Тлінгіти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тлінкіти
Tlingit-map.png
Область розселення тлінкітів
Загальна кількість 15 200[1]
Найбільші розселення Flag of Alaska.svg Аляска
Flag of Yukon.svg Юкон
Flag of British Columbia.svg Британська Колумбія
Мова англійська, Тлінгітська мова
Релігія християнство, анімізм


Вождь племені таку, прим. р.1913

Тлінкіти (англ. Tlingit people) (колоші, тлінгіти) — індіанський народ, що проживає на південному сході Аляски і прилеглих частинах Канади.

Самоназва — тлінгіт, можливі варіанти: Лінг, клинки, означає «людина, люди». Тлінкіти відрізняли себе від сусідів: хайда, атапасків, Квакіутлів, цімшіанів, Чугач, еяків. У старих російських джерелах вони фігурують під наступними назвами: колоші, колюжі, калоші, калюжа, Колюш. За культурі тлінкіти належать до індіанцям Північно-західного узбережжя.

Чисельність: аборигенна чисельність оцінюється в 10 тис. чол.; В 1805 у було тільки чоловіків 10000, а за іншими даними на початку XIX століття їх було близько 6 тис. чол.; ільше 5800 чол. в 1835 р.; близько 7 тис. чол. в кінці XIX століття; 3895 чол. на Алясці на 1 січня 1920 р.; 4462 чол. на Алясці на 1 жовтня 1929 р.; близько 5780 чол. в 1950 р. в 19 селищах на Алясці; 9 тис. чол. в 1959 р.; 9500 чол. в 1977 р.; в 1976 р. в Канаді було 534 тлінкіти; в 1980 р. в США перепис населення зареєструвала 9509 чол.; 11 тис. чол. в 1994 р.; нині близько 19,4 тис. чол., в тому числі приблизно 18.450 чол. в США і близько 1 тис. чол. в Канаді.

Спочатку малося 18 територіальних підрозділів (Куан), а в кінці XIX століття їх було 14 (від 1 до 8 сіл в кожному): чілкат, ситком, якутат, Стікин, аук, тонгас, таку, Хуна, хуцнуву, кейк, тагіш, хенья, акой і Санья. Традиційні вірування — магія, тотемізм, шаманізм, анімізм, що представляли із себе цілісний комплекс.

Раніше основною мовою тлінкітов був тлінкітскій (родина на-дене), проте в даний час більшість носіїв або повністю перейшли на англійську мову, або двомовні. В кінці XX ст. Майкл Краусс оцінював кількість носіїв тлінкітского мови в 700 чоловік.

Побут[ред.ред. код]

Заняття: риболовля, головним чином на лосося і оселедець, як в річках, так і в море, а також охота на морських і сухопутних тварин.

Землеробство до приходу європейців тлінкіти не займалися. Добре володіли ремеслами, будували каное, вирізали з дерева тотемний стовпи, посуд, начиння, просту меблі, плели кошики, циновки, виготовляли тканини. Ще до приходу європейців вміли обробляти залізо. Серед знарядь праці тлінкіт використовували остроги, гарпуни, плетені пастки для риб, сачки, дерев'яні і кістяні рибальські гачки, нож і і кийки для глушіння риби і тюленів. Селища тлінкітів складалися з будинків, які будувалися звичайно уздовж берега річки або бухти, фасадами до води. Невеликі селища мали по 4 — 5 будинків, і близько 100 чоловік населення, великі — до 25 будинків і близько 1000 чоловік населення. Влітку на риболовлі та полювання вони споруджували тимчасові курінь і. Тлінкіти вели торгівлю, наприклад з атапаскамі, предмет торгівлі — шкури, хутра, одяг.

Господарський рік ділився на 4 сезони: зима (така), весна (такуіті), літо (кутан), и осень. Місяць — дис, диси, тобто «луна». Початок року припадало на липень. Обстановку будинку становили дерев'яні скрині, ящики, циновки з кедрової кори, дерев'яний посуд. Одяг ділилася не тільки на чоловічу і жіночу, але і на літню і зимову. Влітку тлінкіти носили хутряні накидки або сорочки з оленячої або тюленів шкіри, ходили босоніж, а жінки -туникообразна сорочки-сукні зі шкіри. Взимку до цього додавалися штани, які представляли єдине ціле з мокасинами. На голові носили плетені капелюхи. Цінними хутрами вважалися шкури калан а, бобра, вовк а, бабака. Куницю носили тільки вожді і знатні індіанці. Одяг багате прикрашалася своєрідним орнаментом, головним мотивом якого був «око», а також морди звірів. Точно такий же орнамент наносився на начиння, каное. Їжа тлінкітов була різноманітна. Головним компонентом її був риб'ячий або тюленячий жир. Основний продукт — риба, в першу чергу лосось, оселедець.

В їжу йшли також краби, молюски, водорості, м'ясо оленів, кіз, баранів, ведмедів, тюленів, дельфін ів, кит ів і т. д. У соціальному плані плем'я ділилося на фратрії, фратрії — на пологи, рід — матрілінейная.

Плем'я поділялося на куани (групи). Куан становили кілька селищ, кожен Куан і кожне селище мали свого вождя. Крім вождів (Тойон ів) знати становили шаман и. Були й раб и, зазвичай — чужеплеменнікі. Шлюби могли укладатися лише між представниками пологів протилежних фратрій.

Шлюбний вік для юнаків — 17-18 років, для дівчат — 15-16. Сім'я була зазвичай парна, але було поширене і багатоженство (серед багатих). Нерідко тлінкіти брали участь у військових походах, причому вони мали і флотилії з каное. Використовувалося зброю: луки, стріли, мідні і залізні кинджали, палиці з кам'яним ударником, весла, шоломи з забралом і дерев'яні захисні панцири.

У XVIII століття е на захід Америки проникають англійці, французи, іспанці, росіяни. Особливо складаються російсько-тлінкітскіе відносини, спочатку це були конфлікти, але потім відносини покращилися.

У період освоєння так званої Російської Америки російські надали на тлінкітів значний вплив. Торгівля з європейцями вплинула на тлінкітов позитивно.

Духовна культура тлінкітів[ред.ред. код]

Тлінкіти вважали землю плоскою, небо твердим, зірки — багаттями в оселях духів, сонце і місяць були для них живими, розуміючими мову людей. Земля, згідно з міфом, спочивала на гігантському стовпі у вигляді лапи бобра, його утримувала підземна стара Агішануку (Айішанаку). Землетруси відбувалися, на їхню думку, через боротьбу Агішануку з людиною-вороном Йелом (головний герой їх міфів). Тлінкіти вірили в числову магію, їх магічним числом було 4, як і у багатьох народів північної Америки. Власне, воно символізує 4 сезони, 4 сторони світу і т. д. Їх світ був населений безліччю духів і душ людей і тварин. Духи протегували озерам, рікам, льодовиках, горам та іншим стихіям. Наприклад, головним підводним духом був Конакадет. Багатий фольклор, епос про Вороні, міф про гігантську птахо-Грім по імені Хетл, поширені танці та ігри.

В У прикладному мистецтві, як уже було сказано, була розвинена різьблення по дереву, існували її різні стилі. Головними мотивами зображень були орли, ведмеді, бобри і інші тварини. Тлінкіти вірили про загробний світ собак. Туди могли потрапити і люди, хто погано поводився з тваринами, вбивав їх не заради прожитку, а також чаклуни і самогубці[2]. До кінця дев'ятнадцятого століття більша частина тлінгітов прийняли християнство, причому багато увійшли в православну церкву, засновану набагато раніше під час російської колонізації. Вибір православ'я міг розглядатися як спроба більш консервативних тлінгітов зберегти деяку культурну незалежність від від наступаючої англосаксонської цивілізації США, яку пов'язували з пресвітеріанської місіонерами[3]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Історико-етнографічний довідник «Народи світу», М., 1988.
  • А. В. Гриньів. Індіанці тлінкіти в період Російської Америки (1741–1867). Новосибірськ «Наука» Сиб. відділення, 1991.
  • А. В. Зорін. Індіанська війна в Російській Америці (Альманах «Перші американці», історико-культурний центр «Індіанці Північної Америки», Курський державний медичний університет). Курськ, 2002.
  • Тлінкіти. каталог колекції Кунсткамери. Відп. ред. Ю. Е. Березкін. СПб., Музей антропології та етнографії ім. Петра Великого (Кунсткамера), 2007.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Баррі Пріцкер A Native American Encyclopedia: History, Culture, and Peoples. Оксфорд, Oxford University Press (2000),стр. 209 ISBN 978-0-19-513877-1
  2. Петрухін, В. Я. Потойбічний світ. Міфи про загробний світ: міфи різних народів / Петрухін В. Я — М.:АСТ:Астрель, 2010.-10-11с.
  3. Kan, Sergei. 1999. Memory eternal: Tlingit culture and Russian Orthodox Christianity through two centuries. P.xix-xxii