Буцманюк Юліан Лукич

Юліан Буцманюк
Народження	3 липня 1885(1885-07-03) с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна)
Смерть	30 грудня 1967(1967-12-30) (82 роки) Едмонтон,  Канада
Країна	Австро-Угорщина→ ЗУНР→ Канада
Приналежність	УСС, УГА
Освіта	Краківська академія мистецтв
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919
Нагороди
Буцманюк Юліан Лукич у Вікісховищі

Файл:Busmaniuk1952.jpg

Автопортрет, 1952

Ю. Буцманюк. Б. Хмельницький, І. Вишенський, І. Мазепа, Г. Гулевичівна та інші видатні православні України. Проповідь Івана Вишенського (розпис із монастиря Різдва Христова в Жовкві

Юліан Буцманюк (нар. 3 липня 1885, с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна) — пом. 30 грудня 1967, Едмонтон, Канада) — український та канадський художник-монументаліст, учень Модеста Сосенка.

Життєпис

Фрагмент розписів в каплиці церкви Серця Христового.

Народився у с. Сморжів на Львівщині.

Навчався у Львові, у Краківській (1908–1914) та Празькій академіях мистецтв (1923–1927).У 1914 році отримав державну австрійську стипендію, що дала йому можливість виїхати за кордон для вдосконалення свого таланту, також у 1914 році художник записався у легіон Українських Січових Стрільців, в якому провів Першу світову війну, а пізніше в Українській Галицькій Армії (до 1919 р.) Був декілька разів поранений. Ранги: сотник УСС, отаман Армії УНР.

В 1920–1923 роках перебував у таборах для інтернованих в Чехословаччині. З 1927 року викладав малювання у Львові в товаристві «Рідна школа». Емігрував до Кракова, де впродовж 1941–1944 років працював редактором Українського Видавництва. Далі переїхав до Відня та Мюнхена, а 1950 року — до Канади. Розмалював стіни катедральної церкви Св. Йосафата в Едмонтоні. Брав участь у різних виставках образотворчого мистецтва. слово мав, зокрема, Президент СКВУ Петро Саварин.

Фрагмент розписів в каплиці церкви Серця Христового.

Творча спадщина

Найбільш відомими творами Юліана Бацманюка є розписи в стилі українського модерну:

• в церкві отців василіян у Жовкві (тепер Монастир Різдва Христового і церква Серця Христового), виконані у 1910–1911 і 1931–1939 роках,
• в церкві Успіння Божої Матері в селі Славсько на Бойківщині, виконані разом з Модестом Сосенком 1910 році;
• розписи інтер'єру українського кафедрального собору св. Йосафата в Едмонтоні (1957–1967).

Твори Буцманюка зберігалися у львівському музеї, створеному А. Шептицьким. Проте у 1952 році, за наказом радянської влади, були спалені на подвір'ї музею разом з тисячею інших творів українських художників.

Сім'я

• Дружина: Ірина Чайківська.
• Син: Богдан (нар. 1922).

Література

• Гах Ірина. Сторінки історії галицького церковного стінопису першої половини ХХ ст. До 130-річчя з дня народження Модеста Сосенка та 120-річчя з дня народження Юліана Буцманюка // Українське мистецтво Львова 1919–1939. — Львів, Галицька брама. № 1-3 (121–123) січень-березень 2005. — С. 19-20.
• Бірюльов Юрій. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005.
• Юліан Буцманюк. Стінопис Жовківської церкви Христа-Чоловіколюбця. Автори-упорядники І. Гах, О. Сидор. — Львів: Місіонер, 2006.
• Петро Саварин. З собою взяли Україну. Від Тернопілля до Альберти. — Київ: КВІЦ, 2007. — 524 с. — ISBN 977-966-8550-62-1

Посилання

• Віктор Заславський. Духовне і національне у жовківській спадщині Юліана Буцманюка.
• Юліан Буцманюк