Електроенергетика України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Електроенергетика — базова галузь економіки України. Вона одна з найстарших у країні. Виробництво електроенергії ґрунтується на спалюванні вугілля, мазуту, природного газу, використанні атомної енергії, енергії води та Сонця.

Виробництво електроенергії в Україні[1][2]:
   АЕС

Історія[ред.ред. код]

1872 рік. Поки що Київ та інші населені пункти України користуються гасовими ліхтарями. Київська міська управа 5 липня призначила торги на освітлення м. Києва (480 ліхтарів). Вартість однієї години горіння становила 1.75 коп. для приватних споживачів і 1.5 коп. для казенних і міських будівель.

У 1878 році відомий російський інженер О.П. Бородін обладнав токарний цех Київських залізничних майстерень Київ-Брестської залізниці, що знаходилась поблизу Залізничного вокзалу, на території теперішнього Київського вагоноремонтного заводу, чотирма електричними дуговими ліхтарями, основними компонентами кожного з яких були два вугільних стержня (електроди, свічка Яблочкова) і прошарок ізоляційного матеріалу (пластинка каоліна), розміщеного поміж стержнями. Кожний ліхтар живився від окремої динамомашини Грамма. Ліхтарі були розташовані двома рядами в шаховому порядку і розраховані на 3 години роботи. Це освітлення, як показав досвід, надавало не лише задовільні результати, але і було значно дешевшим, ніж газове чи масляне. А вдосконаленням способу виробництва світла ми зобов'язані Яблочкову. Саме його вдосконалені лампи були використані для освітлення майстерень Дніпровського пароплавства в 1880 року.

Вже у 1880-х роках заможні кияни почали освітлювати свої особняки за допомогою окремих «домових» установок. В 1886 році електричне освітлення було установлено в саду Шато-де-Флер (нині стадіон «Динамо»). Досвід використання електричного освітлення за цей період був дуже малий, але встиг визначити великі переваги перед іншими видами освітлення. Таким чином, електрична енергія почала входити в життя та побут киян, а пізніше і в побут населення інших міст України.

Перша Центральна електростанція постійного струму загального користування у Києві почала діяти у грудні місяці 1890 року. Проект та будівництво її консультували: начальник Київського залізничного училища І. Мацон та відомий учений професор фізики Київського університету Н. Шиллер, який мав учений ступінь з електротехніки. Електрична станція давала струм для освітлення міського театру. Хрещатика і будинків приватних абонентів. Вона була розміщена в кам'яному приміщенні на Театральній площі, де нині знаходиться Національна опера України ім. Тараса Шевченка (там був розташований театр, який згорів в 1895 р.). Електростанція мала ізольовану котельню, машинне відділення та розподільчий пристрій. В котельні були змонтовані три парові котли, які опалювалися дровами. Вода поступала із міського водопроводу. Котли виробляли пару для трьох горизонтальних двоциліндрових парових машин по 60 к.с. (44.1 кВт) кожна. Ці машини приводили в рух динамомашини Сименса. Крім того, для живлення 14 дугових ліхтарів, установлених на Хрещатику, були виділені дві динамомашини із приводом від парових машин, потужністю по 20 к.с. (14.7 кВт). Потужність електростанції становила біля 150 к.с. (110.3 кВт).

Товариство «Савицький і Страус» у 1891 році побудувало нову електричну станцію постійного струму на Хрещатику (в районі Думської площі). її потужність становила близько 150 кінських сил, або 110.З кВт. Проте проблема електричного освітлення міста на початку 1890-х років залишалась не вирішеною. Наприкінці 1892 року була розширена електрична станція на Театральній площі, де додатково було встановлено два парових котла системи «Нейера», дві динамомашини, потужністю 80 кінських сил (58.8 кВт кожна) і дві по 25 кінських сил (18.38 кВт кожна). У 1893 р. потужність Центральної електричної станції загального користування зросла до 300 кінських сих, або до 220.6 кВт. Товариство «Савицький і Страус» не мало конкурентів, тому ціни на освітлення було установлено більші, ніж в Санк-Петербурзі та Москві. Тарифи на електроенергію були встановлені високі і брались за 1 годину горіння ламп чи ліхтаря. Варто відзначити, що уже у 1891 році використовувались електролічильники, які коштували 125 крб. Київ у 1892 році став батьківщиною першого електричного трамваю в Росії, яка стала 15-ю країною в світі, де використовувався електричний трамвай. У 1889 році (ще до появи першої електричної станції постійного струму у м. Києві у 1890 р.) Струве Аманд Єгорович (1835 - 1898) запропонував збудувати трамвай з електричним двигуном, який би найкраще був пристосований для крутих київських узвозів. Свою ідею 2 травня 1892 року він втілив у життя — вперше на теренах колишньої Росії. По маршруту Поділ - Олександрівський майдан - Хрещатик з червня 1892 р. їздило по одноколійному шляху 2 вагони трамваю, які живилися від тимчасової електростанції постійного струму. В її машинальному відділенні були встановлені два газових двигуни потужністю по 60 к.с. (44.1 кВт) і дві динамомашини (60А, 500В, 900 обер./хв.). Досвід експлуатації першого в Росії електричного трамвая показав великі переваги електричної тяги в технічному та економічному відношенні перед іншими її видами. Це зумовило застосування в Києві електричного струму для освітлення і для приведення в рух невеликих двигунів. Таким чином, споживання струму в Києві у 1895 році у порівнянні з 1894 роком зросло на 25%, а в порівнянні з 1892 роком збільшилось майже утричі. [3] [4]

У 1913 році встановлена потужність електростанцій України складала всього 304,3 тис. кВт, річне виробництво електроенергії 543 млн. кВт·год, що відповідало споживанню електроенергії на одного мешканця України всього лише 15 кВт·год на рік. Переважна більшість електростанцій функціонували в металургійній і вугільній промисловості (більше 63%), а електростанції загального користування були зосереджені лише у великих містах України.

У 1916 році найбільш крупною електростанцією була електростанція Олександрівського заводу в Катеринославі, яка мала потужність 14,5 тис. кВт.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

джерела електроенергетики України
   АЕС

Найбільші ТЕС розташовані в Донбасі (Вуглегірська, Старобешівська, Миронівська, Курахівська й ін.), на Придніпров'ї (Придніпровська, Криворізька), у Харківській (Зміївська), Київській (Трипільська), Івано-Франківській (Бурштинська), Львівській (Добротвірська) областях, у Запоріжжі, Одесі й ін. Більшість цих електростанцій виробляє й тепло (ТЕЦ).

В розвитку гідроенергетики особливе значення у ХХ ст. відіграв каскад ГЕС на Дніпрі: Дніпрогес, Каховська, Кременчуцька, Київська, Канівська, Середньодніпровська. Побудовані ГЕС на Дністрі (Дністровська), Росі, у Закарпатській області (Теребле-Ріцька).

В останні десятиріччя швидкими темпами розвивалася атомна енергетика. Працюють Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька, Запорізька АЕС.

Південні райони країни значно гірше забезпечені електроенергією власного виробництва, ніж Донбас, Придніпров'я, центр країни.

Виробництво електроенергії в Україні 1913—2014

Понад 47 % електроенергії в Україні дають АЕС (Рівненська, Запорізька, Південно-Українська та Хмельницька). ТЕС є основними станціями, що забезпечують електричною енергією в напівпікові та, разом з ГЕС та ГАЕС, у пікові години[5].

Власні паливні ресурси станом на 2010 рік забезпечують лише 67 % потреб України[1], решта імпортується (т.ч. з Росії і Туркменістану, Азербайджану).

У 2001 р. структура споживання електроенергії та палива (135,8 млрд кВт·год.): вугілля та продукти його переробки — 64,2 млн т; природний газ — 65,8 млрд куб.м; нафта і газовий конденсат — 16,9 млн т.

Станом на 2006 рік технічне становище електроенергетики незадовільне: необхідна модернізація устаткування та впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, розробка альтернативних джерел електроенергії (сонячні, вітряні, геотермальні електростанції).

За даними Української асоціації відновлюваної енергетики станом на серпень 2016 року частка електричної енергії, що була вироблена з відновлюваних джерел енергії (вітроелектростанції — 48 % цього обсягу, сонячні електростанції — 31 %, малі гідроелектростанції — 12 % та ТЕС/ТЕЦ на біомасі та на когенераційних установках на біогазі — 9 %) складає близько 1,25 %, що є досить незначним в порівнянні з країнами ЄС[6].

Обсяги реалізованої продукції електроенергетики за 2001—2011 роки[7]
2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води, млрд грн. 52 251 54 552 59 084 65 430 74 616 101 185 130 565 162 814 180 042 227 630 301 282
Виробництво та розподілення електроенергії, частка у промисловості 24,8 % 23,8 % 20,4 % 16,3 % 15,9 % 18,3 % 18,2 % 17,8 % 22,3 % 21,4 % 22,7 %

Динаміка виробництва електроенергії в Україні[ред.ред. код]

Виробництво електроенергії в Україні розпочалось 1878 року, поступово він набрав розмаху і досяг свого піку у 1990 році. Його ріст видно з таблиці:

Виробництво електроенергії в Україні, млрд. кВт-год.[8]
Рік 1870 1871 1872 1873 1874 1875 1876 1877 1878 1879
Електроенергія, млрд. кВт-год. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д.
Рік 1880 1881 1882 1883 1884 1885 1886 1887 1888 1889
Електроенергія, млрд. кВт-год. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д.
Рік 1890 1891 1892 1893 1894 1895 1896 1897 1898 1899
Електроенергія, млрд. кВт-год. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д.
Рік 1900 1901 1902 1903 1904 1905 1906 1907 1908 1909
Електроенергія, млрд. кВт-год. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д.
Рік 1910 1911 1912 1913 1914 1915 1916 1917 1918 1919
Електроенергія, млрд. кВт-год. н.д. н.д. н.д. 0,543 н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д.
Рік 1920 1921 1922 1923 1924 1925 1926 1927 1928 1929
Електроенергія, млрд. кВт-год. н.д. н.д. 0,100 н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. 1,261 н.д.
Рік 1930 1931 1932 1933 1934 1935 1936 1937 1938 1939
Електроенергія, млрд. кВт-год. 2,085 н.д. 3,248 н.д. 5,495 н.д. н.д. 9,451 н.д. н.д.
Рік 1940 1941 1942 1943 1944 1945 1946 1947 1948 1949
Електроенергія, млрд. кВт-год. 12,411 н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д.
Рік 1950 1951 1952 1953 1954 1955 1956 1957 1958 1959
Електроенергія, млрд. кВт-год. 14,711 н.д. н.д. 22,614 н.д. 30,099 35,208 39,463 43,947 49,460
Рік 1960 1961 1962 1963 1964 1965 1966 1967 1968 1969
Електроенергія, млрд. кВт-год. 53,926 60,935 69,016 78,524 86,876 94,614 99,874 108,722 116,176 128,000
Рік 1970 1971 1972 1973 1974 1975 1976 1977 1978 1979
Електроенергія, млрд. кВт-год. 137,599 150,000 158,000 172,000 181,000 194,590 209,000 216,000 222,000 231,000
Рік 1980 1981 1982 1983 1984 1985 1986 1987 1988 1989
Електроенергія, млрд. кВт-год. 235,979 230,900 238,300 242,900 257,100 272,003 272,671 281,494 297,200 295,300
Рік 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999
Електроенергія, млрд. кВт-год. 298,000 279,000 253,000 230,000 203,000 194,000 183,000 178,000 173,000 172,000
Рік 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009
Електроенергія, млрд. кВт-год. 171,000 173,000 173,700 180,400 182,200 186,100 193,400 196,300 192,600 173,600
Рік 2010 2011 2012 2013 2014* 2015* 2016* 2017 2018 2019
Електроенергія, млрд. кВт-год. 188,800 194,947 198,878 194,377 182,815 163,682 154,817
  • 2014, 2015, 2016 роки не враховане виробництво на окупованій Росією територією України.

Обсяги споживання електроенергії ОЕС України[ред.ред. код]

За 2011 рік обсяг споживання (нетто) електричної енергії ОЕС України склав 150,8 млрд кВт∙г.[9]

Основними споживачами електроенергії (дані за 2011 рік) в розрізі категорій є: промисловість 83,8 млрд кВт∙г (55,6%), населення 38,5 кВт∙г (25,5%), комунально-побутове господарство 24,9 кВт∙г (16,5%) та сільське господарство 3,6 кВт∙г (2,4%).

Карт-схема електроенергетики України[ред.ред. код]

Електростанції фактичною потужністю більше 50 МВт, лінії та підстанції

Основою електроенергетики країни є Об'єднана електроенергетична система, яка здійснює централізоване електрозабезпечення внутрішніх споживачів. ОЕС взаємодіє з енергосистемами сусідніх держав, забезпечує експорт та імпорт електроенергії. До її складу входять вісім регіональних електроенергетичних систем: Дніпровська, Донбаська, Західна, Кримська, Південна, Південно-Західна, Північна і Центральна, зв'язані між собою системоутворюючими і міждержавними лініями електропередачі напругою 750 кВ і 330–500 кВ.

Централізоване виробництво електричної енергії в ОЕС здійснюють 14 найпотужніших теплових і вісім гідравлічних електростанцій, які входять до складу шести державних та приватних акціонерних енергогенеруючих компаній: Західенерго, Центренерго, Дніпроенерго, Київенерго, Донбасенерго підпорядкованих Мінпаливенерго України, та чотири АЕС, які входять до складу Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом».

Розподіл електроенергії в ОЕС здійснюють 24 обласні, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя акціонерні енергопостачальні компанії.

Транспортування електричної енергії від енергогенеруючих до енергопостачальних компаній магістральними і розподільними електромережами країни забезпечує Національна енергетична компанія «Укренерго», до складу якої входять вісім згаданих вище регіональних електроенергетичних систем.

На 31 грудня 2011 року встановлена потужність електростанцій ОЕС України становить 53 310,6 МВт, що на 149 МВт більше минулого року. З яких 51,16% ТЕС, 25,95% АЕС, 12,05 ТЕЦ, 8,64% ГЕС, 1,62% ГАЕС, 0,23% ВЕС та 0,35% СЕС.[10]

Географічна структура споживання електроенергії в Україні неоднорідна. Найбільше споживання електроенергії в областях, де розвинена гірничо-металургійна промисловість. У 2009 році найбільшими споживачами електроенергії в Україні були Дніпропетровська, Донецька, Луганська та Запорізька області, що спожили 52 608,3 млн кВт-год (58% від загальнодержавного споживання) електроенергії.[11]

Карта розміщення об'єктів електроенергетики України на основі даних OpenStreetMap[ред.ред. код]

Електростанції, високовольтні ЛЕП та підстанції

Карта розміщення об'єктів електроенергетики України[ред.ред. код]

Розміщення ТЕС, ТЕЦ, АЕС, ГЕС, ГАЕС та обленерго в Україні на карті GoogleMaps[12]

Розміщення СЕС в Україні на карті GoogleMaps[13]

Розміщення ВЕС в Україні на карті GoogleMaps

Розміщення МГЕС в Україні на карті GoogleMaps

Розміщення ТЕС/ТЕЦ на біопаливі в Україні на карті GoogleMaps[14]

Розміщення КГУ на біогазі в Україні на карті GoogleMaps[14]

Таблиця електростанцій фактичною потужністю більше 20 МВт[ред.ред. код]

Теплові електростанції України
розташування фактична електрична потужність, МВт побудова першої черги
Алчевська ТЕС Алчевськ 303 2013
Білоцерківська ТЕЦ Біла Церква 120 1970
Бурштинська ТЕС Бурштин 1800[15] 1965-1969
Вуглегірська ТЕС Світлодарськ 1200[16] 1972
Дарницька ТЕЦ (Київська ТЕЦ-4, «Укр-Кан Пауер») Київ, Дарниця 160 1950-1954
Дніпродзержинська ТЕЦ Кам'янське 61,6 1931-1940
Добротвірська ТЕС Добротвір 500[17] 1955-1956
Запорізька ТЕС Енергодар 1200[16] 1970-1973
Зміївська ТЕС Слобожанське (Зміївський район) 2175[15] 1956-1960
Зуївська ТЕС Зугрес 1245[15] 1975-1982
Калуська ТЕЦ Калуш 80 1967
Київська ТЕЦ-5 Київ, Теличка 700 1968-1971
Київська ТЕЦ-6 Київ, Вигурівщина-Троєщина 500 1977-1982
Краматорська ТЕЦ Краматорськ 120 1935
Кременчуцька ТЕЦ Кременчук 255 1965-1969
Криворізька ТЕС Зеленодольськ 2820[15] 1961-1965
Курахівська ТЕС Курахове 1487[15] 1936-1937
Ладижинська ТЕС Ладижин 1800 1970-1971
Луганська ТЕС Щастя (місто) 1425[15] 1953-1956
Львівська ТЕЦ-1 Львів 20 1908
Миколаївська ТЕЦ Миколаїв 40 1902
Миронівська ТЕС Миронівський 275 1953
Новороздільська ТЕЦ Новий Розділ 36  ?
Новояворівська ТЕЦ Новояворівськ 26 2006-2008
Одеська ТЕЦ Одеса 68 1947
Олександрійська ТЕЦ-3 Олександрійське 59,5 1957
Первомайська ТЕЦ Первомайський 48  ?
Придніпровська ТЕС Дніпро 1755[18] 1954
Севастопольська ТЕЦ Севастополь 33 1937
Сєвєродонецька ТЕЦ Сєвєродонецьк 260 1952
Сімферопольська ТЕЦ Сімферополь 40 1958
Слов'янська ТЕС Миколаївка 880 1951-1954
Старобешівська ТЕС Новий Світ 1600[19] 1954-1958
Сумська ТЕЦ Суми 40[20] 1953-1957
ЗапоріжТЕЦ «Запоріжсталь» Запоріжжя 35[20] 1933
КіровТЕЦ «Кіровоградолія» Кропивницький 26,7 2009
СвеТЕЦ «Свема» Шостка 115 1956
СтіТЕЦ «Стирол» Горлівка 25 2007
шахТЕЦ шахти ім. Засядька Донецьк 36,35 2007
Трипільська ТЕС Українка 1800 1963-1969
Харківська ТЕЦ-2 Есхар 74[21] 1925-1930
Харківська ТЕЦ-3 Харків, Фрунзенський район 62[21] 1933-1934
Харківська ТЕЦ-5 Подвірки 470[21] 1972-1979
Херсонська ТЕЦ Херсон 80 1956
Черкаська ТЕЦ Черкаси 230 1961-1969
Чернігівська ТЕЦ Чернігів 210 1964
Атомні електростанції України
розташування фактична потужність, МВт побудова першої черги
Рівненська Вараш 2835[22] 1973-1980
Південноукраїнська Южноукраїнськ 3000 1975-1982
Запорізька Енергодар 6000[23] 1981-1984
Хмельницька Нетішин 2000[24] 1981-1987
Найпотужніша АЕС Європи - Запорізька. На задньому плані - Запорізька ТЕС
Дністровська ГАЕС - одна з найпотужніших у світі
Бурштинська ТЕС - 12 енергоблоків. Головний експортер української електрогенерації
Сонячна електростанція у Перово. Найпотужніша СЕС у світі на січень 2012
Гідроелектростанції України
ріка розташування фактична потужність, МВт побудова першої черги
Дніпровська ГЕС Дніпро Запоріжжя 1569[15] 1927-1932
Середньодніпровська ГЕС Дніпро Кам'янське 352[25] 1963
Дністровська ГАЕС Дністер Розкопинці 324[15] 1983-2008
Дністровська ГЕС-1 Дністер Новодністровськ 702 1973-1981
Дністровська ГЕС-2 Дністер Нагоряни (Могилів-Подільський район) 40,8[15]
Канівська ГЕС Дніпро Канів 444[26] 1972
Каховська ГЕС Дніпро Нова Каховка 351[27] 1955
Київська ГАЕС Дніпро Нові Петрівці 235,5[15] 1970
Київська ГЕС Дніпро Вишгород 408,5[15] 1964
Кременчуцька ГЕС Дніпро Світловодськ 625[28] 1959
Ташлицька ГАЕС Південний Буг Южноукраїнськ 302 1981-2006
Теребле-Ріцька ГЕС Теребля та Ріка Хустський район 27 1949-1956
Докладніше: Малі ГЕС України
Вітрові електростанції України
розташування фактична потужність, МВт побудова першої черги
Ботієвська ВЕС Приморський Посад 200[29] 2012
Донузлавська ВЕС Новоозерне 17,2[30] 1992
Краснодонська ВЕС Краснодонський район 25[31] 2013
Мирновська ВЕС Криловка 20,8[30] 2004
Новоазовська ВЕС Безіменне 79,3[32] 1998
Останинська ВЕС Зелений Яр 25[31] 2011
Очаківська ВЕС Дмитрівка 37,5[33] 2012
Тарханкутська ВЕС Красносільське, Новосільське 15,5 2001
Сонячні електростанції України
Назва Місцезнаходження Потужність, МВт побудова першої черги
Болград Солар Болград 34,14[34] 2013
Дунайська Арциз 43,14 2012
Митяєво Митяєве 31,6 2012
Охотникове Охотникове 80[35] 2011
Перово Перове 105,56 2011
Родникове Родникове 7,5 2011
Старокозаче Старокозаче 42,95 2012

Експорт[ред.ред. код]

Географічна структура експорту електроенергії з України за 2005-10 р.р. включно, (млн кВт-г.)[36]:
   Угорщина - 14104
   Молдова - 9229
   Білорусь - 7339
   Росія - 4373
   Польща - 3489
   Румунія - 804

Станом на 2012 рік об'єднана енергетична система (ОЕС) України працює синхронно (паралельно) з енергетичними системами Білорусі, Російської Федерації, Молдови, та через «Бурштинський енергоострів» з об'єднаними енергетичними системами країн Західної, Центральної та Східної Європи, — колишнього UCTE (Union for the Coordination of Transmission of Electricity) — Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії. Що дозволяє експортувати електроенергію як у східному так і західному напрямах.

Експорт електроенергії з України (млн кВт-г.)
Рік 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013
Експорт 2381 2621 2813 4284 4182 8358 10437 9200 7868 4108 4218 6433 9745 9861

За перше десятиліття XXI сторіччя Україна експортувала 60 470 млн кВт-г. електроенергії[36] Найбільші обсяги експорту були досягнуті у 2006 році — 10437 млн кВт-г. Угорщина є найбільшим імпортером української електроенергії за 2005–2010 р.р. включно.

Верховна Рада України Законом № 1164-VI від 19 березня 2009 року внесла зміни в Закон України «Про електроенергетику», якими визначила особливості експорту електроенергії з України.

Таким чином, для здійснення експорту енергопостачальники закуповують необхідний обсяг електроенергії на гуртовому ринку електричної енергії України за оптовою ринковою ціною.

Доступ до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України для експорту електроенергії надається на умовах аукціону.

Аукціон на термін не більше одного року проводиться НЕК «Укренерго», який здійснює передачу електричної енергії міждержавними електричними мережами України. Аукціон проводиться не рідше одного разу на місяць за умови наявності вільної пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України. Порядок проведення аукціону затверджується НКРЕ.

Участь в аукціоні беруть суб'єкти електроенергетики, які володіють ліцензією на здійснення діяльності з незалежного постачання електроенергії, є членами гуртового ринку електричної енергії України та не мають простроченої заборгованості за придбану електроенергію на гуртовому ринку.

Переможцем аукціону визначається суб'єкт електроенергетики, який запропонував найвищу ціну.

Заходи безпеки[ред.ред. код]

Постійний контроль за станом безпеки Атомних електростанцій, гребель гідроелектростанцій та відповідних їм водосховищ України здійснюють Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державне агентство водних ресурсів України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Український гідрометеорологічний центр. Щорічно, та при нагальній потребі вони інформують Кабінет Міністрів України, Раду національної безпеки та оборони України, профільні комітети Верховної Ради України щодо стану основних споруд ГЕС та водосховища.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Оперативно-диспетчерське керування електроенергетичними системами / Ю. О. Варецький, Л. В. Карач; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л., 2002. - 160 c. - Библиогр.: 17 назв.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б BP Statistical Review of World Energy June 2011(англ.) Page white excel.png (2 Мб) — (Дані виробництва, споживання та резервів первинної енергії у світі)
  2. Держкомстат: Виробництво основних видів промислової продукції
  3. Історичний розвиток енергетики як галузі
  4. Від перших електростанцій і ліній електропередачі до об'єднаної енергетичної системи України
  5. Споживання та генерація електричної енергії в режимі on-line
  6. Виробництво електричної енергії з відновлювальних джерел в Україні
  7. Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2001—2011 роки
  8. Історія України. 10—11 кл. Документи. Матеріали:
  9. «Паливно-енергетичний комплекс України 2005–2011» (довідник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України).]
  10. Зміни встановленої потужності ОЕС України в 2011 році.
  11. Про Програму підвищення енергоефективності та зменшення споживання енергетичних ресурсів у Дніпропетровській області на 2010–2015 роки
  12. По даним НТЦ «Біомаса»
  13. По даним НТЦ «Біомаса»
  14. а б По даним Біоенергетичної асоціації України
  15. а б в г д е ж и к л м Сайт ДТЕК
  16. а б Проектна потужність станції 3600 МВт, або енергоблоки № 5-7 не працюють
  17. Проектна потужність 700, перемарковано до 600, блок 100 МВт виведено з експлуатації у 2011
  18. Приднепровская ТЭС на сайте Днепроэнерго
  19. 1575 МВт плюс збільшення потужності реконструйованого блоку на 25 МВт
  20. а б Электроснабжение промышленных комплексов
  21. а б в Зміївська ТЕС
  22. Офіційна сторінка РАЕС
  23. Сторінка ЗАЕС на сайті Енергоатому
  24. Сторінка ЗАЕС на сайті Енергоатому
  25. Дніпродержинська ГЕС на сайті Укргідроенерго
  26. Канівська ГЕС на сайті Укргідроенерго
  27. Каховська ГЕС на сайті Укргідроенерго
  28. Кременчуцька ГЕС на сайті Укргідроенерго
  29. На полную мощь заработала крупнейшая ветроэлектростанция страны
  30. а б http://www.elektropanorama.com.ua/ru/magazine/6_2010/energy?article=1177
  31. а б «Ветропарки Украины» запускают еще одну ветроэлектростанцию
  32. 21,8 МВт до 2010 плюс 23 вітроагрегати по 2,5 МВт 2011–2012
  33. ВП «Очаковский»
  34. «Болград Солар» начало пусконаладку гелиоэлектростанции мощностью 34 МВт в Одесской области
  35. Укренерго: зміни встановленої потужності ОЕС України в 2011 році
  36. а б Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

Посилання[ред.ред. код]


Батарея Це незавершена стаття з енергетики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.