Шилінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
10 шилінгів британської колонії Нью-Йорк, 1709

Шилінг (schilling, scilling, scylling, shilling) — грошова одиниця декількох країн.

Спочатку середньовічна германізована назва римської та візантійської золотої монети - соліда і варварських унаслідувань цієї монети в ранньому середньовіччі, а також грошово-рахункова одиниця.

З XIV століття - монета ряду європейських країн. В наш час шилінг в обігу у таких країнах як Кенія (кенійський шилінг), Сомалі (сомалійський шилінг), Танзанія (танзанійський шилінг) та Уганда (угандійський шилінг). У минулому шилінг був у вжитку в таких державах: Австрія (австрійський шилінг), Великобританія, Нідерланди, Данія та Північна Німеччина.

Найвідомішим є британський шилінг, грошова одиниця яка завдяки експансії Британської імперії, поширилася на території які стали британськими колоніями, деякі з яких в свою чергу стали окремими державами, з цією грошовою одиницею.

Історія[ред.ред. код]

Назва золотої монети раннього середньовіччя. Германці з часів переселення народів до середини VIII століття називали шилінгом візантійський золотий солід (або ауреус). Крім того, вони карбували власні золоті соліди за римським та візантійським зразком, дотримуючись монетної стопи імператора Костянтина Великого. Вандали карбували у Африці золоті соліди з іменами Валентиніана III (425-455) і Анастасія (491-518). остготський король Теодоріх (471-526) також випускав наслідування соліду з ім'ям Анастасія, його власною монограмою і розпізнавальними знаками міст де карбувалася монета (Мілан, Равенна чи Рим). Король франків Теодеберт I (534-548) вперше почав карбувати золоті монети зі своїм ім'ям.

Після 580 року в південно-східній частині королівства франків відбулося зниження вартості соліду з 24 до 21 силікв. Карбування соліду у 21 силікву почався випуском монет із зображенням і ім'ям візантійського імператора Маврикія Тіберія (582-602) і тривала до середини VII століття, вага монети становила приблизно 4 г. За часів короля ІХлотаря II (613-629) вартість франкського соліду впала до 20 силікв, вага становила 3,18 г. На монеті вказана вартість – «XX». Цей легкий солід відомий під назвою «solid gallicus». Після цього у VII столітті карбувалися золоті триєнси і срібні денарії.

За часів Каролінгів шилінг назва грошово-рахункової одиниця, золоті монети не карбувалися. Випускалися лише срібні денарії, яких на шилінг (солід) йшло 40, а з 743 року, лише 12. Шилінг (1/20 фунта, чи 12 денаріїв) з часів Карла Великого став виключно грошово-рахунковою одиницею і набув поширення не тільки в імперії Карла Великого, але також і в Італії, Франції, Англії (з ХI століття) та інших країнах Західної Європи. У Баварії зустрічається так званий «довгий шилінг» у 30 денаріїв, яких на фунт йшло 8 (коротких, або франкських шилінгів на фунт йшло 20).

Шилінг використовувався як грошово-рахункова одиниця до XIV століття. Вперше поняття вартості у 12 денаріїв реалізовано у вигляді турських грошів (турноз) у 1266 році, а пізніше у празьких грошів, за якими, однак, назву шилінг. не закріпилася (їх всюди стали називати грошами, а в рейнських областях - альбусами).


Срібна, а згодом біллона (навіть мідна) монета німецьких держав і прибалтійських хрестоносців. Срібні монети під назвою шилінг почали вперше карбувати в другій половині XIV століття в Пруссії, Франконії і Швабії. Перші шилінги в Пруссії з'явилися при великому магістрі Тевтонського ордену Вінріха фон Кніпроде (13511382) вагою у 1,67 г (1,39 г срібла). Шилінги хрестоносців незабаром стали низькопробними (особливо після 1410 року). Останні з них, які карбувалися за часів Йоганна фон Тіфена (14891497), важили всього 1,32 г (0,24 г срібла).

Наслідування шилінгу Тевтонського ордена випускали в Померанії. Вага шилінгу при Богуславі Х (XV століття) дорівнювала 1,33 г (0,54 г срібла). У 1365-1370 роках в Любеку шилінг карбувався вагою в 4,1 г (3,84 г срібла) як наслідування турнозі (на одній стороні - зображення імператора на троні, на іншій - св. Іоанн).

З 1432 року в Любеку, Гамбурзі, Вісмарі і Люнебурзі, які входили в Вендського монетного союзу, почався постійний випуск шилінги вагою в 2,5 - 2,25 г (1,5 - 1,25 г срібла). На аверсі-герб міста, на реверсі-хрест.


У Франконії шилінг карбувався за часів Фрідріха V, правителя Нюрнбергу (1372-1398), вагою в 1,9 г. У 1396 році на підставі Швабського монетного союзу, до якого входив цілий ряд Південнонімецьких держав і міст, вага шилінгу була встановлена у 2,283 г (1,522 г срібла). Вага Верхньорейнського шилінга у 1423 році становила 1,686 г (1,124 г срібла). На рейнський гульден йшло 26 шилінгів.

Хоча і шилінг, і гріш спочатку були монетою в 12 денаріїв, шляхи їх розвитку були різними. З початку XVI століття шилінг почав швидко знецінюватися (вміст срібла значно зменшилася), і гріш став дорівнювати 2 і навіть 3 шилінгам. У Німеччині нового часу розрізняються вестфальські, південнонімецькі, любецькі і бранденбурзьсько-прусські шилінги.

У АнгліяАнглії шилінги як срібна монета вперше почала карбуватися в 1504 році при королі Генріху VII (1485-1509) вагою в 9,33 г (8,68 г срібла). На аверсі - зображення короля в профіль, на реверсі - щит з гербами Англії і Франції та напис «Posui Deum adjutorem meum». З часів Каролінгів англійський шилінг був грошово-лічильної одиницею, він дорівнював 12 пенсам (стерлінгів). 20 шилінгів становили фунт. Звідси англійський фунт = 20 шилінгів, або 240 пенсів.

Шилінги також карбувалися на польських і східнослов'янських землях як білонні і мідні монети, де вони відомі під назвою шеляг. У давньоруському літописі згадується, що поляни платили данину хазарам шелягами. Вірогідно, що шеляг був слов'янським назвою візантійського соліду або відповідної йому монети. Спершу на польських і східнослов'янських землях в обігу були шеляги хрестоносців, прусські, поморскі (померанскі), з 70-х років XVI століття їх стали карбувати в Речі Посполитої. Вперше шилінги в Польщі почав карбувати король Сигізмунд I Старий (1506-1548). Вага монети в 1,24 г (0,23 г срібла). Згодом вартість шилінги значно зменшилася, і вони стали найдрібнішими білонними монетами. З другої половини XVІI століття шеляг став карбуватися вже з чистої міді. Після поділів Речі Посполитої польській шеляг чеканила Австрія для Галичини. Останні шеляги випускав Гданськ в 1812 році. На території Естонії і Латвії шилінг був грошово-рахунковою одиницею до грошової реформи 1422-1426 років. Після реформи шилінгами стали називати монети, які до цього часу називалися артіг. Шилінги, поряд з пфенігами, були основними монетами на території Естонії і Латвії в XV-XVII століттях.

Шилінг різних держав[ред.ред. код]

Британія та підлеглі території[ред.ред. код]

1 британський шилінг Георга VI, 1948

Історичні підлеглі території Великобританії, з грошовою системою подібною до Британської[ред.ред. код]

Південноафриканські 2,5 шилінги, 1924
Західноафриканські два шилінги, 1949
Ямайські п’ять шилінгів, 1966

Німецькі держави[ред.ред. код]

Рійдершилінг Утрехту , 1547
4 шилінги Гамбургу , 1728
  • Австрійський шилінг — грошова одиниця Австрії у період із 1924 до 2001 року, коли країна перейшла на євро. Період з 1938 по 1945 роки у зв'язку із приєднанням до Третього Рейху шилінг діяв у Австрії паралельно із німецькою маркою. Австрійський шилінг складався зі 100 грошів.
  • Вестфальський шилінг — грошова одиниця карбувалася з середини XV століття вагою в 1,5-2,7 г, з різним вмістом срібла. Зображувалися на них переважно герб міста і, один зі святих покровителів міста. Шилінг міста Міндена в 1510 році містив лише 0,6 г срібла, а в Оснабрюці в 16281633 роках шилінги карбувалися вже з чистої міді.
  • Південнонімецький шилінг — грошова одиниця, карбувалася у Вюртемберзі у 1493 році, вагою в 1,5 г (0,96 г срібла), а у 1580 році, вагою 1,6 г (0,8 г срібла) . На один гульден йшло 28 шилінгів. У XVII столітті випуск монети був припинений. Вюрцбургське єпископство карбувало шилінги вартістю в 1/28 гульдена до 1803 року. Вага монети в XVI столітті становив 1,45 г, пізніше - 0,85 г.
  • Любецький шилінг — грошова одиниця Любеку. Незважаючи на постійне погіршення монети, подвійні Любецькі шилінги займали провідне місце в грошовому обігу прибалтійських країн. Любецькі шилінги карбувалися в Любеку, Гамбурзі, Мекленбурзі. Гамбурзький шилінг містив в 1432 році 1,6 г срібла, а в 1725 році, лише 0,4 г срібла. На аверсі-герб Гамбурга, на реверсі: спочатку - хрест і чотири листка кропиви, з 1572 року, імперське яблуко з цифрою 32 (1/32 імперського талера), з 1670 року - з цифрою 48 (1/48 імперського талера) , а з 1725 року, з написом «I Schiling». Гамбурзька монета карбувалася до 1855 року. Такий же шлях пройшли інші Любецькі шилінги. У Любеку монета карбувалася до 1789 року в Мекленбурзі, до 1866 року XVII - XІХ століттях карбувалися монети номіналом в 32, 16, 12, 8 і 4 шилінги.
  • Бранденбургско-прусський шилінг — грошова одиниця. Перший бранденбурзький подвійний шилінг був випущений 1599 році при Йоахімі Фрідріхі (15981608). Спочатку монета карбувалася зі срібла 469-ї проби. У 16541790 роках, карбувалися зі срібла 94-ї проби, потім, з чистої міді. Монета карбувалася до 1810 року.

Інші країни[ред.ред. код]

  • Нідерландський шилінг — срібна монета, вперше карбувалася в 1538 році в Гельдерні під назвою «снапхан» вагою 6,65 г (3,33 г срібла), вартістю в 6 стюверів. Відомо багато різних випусків цієї монети (арендшилінг, штатеншилінг, розеншилінг і інші). Вага нідерландського шилінгу в 1600 році становида 5,27 г (3,07 г срібла), в 1680-1734 роках - 4,85 г (2,83 г срібла).
  • Шотландський шилінг(шотл. гел. sgillinn) — у Середні віка за прикладом Англії дорівнював 1/20 шотландському фунту стерлінгів, чи 12 пенсам. Після того як у 1707 році, парламенти Королівства Англія та Королівства Шотландія приймають акт про утворення єдиної держави — Королівство Великої Британії, 12 шотландських фунтів стали дорівнювати 1 англійський. Англійському пенні став дорівнювати шотландський шилінг.

Італія[ред.ред. код]

Докладніше: сольдо

Італійський середньовічний шилінг мав назву сольдо.

Символ шилінгу[ред.ред. код]

Шилінги з’явилися як наслідування римському соліду. Тому первісний їх символ літера «S», з латинської назви монет — лат. Solidus.

Джерела[ред.ред. код]

  • Зварич В.В. Нумизматический словарь. — Вища школа. — Львов : Издательство при ЛГУ, 1975. — С. 150 – 153 – 159с.(рос.)
  • Харьковскій календарь на 1877 годъ. Съ приложеніемъ карты Харьковской губерніи. Год пятый. — Изданіе Харьковскаго Гебернскаго Статистическаго Комитета. — Х. : Типографія Харьковскаго Губерскаго Правленія, 1877. — С. 280 - 430.(рос. дореф.)
  • Бутаков Д.Д., Золотаренко Е.Д., Рыбалко Г.П. Валюты стран мира: Справочник. 5-е изд., перераб. и доп./Под ред. С. М. Борисова, Г. П. Рыбалко, О. В. Можайскова. — М. : Финансы и статистика, 1987. — 383 с.(рос.)
  • James Atkins The coins and Tocens of the Possessions and Colonies of the British Empire. — London : Elibron Classics, 2005. — 404 с. — ISBN 1-4021-9282-7.(англ.)

Посилання[ред.ред. код]