Список муніципалітетів Каталонії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:06, 27 листопада 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Див. також статтю Кумарка.
Адміністративний поділ Каталонії на муніципалітети, кумарки, провінції та баґарії.
Мапа муніципалітетів Автономної області Каталонія (2003 р.).

Нижче подано повний список муніципалітетів Автономної області Каталонія, а також зауваження щодо транскрибування каталонських топонімів українською мовою.

Повний список муніципалітетів Автономної області Каталонія

Алт-Ампурда

1 •
6 •
•
2
•
3
• 4
• 5
•
• Мао
Елш •

Ал-Камп

Ал-Панадес

Алт-Уржель

Алта-Рібагорса

Анойя

Бажас

Баль-д'Аран

Бальєс-Уксідантал

Бальєс-Уріантал

Барґаза

Барсалунес

Баш-Ампурда

Баш-Ебра

Баш-Камп

Баш-Любрагат

Баш-Панадес

Башя-Сарданья

Ґарраф

Ґаррігас

Ґарроча

Жирунес

Конка-да-Барбара

Марезма

Монсіа

Нугера

Паляс-Жуса

Паляс-Субіра

Пла-да-л'Астань

Пла-д'Уржель

Пріурат

Рібера-д'Ебра

Ріпульєс

Сагарра

Саґрія

Селба

Сулсунес

Таррагунес

Терра-Алта

Узона

Уржель

Практична транскрипція з каталанської мови на українську

Див. також статтю Каталанська мова.
Топоніміка Каталонії та каталанських країн
Транскрипція каталанських слів українською
Неочевидності у транскрибуванні каталанських звуків українською

Посилання

  1. ↑ Закон «Про мовну політику» № 1/1998 [Архівовано 9 липня 2008 у Wayback Machine.].
  2. ↑ Закони, що регулюють вживання каталанської мови тут [Архівовано 13 травня 2008 у Wayback Machine.] та тут [Архівовано 13 травня 2008 у Wayback Machine.].
  3. ↑ Закон «Про мови в Українській РСР»
  4. ↑ Сайт Інституту статистики Каталонії.
  5. ↑ Повна номенклатура каталонської топонімії [Архівовано 9 березня 2010 у Wayback Machine.].
  6. ↑ Плани та мапи Каталонії [Архівовано 19 вересня 2008 у Wayback Machine.].
  7. ↑ Словника каталансько-валенсійсько-балеарської мови.
  8. ↑ З сайту „Каталонська енциклопедія”.
    The growing demographic and cultural preponderance of Barcelona finally decided on the tone of the written language: taking advantage of the new analytic and descriptive tools of linguistics and dialectology, and with the institutional support of the Institut d'Estudis Catalans (Institute of Catalan Studies) (1907), Pompeu Fabra (1868-1948) built an orthography that searched for a balance among the language spoken by the middle classes from Barcelona and the necessities of the whole linguistic area, eliminating at the same time most of the Castilian expressions and connecting, in such measure as possible, with the literary language of the classic writers. The professionalism of his work and the institutional support assured the success of Fabra's orthography, disclosed through the Diccionari ortogràfic (1917) and the Diccionari General (1932). The opposition of certain groups that defended a more archaistic and more rustic graph, on one hand, or a more colloquial language from Barcelona on the other (the satirical press, for example), did not prosper, as neither did Antoni M.Alcover's objections. In Valencia, a majority of writers subscribed the orthographic norms of the Institut in an act in Castelló de la Plana in 1932. Fabra's norms have also been implanted in the Roussillon, Andorra and Alghero. Their success has been so overwhelming that, besides resisting the diverse intents of promoting archaistic or secessionist spellings, they have become a kind of a symbol, which has made any revision or elaboration intent to raise sour polemic. When the Catalan self-government was reestablished, the IEC officially recovered its normative authority and in 1985 created the TERMCAT, organism for the terminological normalisation.
  9. ↑ Сайт Інституту каталонських студій[недоступне посилання з червня 2019].
  10. ↑ Пропозиція щодо фонетичноїстандартизації каталанської мови [Архівовано 11 жовтня 2007 у Wayback Machine.], I. Argenter, Joan A., ed. II., Proposta per a un estàndard oral de la llengua catalana. 1, Fonètica, Institut d’Estudis Catalans, Secció Filològica, ISBN 84-7283-319-4.
  11. ↑ Герона[недоступне посилання з травня 2019].
  12. ↑ Місто Жирона у російськомовній енциклопедії
  13. ↑ а б Закон 2/1992[недоступне посилання з липня 2019]
  14. ↑ Леріда[недоступне посилання з травня 2019].
  15. ↑ Сайт словника каталанської-валенсійської-балеарської мови.
  16. ↑ Транскрипція слова Urgell (частина назви міста Ла-Сеу-д'Уржель) у каталанській мові
  17. ↑ Транскрипція іспаномовної назви міста Ла-Сеу-д'Уржель (Сео-де-Урхель) знаками Міжнародного фонетичного алфавіту
  18. ↑ Сайт словника каталансько-валенсійсько-балеарської мови.
  19. ↑ Aquest fonema és un dels trets característics del català oriental que es manifesta en la pronúncia de les e o a en posició àtona, i també en els parlars baleàrics per representar algunes e en posició tònica. En català barceloní adopta una variant quasioberta [ɐ], i en alguerès una [a]. Pot portar confusions a l'ortografia ja que, per exemple, en aquests dialectes es pronuncia igual pare i para (/pəɾə/). És un so intermedi entre la e i la a, es troba sempre en posició àtona i es representa ortogràficament amb la grafia a o bé amb la e. Tota a i tota e en posició àtona es pronuncia com a vocal neutra. Vocal neutra
  20. ↑ Пропозиція щодо фонетичної стандартизації каталанської мови, стор. 16[недоступне посилання з червня 2019].
  21. ↑ Стаття у каталаномовній Вікіпедії – «Нейтральний голосний». Aquest fonema és un dels trets característics del català oriental (excepte en la variant algueresa) que es manifesta en la pronúncia de les e o a en posició àtona, i també en els parlars baleàrics per representar algunes es en posició tònica. Pot portar confusions a l'ortografia ja que, per exemple, en aquests dialectes es pronuncia igual pare i para. És un so intermedi entre la e i la a, el trobem sempre en posició àtona i el representem ortogràficament amb la grafia a o bé amb la e. Tota a i tota e en posició àtona es pronuncia com a vocal neutra.
  22. ↑ Сайт Інституту каталонських студій[недоступне посилання з червня 2019], стор. 14. El signe [ɐ] pot ésser emprat per a representar la variant especialment oberta que presenta la vocal [ə] en certs parlars de l’àrea de Barcelona
  23. ↑ Розташування звуків взято з www.iecat.net[недоступне посилання з червня 2019] та www.vesna.org.ua.
  24. ↑ Див. презентацію на сайті www.slideshare.net.
  25. ↑ Граматика каталанської мови на сайті www.orbilat.com.
  26. ↑ [v] only occurs in Balearic and southern Valencian as well as northern Valencian and southern Catalonia. Everywhere else, it has merged with [b], з Wheeler, Max W (2005), The Phonology Of Catalan, Oxford: Oxford University Press, ISBN 0199258147.
  27. ↑ Орфографія каталанської мови[en]
  28. ↑ Стаття про літеру «V» — En català representa el fonema fricatiu labiodental sonor ([v]) en les zones en què aquest fonema es conserva i el fonema oclusiu bilabial sonor ([b]) en les zones en què ha desaparegut.
  29. ↑ Словник каталансько-валенсійсько-балеарської мови.
  30. ↑ Стаття «Бетацизм» у каталаномовній Вікіпедії, Бетацизм на сайті www.geocities.com.
  31. ↑ El català té aquest so però no és un fonema sinó un al•lòfon o variant de la oclusiva dental sonora, у каталаномовній Вікіпедії
  32. ↑ Звук [z] міг заміняти [d] : BAGÀ, de Bacaudānum, derivat gentilici del nom personal cèltic Bacauda. L'existència de la -d- està documentada en textos medievals: Bagada (a. 1194). La -d- es va convertir normalment en -z-, i així consta documentalment: Bagazani (any 1095), Bagazano (a. 992 i 839). La -z- intervocàlica desaparegué […], на сайті Словника каталансько-валенсійсько-балеарської мови.
  33. ↑ Правила транслітерування літерами української абетки власних назв, поданих англійською, французькою, німецькою та італійською мовами,те саме.
  34. ↑ Транслітерація англійських слів кирилицею.
  35. ↑ Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.16 / А. А. Білас; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2006. — 20 с. — укр. «Відтворення арготизмів в українських перекладах французької художньої прози ХІХ — ХХ ст.», електронна версія [Архівовано 23 серпня 2007 у Wayback Machine.].
  36. ↑ У новелі В. Даниленка «Дивертисмент Цепкаленко», у «Кур'єрі Кривбасу» № 204, листопад 2006 р., стор. 3 — 8, електронна версія.
  37. ↑ Олена Кондратюк, Молодіжний сленг як мовне явище, журнал «Ї», № 38, 2005 р., електронна версія
  38. ↑ Сайт rock.kiev.ua.

Додаткова інформація


Каталонія в темах
Історія
Доісторична епоха • Доісторична Іберія • Карфагеняни на Іберійському півострові • Завоювання Іберійського півострова Римом • Римська Іспанія • Барселонське графство • Каталонське князівство • Арагонське королівство • Арагонська Корона • Католицькі королі • Сеґадорське повстання • Конституція[ca] • Республіка Каталонія (1641)[en] • Втрата Північної Каталонії • Війна за іспанську спадщину • Декрети Нуева Планта • Renaixença[en] • Каталонська держава (1873) • Республіка Каталонія (1931)[en] • Статут автономії (1932)[en] • Каталонська держава (1934)[en] • Революційна Каталонія[en] • Статут автономії (1979)[en] • Статут автономії (2006) • Референдуми щодо незалежності (Референдум у муніципалітеті Ареньш-да-Мун • Референдум щодо самовизначення • Референдум щодо незалежності 2017 р.) • Декларація про незалежність • Республіка Каталонія (2017)
Географія
Політика
Економіка
Символи
Культура
Райони Каталонії
Сучасні райони
Алт-Ампурда • Ал-Камп • Ал-Пенедес • Алта-Рібагорса • Анойя • Бажас • Баль-д'Аран • Бальєс-Уксідантал • Бальєс-Уріантал • Барґаза • Барсалунес • Баш-Ампурда • Баш-Ебра • Баш-Камп • Баш-Любрагат • Баш-Панадес • Башя-Сарданья • Верхній Урхель • Ґарраф • Ґаррігас • Ґарроча • Жирунес • Конка-да-Барбара • Марезма • Монсіа • Ногера • Паляс-Жуса • Паляс-Субіра • Пла-да-л'Астань • Пла-де-Урхель • Пріурат • Рібера-д'Ебра • Рипульєс • Сагарра • Сагрія • Селба • Сольсонес • Таррагунес • Терра-Алта • Узона • Урхель
Історичні райони
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_муніципалітетів_Каталонії&oldid=33902191