Баран Михайло Лукич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баран.

Михайло Баран
Сотник (гауптман)  Комбриг
Загальна інформація
Народження	20 жовтня 1884(1884-10-20) Скала-над-Збручем, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, сьогодні смт.Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область
Смерть	3 листопада 1937(1937-11-03) (53 роки) Сандармох, Карельська АРСР, Російська РФСР, СРСР
Поховання	Сандармох
Alma Mater	ЧНУ імені Юрія Федьковича
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Формування	УСС ЧУГА
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919
Командування
сотня УСС (1914) 1-ша бригада ЧУСС ЧУГА (1920)
Автограф

Миха́йло Луки́ч Бара́н (* 20 жовтня 1884, село Скала (Скала-над-Збручем), нині Скала-Подільська, Королівство Галичини та Володимирії — † 3 листопада 1937, Сандармох) — український радянський громадсько-політичний, військовий та освітній діяч. Учасник комуністичного руху в Західній Україні, засновник КПЗУ.

Життєпис

Походження

Уродженець містечка Скала-Подільська Борщівського повіту, галичанин за походженням. До Першої світової війни працював учителем народних шкіл. Згодом долучився до редакційної роботи в журналі «Прапор», що був органом народного вчительства Галичини та виходив у Коломиї. Через публікації, в яких він намагався поширювати анархістські ідеї, був усунений зі складу редакції видання. Закінчив філософський факультет Чернівецького університету. Із студентських років брав участь у громадсько-політичному житті, у 1903 році вступив до Української соціал-демократичної партії Галичини.

Військово-політична діяльність

Від початку Першої світової війни служив у Легіоні Українських січових стрільців. У грудні 1914 року потрапив у російський полон і перебував у таборі в Туркестані. Влітку 1917 року прибув до Києва, де працював секретарем газети «Робітнича газета». У 1919 році перейшов на більшовицькі позиції та вступив до Червоної армії. Був одним із засновників Комуністичної партії Східної Галичини. У лютому 1920 року, після переходу Української галицької армії на бік радянської влади, був призначений командиром 1-ї бригади ЧУСС ЧУГА. У її складі брав участь у бойових діях на польському фронті. У липні 1920 року був делегатом ІІ конгресу Комінтерну в Москві. У серпні—вересні 1920 року обіймав посаду заступника голови Галицького революційного комітету (Галревкому) в Тернополі.

У 1921 році був комісаром школи червоних старшин у Києві. Упродовж 1922—1923 років очолював відділ народної освіти Київського губернського виконавчого комітету, у 1923—1924 роках був директором Уманського технікуму. У 1924—1925 роках — голова губернського відділу профспілки «Робос». У 1925—1927 роках — ректор Київського інституту народного господарства, у 1927—1928 роках — проректор університету імені Артема в Харкові. Згодом працював професором Київського інституту народної освіти, співробітником ЦК КП(б)У, завідувачем управління науки Народного комісаріату освіти УСРР, директором Інституту літературознавства імені Т. Шевченка АН УСРР.

29 липня 1933 року був заарештований за звинуваченням в участі у «контрреволюційній УВО». Постановою «трійки» при колегії ДПУ УСРР від 14 лютого 1934 року засуджений до п’яти років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Перебував на Соловках.

Постановою «трійки» при УНКВС по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 року засуджений до розстрілу. Страчений 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох. Реабілітований: за справою 1937 року — 10 липня 1956 року, за справою 1933 року — 19 вересня 1958 року.

Пам'ять

На честь Михайла Барана в смт Скала-Подільська встановили меморіальну дошку (1987), а демонтували в липні 2022 року в рамках державної політики з декомунізації

Див. також

• Список Сандармоху

Література

• Верига В. Галицька Соціялістична Совєтська Республіка 1920 р. — НТШ, 1986. — Т. 203. — 202 с.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 1. — С. 90.
• Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 49.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 352.
• Науменко К. Є. Баран Михайло Лукич // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 218.
• Науменко К. Є. Баран Михайло Лукич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 182.
• Гасай Є. Баран Михайло Лукич // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 78. — ISBN 966-528-197-6.
• Сергій Шевченко. «Терористська група»... професорів // Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013.
• Шевченко С. В. Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 231.
• Баран Михайло Лукич / упоряд.: О. Г. Бажан, П. З. Гуцал, Г. М. Маєвська. — «Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга шоста». — Тернопіль : ТОВ «Терно-граф», 2020. — С. 295.