Новофедорівка (Джанкойський район)
| село Новофедорівка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Джанкойський район |
| Рада | Стальненська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01060450050080305 |
| Облікова картка | Новофедорівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1784 |
| Населення | 230 |
| Поштовий індекс | 96163 |
| Телефонний код | +380 6564 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°40′4″ пн. ш. 34°38′11″ сх. д. / 45.66778° пн. ш. 34.63639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
6 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 96163, АРК, Джанкойський район, с. Стальне, вул. Леніна, 34-а |
| Карта | |
  Новофедорівка | |
 Новофедорівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Новофе́дорівка (до 1948 року — Аву́з-Кенеге́з, Езау, крим. Avuz Kenegez) — село в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим. Розташоване на сході району, входить до складу Стальненської сільської ради. Населення — 230 осіб за переписом 2001 року.
Географія
Новофедорівка — село на сході району, у степовому Криму на одній з балок, що впадає в Сиваш. Висота над рівнем моря — 6 м[1]. Сусідні села: Нижні Острожки (1 км на схід) і Новопавлівка (2 км на північний захід). Відстань до райцентру — близько 22 кілометрів, найближча залізнична станція — Азовська (на лінії Джанкой — Феодосія) — близько 17 км.
Історія
Вперше село згадується у Камеральному Описі Криму… 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Авуз-Кенегез іменувався як Енмес Кенекес і входив до Таманського кадилику Карасубазарського каймакамства[2].
Після анексії Кримського ханства Російською імперією, у 1784 році село було приписане до Перекопського повіту Таврійської області. Після Павловських реформ, з 1792 по 1802 рік входило до Акмечетського повіту Новоросійської губернії[3]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[4], Ауз-Кенегез був включений до складу Таганашминської волості Перекопського повіту.
Згідно з Відомістю про усі селища, що в Перекопському повіті перебувають… від 21 жовтня 1805 року в селі Агиз-Кенегез числилося 12 дворів, 76 кримських татар і 4 ясири[5]. На військовій топографічній карті Кримського півострова, складеній у 1817 році генерал-майором Семеном Олександровичем Мухіним в селі Кенегес нараховується 10 дворів[6]. На топографічній карті півострова Крим полковника Бєтєва і підполковника Оберга, виданій Військово-топографічним депо у 1842 році у Авуз-Кенегезі налічується до 5 дворів (позначака «мале село»)[7]. У Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року, складеному за результатами VIII-ї ревізії 1864 року, Авуз-Кенегез, який після після земської реформи Олександра II був приписаний до Байгончекської волості — власницьке татарське село на чотири двори і десять мешканців[8]. На трьохверстовій карті Криму 1865–1876 селище позначене шістьма дворами[9].
Після Кримської війни, коли кримські татари масово почали емігрувати в Туреччину, опустіло і селище Авуз-Кенегез[10]. Згідно з Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1867 ріксело стояло пустим в руїнах. Не значиться воно і в Пам'ятній книзі Таврійської губернії за 1889 рік, хоча, згідно з енциклопедичним словником «Німці Росії», німецький менонітський хутір Езау, більше відомий під старою назвою Ауз-Кенегез, був заснований у 1872 році[11].
Після земської реформи 1890 року село було віднесене до Ак-Шейхської волості. Згідно з Календарем і Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік в в Ауз-Кенегезі нараховувався 41 житель у одному дворі[12]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії за 1915 рік в Ак-Шейхській волості Перекопського повіту значиться економія Ауз-Кенегез, вона ж Езау[13].
Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР до Всесоюзного перепису населення 17 грудня 1926 року Ауз-Кенегез входив до складу Антонівської сільради Джанкойського району[14]. Після утворення у 1935 році Колайського району (1944-го перейменований у Азовський) хутір включили до його складу.
Невдовзі після початку німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були депортовані, спочатку в Ставропольський край, а потім у Сибір і північний Казахстан[15]. 18 травня 1948 року указом Президії Верховної Ради РРФСР Ауз-Кенегез був перейменований на Ново-Федорівку[16].
У грудні 1962 року указом Президії Верховної Ради УРСР Азовський район був скасований і Новофедорівка увійшла до Джанкойського району[17].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 147 осіб, з яких 73 чоловіки та 74 жінки[18].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 228 осіб[19].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[20]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| кримськотатарська | 59,13 % |
| російська | 36,96 % |
| українська | 3,04 % |
| білоруська | 0,87 % |
Примітки
- ↑ Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Новофедорівка (Крим)
- ↑ Камеральное описание Крыма, 1784 года // Известия Таврической ученой архивной комиссии. Том 6. 1888. Електронний доступ: Камеральное Описание Крыма, 1784 года. Л. А. № 22
- ↑ Іменний указ від 12 грудня 1796 року, даний Сенату «Про нове розділення Держави на Губернії». Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 122. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
- ↑ З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії. Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 124. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
- ↑ Лашков Ф. Ф. Сборник документов по истории Крымско-татарского змлевладения. ИТУАК. т. 26, стр.119. Електронний ресурс: library.chersonesos.org (рос.)
- ↑ Топографічна карта півострова Крим складена С. О. Мухіним, 1817 рік. Аркуш А-3
- ↑ Карта Бєтєва и Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 рік. Аркуш ІІ
- ↑ Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 186. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
- ↑ Трьохверстова карта Криму. 1865—1876. Військово-топографічне депо. Аркуш XXXII-13-f
- ↑ Эльдар Сейдаметов. Эмиграция крымских татар. Конец XIX-начало XX веков. Голос Крыма. — 2006. — 13 октября. — С. 7. Електронний доступ: на сайті nbuv.gov.ua [Архівовано 30 липня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Немцы России. Населенные пункты и места поселения. Энциклопедический словарь. М.: «Эрн». 2006. (рос.)
- ↑ Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. 1900. 568 стор. С. 106. Електронний доступ: на сайті book-old.ru [Архівовано 16 червня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Статистический справочнник Таврической губернии. Часть 1-я. Статистический очерк, выпуск четвёртый: Перекопский уезд, 1915 г. Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 186. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
- ↑ Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 316. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
- ↑ Депортація етнічних німців з Кримської АРСР до Казахстану (1941)
- ↑ Переименования населенных пунктов Крыма (рос.)
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 року.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання
- Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь.(рос.)
- Погода в селі Новофедорівка (Перевірено 3 вересня 2012)
- Новофедорівка на картах (Перевірено 22 серпня 2012)
