Товста (Черкаська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Товста
Герб
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Звенигородський район
Громада Вільшанська селищна громада
Код КАТОТТГ UA71020070090076237
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване 1773
Перша згадка 1773
Населення 778 чоловік (на 2009 рік)
Площа 4,655 км²
Поштовий індекс 19525
Телефонний код +380 4734
Географічні дані
Географічні координати 49°08′46″ пн. ш. 31°15′06″ сх. д. / 49.14611° пн. ш. 31.25167° сх. д. / 49.14611; 31.25167Координати: 49°08′46″ пн. ш. 31°15′06″ сх. д. / 49.14611° пн. ш. 31.25167° сх. д. / 49.14611; 31.25167
Середня висота
над рівнем моря
191 м[1]
Відстань до
обласного центру
66,8 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
27 км
Найближча залізнична станція Городище
Відстань до
залізничної станції
27 км
Місцева влада
Адреса ради смт. Вільшана
Карта
Товста. Карта розташування: Україна
Товста
Товста
Товста. Карта розташування: Черкаська область
Товста
Товста
Мапа
Мапа

То́вста — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, у складі Вільшанської селищної громади. Населення — 778 чоловік, дворів 353 (на 2009 рік).

Село розташоване за 27 км на південний захід від залізничної станції Городище.

Історія[ред. | ред. код]

Писемні відомості про село збереглися з 1773 року. Назву дали йому чумаки, які їздили в Крим по сіль. Проїжджаючи повз село, на околиці зупинялися біля товстої липи на перепочинок. Шлях чумацький був довгим і виснажливим. Змучені спрагою, вони говорили: «Де та товста?», маючи на увазі липу.

Лаврентій Похилевич у своїх «Сказаннях про населені місцевості Київської губернії» 1864 року пише, що населення тут 1 907 чоловік. Село продане князем Голициним Антону Савицькому, а ним графу Браницькому. Церква в селі була Богородична, дерев'яна, 4-го класу, побудована 1773 року.

За даними Київського статистичного губернського комітету в 1890-х роках село було володінням графині Браницької з 3 103 десятинами землі. В селі функціонували церква, шинок, церковноприходська школа, в якій навчалися хлопчики заможних селян.

У 1929 році, під час примусової колективізації було створено колгосп.

У роки радянсько-німецької війни на боці СРСР воювало 247 жителів села, з них 125 загинуло, на їх честь споруджено обеліск Слави. 3а мужність і героїзм, виявлені в боях з ворогом, орденами й медалями Радянського Союзу нагороджено 250 чоловік.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

Станом на 1972 рік у селі проживало 1 605 чоловік. Тут містилася центральна садиба колгоспу ім. Щорса, за яким було закріплено 2 940 га земельних угідь, в тому числі орної землі 2 300 га. Колгосп вирощував зернові й технічні культури. Працювали середня школа, в якій навчалося 352 учні, будинок культури із залом на 400 місць, клуб, дві бібліотеки з фондом 12 тисяч книг, пологовий будинок, фельдшерсько-акушерський пункт.

Герб[ред. | ред. код]

На зеленому тлі золота липа, яка має три гілки. У нижній частині щита показано одне з місць, з якого розпочалося заселення цієї місцини – річка Товста (Товстянка). У центрі щита – товста золота липа, яка відповідно до легенди дала назву населеному пункту (герб є промовистим). Стовбур та гілки липи утворюють хрест, що уособлює давню приналежність земель села до Мошногірського монастиря. Пізніше, в селі була зведена каплиця, потім церква православна на честь Різдва пресвятої Богородиці. Також, в селі діяла католицька каплиця.

Сучасність[ред. | ред. код]

У селі функціонують Товстівський навчально-виховний комплекс в ньому ж і дитячий садок який перенесли в школу), Будинок культури, медпункт, два магазини, ФГ Царина, УкрПошта, Нова пошта.

Відомі люди[ред. | ред. код]

В селі народились:

  • Олександр Іванович Ворона (1954 р.н.) — начальник Управління бухгалтерського обліку, фінінсів та звітності Господарсько-фінінсового депертаменту Кабінету Міністрів України, м. Київ;
  • Олександр Володимирович Рибченко (1962 р.н.) — голова Черкаської обласної організації Партії ветеранів Афганістану, Заслужений юрист України, м. Черкаси;
  • Іван Михайлович Олексієнко (1945 р.н.) — полковник, кандидат військових наук, доцент, викладач військової академії м. Санкт-Петербург;
  • Григорій Купріянович Дремлюк (1936 р.н.) — доктор сільськогосподарських наук, м. Одеса;
  • Надія Матюшенко-Гребенюк (1942 р.н.) — педагог, журналіст, письменниця, краєзнавець, м. Сміла;
  • Іван Савович Галасун (1943 р.н.) — генерал-майор танкових військ ЗС СРСР, м. Москва.
  • Поліщук Михайло Андрійович (1960—1988) — прапорщик прикордонних військ КДБ СРСР, учасник війни в Афганістані, загинув при виконанні службових обов'язків, кавалер низки державних нагород.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]