Шмульсон Ісроель Лейзерович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісроель Лейзерович Шмульсон
Шмульсон Ісроель Лейзерович 1956.jpg
Народження 16 (29) жовтня 1913Умань, Київська губернія, Російська імперія
Смерть 1974Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Навчання Київський художній інститут
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ, Севастополь, Летичів, Кротенки
Нагороди
Орден Червоної Зірки  — 1945Медаль «За відвагу» — 1943Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»
Автограф Isroel Shmulson Signature 1956.png
Шмульсон Ісроель Лейзерович у Вікісховищі?

Шмульсон Ісрое́ль Ле́йзерович (16 (29) жовтня 1913, Умань, Російська імперія — 1974, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський архітектор і реставратор. Член Спілки архітекторів УРСР з 1950 року. Автор ряду пам'ятників та меморіальних дощок[1] у Києві.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Умані у 1913 році. У 1922–1929 роках навчався у трудовій школі в Умані, в 1929–1930 роках працював на цукровому заводі в Уманському повіті. У 1930–1933 роки навчався в Уманському механічному технікумі, після закінчення якого переїхав до Києва, де в 1933–1935 роках працював на заводі імені Лепсе. У 1935 році поступив на архітектурний факультет Київського художнього інституту, який закінчив у 1941 році, диплом архітектора-художника. У 1939–1941 роках поєднував навчання з роботою помічника архітектора в архітектурно-проектній майстерні КХІ.

У липні 1941 року призваний в армію, у складі інженерно-саперної бригади брав участь у бойових діях Другої світової війни, Демобілізований в листопаді 1945 року у званні капітана інженерної служби. З 1946 року — автор-архітектор, архітектурно-проектні майстерні «Будмонумент», пізніше Республіканські науково-реставраційні виробничі майстерні Держбуду РМ УРСР (Андріївський узвіз, 23).

Нагороди[ред. | ред. код]

Реалізовані проекти[ред. | ред. код]

Реставрації[ред. | ред. код]

  • Будинок цивільного губернатора по вулиці Соборності, 38 у Полтаві. Відновлений і реконструйований в 1954–1956 рр. (у співавторстві з арх. В. Явніковим)[2].
  • Володимирський собор у Севастополі. Реставрація[3][4][5][6].
  • Храм на Братському кладовищі у Севастополі (1972 р.)[7][8].
  • Катерининська церква у Чернігові. Реставрація (1975–1980 роки)[9].

Обеліски і пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Обеліск на місці переправи російських військ через р. Ворсклу з граніту. (1959) (у співавторстві з В. Пасічним)[10].
  • Бронзовий бюст на гранітному постаменті Віталію Примакову (1970; спільно з скульптором Ф. А. Коцюбинським, демонтований у 2016 році)[11].
  • Миколаївська церква-піраміда. Після руйнувань під час Другої світової війни проведена реставрація (1981, спільно з арх. В. І. Майко)[12].
  • Пам'ятник Устиму Кармалюку в Летичеві. (1974; спільно зі скульптором В. І. Знобою)[13][14][15][16].
  • Обеліск на в'їзді в Кротенки в честь переправи військ Петра I через Ворсклу 20 червня 1709 року. (у співавторстві з В. Пасічним)[17][18][19].
  • Символічний гранітний надгробок Богдана Хмельницького в Іллінській церкві у Суботові (1954)[20].

Меморіальні дошки[ред. | ред. код]

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Перелік меморіальник дощок І. Шмульсона у Києві. Архів оригіналу за 31 жовтень 2014. Процитовано 7 січень 2013. 
  2. Полтавщина: энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого. — К.: УЕ, 1992. — С. 791—792.(рос.)
  3. Владимирский собор в Севастополе. Усыпальница адмиралов. Архів оригіналу за 3 жовтень 2009. Процитовано 23 грудень 2012. 
  4. Владимирский собор (усыпальница адмиралов)(рос.)
  5. Скориков Ю. А.. Севастопольская крепость. Глава 5. Памятники героической обороны Севастополя (1854—1855 гг.)(рос.)
  6. Самые выдающиеся постройки Севастополя 1787—1855 гг.[недоступне посилання з травень 2019](рос.)
  7. Чтобы время не разрушило память. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 23 грудень 2012. 
  8. Веникеев Е. В. Севастополь и его окрестности. — М.: Искусство, 1986. — С. 94-101.(рос.)
  9. Основные достопримечательности(рос.)
  10. Полтавщина: энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого. — К.: УЕ, 1992. — С. 793.(рос.)
  11. Примакову В. М. памятник(рос.)
  12. Николаевская церковь-пирамида(рос.)
  13. Летичев(рос.)
  14. Хмельницкая область(рос.)
  15. Памятник Кармалюку в Летичеве — конверт с фотографией памятника
  16. Памятник Кармалюку в Летичеве — ещё конверт с фотографией памятника(рос.)
  17. село Кротенки
  18. Обелиск на месте переправы. (1 фото)(рос.)
  19. В Полтаве опять не рады переходу Петра І (фото)(рос.)
  20. Ильинская церковь в селе Суботов(рос.)
  21. Копыленко А. И. мемориальная доска(рос.)
  22. Чи відбудеться друге повернення Степана Васильченка?
  23. Крылову Н. М. мемориальная доска(рос.)
  24. Киев: Энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого — К.: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 518.(рос.)
  25. Описание памятника(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]