Луцій Емілій Мамерцін Привернат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:33, 7 жовтня 2021, створена Mcoffsky (обговорення | внесок) (вилучено Категорія:Консули Римської республіки за допомогою HotCat)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Емілій Мамерцін Привернат
лат. L. Aemilius L.f.L.n. Mamercinus Privernas
Народився4 століття до н. е.
Стародавній Рим
Помер4 століття до н. е.
невідомо
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьдавньоримський політик, давньоримський військовий
Знання мовлатина
Суспільний станпатрицій[1]
Посададиктатор, диктатор, начальник кінноти, давньоримський сенатор[d][2] і консул[2]
РідAemilii Mamercinid
БатькоЛуцій Емілій Мамерцін[1][1]
Матиневідомо

Луцій Емілій Мамерцін Привернат (IV ст. до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 341 і 329 років до н. е.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Еміліїв. Син Луція Емілія Мамерціна, консула 366 та 363 років до н. е. У 352 році до н. е. його призначив начальником кінноти диктаторі Гай Юлій Юл. На цій посаді він воював проти етрусків.

У 342 році до н. е. знову його призначено начальником кінноти диктатором Марком Валерієм Максимом Корвом. Цього разу Мамерцін брав участь у бойових діях проти самнітів.

У 341 році до н. е. його було обрано консулом разом з Гаєм Плавтієм Венон Гіпсеєм. Воював проти Прівернума (сучасне м. Пріверно), вольсків, втім не досить вдало. У 355 році до н. е. його призначено диктатором для проведення коміцій. У 329 році до н. е. його вдруге обрано консулом, цього разу разом з Гаєм Плавтієм Деціаном. За час каденції він разом з Плавтієм здолав галлів та Прівернум, за що отримав тріумф і агномен Привернат.

У 326 році до н. е. з огляду на те, що диктатор Марк Клавдій Марцелл не організував коміції, Луцій Емілій обирається інтеррексом для проведення виборів консулів. У 316 році до н. е. призначено диктатором для війни проти самнітів, в першу чергу влаштувавши облогу міста Сатікула.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • William Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, vol. II, Boston, Little, Brown, and Company, 1867. (англ.)
  1. а б в Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman RepublicSociety for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3