Штерівська ДРЕС
| 48°05′27″ пн. ш. 38°52′49″ сх. д. / 48.090751° пн. ш. 38.880336° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Міусинськ, Луганська область, Україна | |||
| Введення в експлуатацію | 8 жовтня 1926 | |||
| Вид палива |
Антрацитовий штиб (спершу), мазут | |||
| Водозабір | р. Міус | |||
| Встановлена електрична потужність |
200 МВт | |||
| Встановлена теплова потужність |
0 МВт | |||
| Виведено з експлуатації | 1 січня 1983 | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Штерівська ДРЕС | ||||
 | ||||
Ште́рівська держа́вна райо́нна електри́чна ста́нція і́мені Ф. Дзержи́нського, скор. Ште́рівська ДРЕС — перша потужна теплова електростанція в Україні, споруджена за планом ГОЕЛРО. Розташована в Міусинську Луганської області.
Історія[ред. | ред. код]
Для забезпечення розвитку металообробної промисловості почалось будівництво Штерівської ДРЕС у 1922 році. Станцію спроектували побудувати у географічному центрі антрацитового району Донбасу, де в той час у відвалах лежало близько 50 млн пудів антрацитового штибу (вугільного пилу) — дуже дешевого палива, яке було вирішено використовувати в електроенергетиці та спалювати на Штерівській ДРЕС. Одночасно з ДРЕС зводили греблю на річці Міус, для створення водозабірного ставка-водосховища.
Перший турбогенератор запущено 8 жовтня 1926 р. Під час будівництва першої черги ДРЕС були встановлені дві турбіни по 10 МВт кожна фірми «Метровікерс» і шість котлів фірми «Бабкокс-Вількокс». Все обладнання першої та наступних черг будівництва було імпортним. У 1927 році запустили другу чергу. Будівництво ДРЕС закінчено 1932 року. До того часу було запущено вже 7 турбогенераторів.
1929 році споруджена перша ПЛ-110 кВт Штерівська ДРЕС–Кадіївка[1].
Загальна потужність станції становила 157 тис. кВт.
Під час німецько-радянської війни Штерівська ДРЕС була евакуйована в Казахстан. Штерівські енергетики вивезли до Караганди 4 турбогенератори, устаткування машинного залу, силові трансформатори, великі електродвигуни та ін. До Карагандинської області евакуювалися близько 300 працівників електростанції зі своїми сім'ями[2].
Після війни, 3 вересня 1943 року почалась відбудова Штерівської ДРЕС. На кінець 1943 року на Штербуді працювало понад 3 тис. осіб. 2 травня 1944 року став до ладу перший турбогенератор потужністю 22 тис. кВт. У липні 1944 року дав струм другий турбогенератор на 10 тис. кВт, а наприкінці 1944 року — третій потужністю 22 тис. кіловат. 1953 р. Штерівську ДРЕС було повністю відбудовано та модернізовано — встановлено трофейне німецьке обладнання[3]. Потужність станції склала понад 200 тис. кВт.
У 1970 рр. Штерівська ДРЕС перейшла із антрацитного штибу на мазут. Після того, як у Донбасі було побудовано низку сучасних потужних електростанцій, маленька та старенька Штерівська ДРЕС втратила своє значення. Обладнання не модернізували, рентабельність виробництва електроенергії падала з кожним роком. У такій ситуації виробництво було вирішено зупинити.
У 1983 р. електростанцію ліквідовано. На базі Штерівської ДРЕС створено енерго-ремонтне підприємство — підрозділ «Донбасенерго», котре займається ремонтом обладнання для ТЕЦ.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Літопис української електроенергетики. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 20 вересня 2016.
- ↑ Луганська область у складі УРСР. МІУСИНСЬК
- ↑ Штергрес. Неіснуюче селище біля мертвої електростанції
Посилання[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
_-_The_Noun_Project.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про електростанцію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |