбольній школі «Зеніт», чемпіон світу з пляжного футболу у складі збірної Росії, воротар. У 2015 р. завершив спортивну кар'єру. Закінчив Державний університет кіно і телебачення.
    • Дочка: Олександра Смирнова (нар. 1972).
  • Друга дружина: Пруднікова Олена Йосипівна (Смирнова) (нар. 1949) — радянська і російська актриса театру і кіно, кінопродюсер. Заслужена артистка Росії (2004).
    • Діти: Смирнови Аглая та Олексій (нар. 1991) — закінчив режисерський факультет ВДІК, російський актор, кінорежисер.

Нагороди[ред. | ред. код]

Фестивалі та премії[ред. | ред. код]

Лауреат[ред. | ред. код]

Номінації[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер-постановник[ред. | ред. код]

Сценарист[ред. | ред. код]

Кінопродюсер[ред. | ред. код]

Акторські роботи[ред. | ред. код]

Документальне кіно[ред. | ред. код]

  • Брав участь у ряді документальних кінострічок, присвячених видатним діячам мистецтва.

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

У березні 2014 року, в ході реакції російської інтелігенції на події в Криму, разом зі своєю дружиною Оленою Прудніковою підписав листа «Союзу кінематографістів і професійних кінематографічних організацій і об'єднань» на підтримку України проти розгорнутої антиукраїнської кампанії в Росії і інтервенції російських військ в Україну[10].

21 лютого 2022 року, підписав відкритий колективний лист російського Конгресу інтелігенції «Ви будете прокляті!» Паліям війни", в якому йдеться про історичну відповідальність влади РФ за розпалювання «великої війни з Україною»[11][12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #172959748 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ Фильм «Француз» закрыл юбилейный, 30-й «Кинотавр» в Сочи — Вокруг ТВ (18.06.2019)
  4. ↑ [30-й «Кінотавр»: фільм «Француз» (рос.). Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 19 січня 2020. 30-й «Кінотавр»: фільм «Француз» (рос.)]
  5. ↑ [XXV фестиваль фильмов о правах человека «Сталкер» объявил программу (05.12.2019) (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 19 січня 2020. XXV фестиваль фильмов о правах человека «Сталкер» объявил программу (05.12.2019) (рос.)]
  6. ↑ [Минский международный кинофестиваль «Лістапад»: «Дневник его жены» (2000) (рос.). Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 19 січня 2020. Минский международный кинофестиваль «Лістапад»: «Дневник его жены» (2000) (рос.)]
  7. ↑ [Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2000 год (рос.). Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 19 січня 2020. Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2000 год (рос.)]
  8. ↑ [Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2011 год (рос.). Архів оригіналу за 8 червня 2016. Процитовано 19 січня 2020. Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2011 год (рос.)]
  9. ↑ [Номинанты «НИКА-33» (2020) (рос.). Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 4 березня 2020. Номинанты «НИКА-33» (2020) (рос.)]
  10. ↑ Ми з вами!. kinosoyuz.com. 8 березня 2014. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 23 вересня 2018.
  11. ↑ «Ви будете прокляті!»: Конгрес інтелігенції РФ опублікував відкритого листа розпалювачам війни. 21.02.2022, 12:57. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  12. ↑ Відкритий колективний лист «Вы будете прокляты!» [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
1940-і
1950-і
1960-і
1970-і
1980-і
1990-і
2000-і
2010-і
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Смирнов_Андрій_Сергійович&oldid=40917491