Галечко Софія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Софія Галечко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Софія Галечко
Fahnrich USS.jpg Хорунжий (файнріх)
SofiyaGalechko.jpg
Софія Галечко
Загальна інформація
Народження 3 травня 1891(1891-05-03)
м. Новий Сонч,
(тепер Польща Польща)
Смерть 31 серпня 1918(1918-08-31) (27 років)
с. Пасічна
ЗУНР ЗУНР
° утоплення
Національність українка
Університет Грацький університет
Псевдо Зоня
Військова служба
Роки служби 2 вересня 1914-31 серпня 1918
Приналежність Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНР
Формування USS kokarda.svg УСС
Війни / битви

Перша світова війна

Командування
командир чети 4-ї сотні УСС
Нагороди та відзнаки
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)

Софі́я Гале́чко (Ґалє́чко; 3 травня 1891, Новий Сонч Австро-Угорщина — 31 серпня 1918, с. Пасічна ЗУНР) — українська громадська та військова діячка, хорунжа УСС.

Життєпис[ред. | ред. код]

Старшини УСС: Софія Галечко, Теодор Мамчур, Зенон Носковський, Павло Семирозум, Роман Дудинський та чех Здіславський

Народилася 3 травня 1891 року в місті Новий Сонч (нині Польща). Єдина дитина у батьків[1]. Батько працював поштовим урядовцем, мати давала приватні уроки. У Новому Сончі Софія Галечко закінчує народну школу. Навчалась у Самбірській народній гімназії; закінчила філософський факультет університету міста Грац (Австрія). Брала участь в українському молодіжному русі, була членом «Пласту». В часі навчання була головою гуртка «Рідна школа» та заступницею голови товариства «Січ». Очолює міську громадську організацію «Взаємна поміч», доброчинними послугами якої користувалася українська громада, що проживала в Ґраці.

На початку Першої світової війни добровільно вступила до легіону УСС. З 1914 року була санітаркою, розвідницею, стрільцем, четарем. Була командиром чети у 4-й сотні УСС Зенона Носковського. Відзначилась під час боїв на Тернопільщині, зокрема 14 вересня 1915 вмілими діями на чолі чети врятувала від поразки курінь. Нагороджена 10 листопада 1914 року «Медаллю за хоробрість». Того ж року підвищена в званні до підхорунжої. Згодом — хорунжа УСС, відзначилася у боях в Карпатах (зима 1914-15) та Бою за гору Маківку, була нагорожена другою срібною «Медаллю за хоробрість»[2].

Брала активну участь у визвольних змаганнях 1917-1918 рр. У 19171918 роках служила в запасній частині — Коші Легіону УСС. 31 серпня 1918 трагічно загинула. За словами Ольги Підвисоцької: 31 серпня 1918 року Софія купалась у річці Бистриці, потрапила у вир і втопилася у с. Пасічна[3]. Існує версія, що Софія Галечко покінчила життя самогубством. Софія Галечко була похована в урочищі Розтока[4].

4 листопада 1990 року на її могилі Софії Галечко споруджено пам'ятник: у кам'яній брилі вміщено бронзовий барельєф із зображенням Галечко у військовій формі, зверху хрест, а знизу напис: «Хорунжа УСС Софія Галечко 1891-1918. За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ».

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Надвірній щорічно проходить обласний фестиваль повстанської і стрілецької пісні імені Софії Галечко[5]. Згідно з розпорядженням Представника Президента України від грудня 1993 року її могила віднесена до реєстру місць пам'яті Української революції. В Івано-Франківському міському центрі патріотичного виховання ім. С. Бандери 17 грудня 2013 року була представлена вистава «Софія Галечко» драматичним гуртком «МІФІЯ», за мотива твору Миколи Угрин-Безгрішного «Софія Галечко»[6].

У Івано-Франківську є Вулиця Софії Галечко.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Луговий О. Визначне Жіноцтво України. 251 с. Торонто,1942
  • Литвин М., Науменко К. Українські січові стрільці. К., 1992.
  • Дмитерко-Ратич. Зі зброєю в руках: Пам`яті Софії Галечко. "Наше життя", 1958, ч. 10
  • За волю України: Історичний збірник УСС. 608 с. Нью-Йорк, 1967

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]