Лужани (Україна)

смт Лужани
	Вознесенська церква (1453-1455 рр.)Вознесенська церква (1453-1455 рр.)
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Чернівецький район
Рада	Лужанська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване	—
Перша згадка	1453
Статус	із 1968 року
Площа	8,15 км²
Населення	▼ 4879 (01.01.2017)
Поштовий індекс	59342
Телефонний код	+380 3736
Географічні координати	48°21′47″ пн. ш. 25°45′43″ сх. д. / 48.36306° пн. ш. 25.76194° сх. д.Координати: 48°21′47″ пн. ш. 25°45′43″ сх. д. / 48.36306° пн. ш. 25.76194° сх. д.
Висота над рівнем моря	179 м
Водойма	р. Прут, Совиця ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Лужани
	До райцентру:
- фізична:	12 км
	До обл. центру:
- фізична:	17 км
Селищна влада
Адреса	59342 Чернівецька обл., Чернівецький р-н, смт Лужани, вул. Центральна, 37
Карта
	Лужани
	Лужани
	Лужани у Вікісховищі

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 12 лютого 2022, заснована на цій версії.

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Лужани.

Лужани — селище міського типу в Україні, у Чернівецькому районі Чернівецької області.

Назва

За народними переказами, у давнину в цій місцевості була долина, у якій зростали великі луки. У писемних джерелах XVII століття трапляються назви: Лежені, Лужени; у XVIII столітті — Лужен^[1].

Історія

Тут знайдено знаряддя праці кам'яної доби. Лужани вперше згадуються 1453 року в госп. грамоті, у якій засвідчено придбання села за 400 турец. золотих боярином Федором Вітольдом у поміщика Костя Вранича. Спочатку Лужани входили до складу Молдовського князівства, яке перебувало у васальній залежності від Османської імперії, від 1774 — у межах Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Від 1918 — у складі Румунії, від 1940 — УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 — під румунсько-німецькою окупацією. З 1944 р. село перебувало у складі УРСР (СРСР), а з 1991 року у складі незалежної України.

1866 року через Лужани прокладено залізницю, яка сполучила Чернівці зі Львовом. У 1898—1900 роках чеським інженером Пациком тут був споруджений цукровий завод. 1906 року від залізничної станції прокладено колію, тоді ж для потреб цукроварні придбано паровоз.

13 листопада 1918 року на станції Лужани відбувся бій між військовими підрозділами українців та передовими частинами 8-ї румунської дивізії ген. Я.Задіка, яка здійснювала просування на північ з метою повної окупації території Буковини та приєднання її до короловіства Румунії.

1944 року обладнання цукрового заводу перевезено на заводи у Чернівцях і «Хрещатик». У другій половині 1950-х роках на території цукроварні ввели в експлуатацію лісотар. завод (згодом об'єднаний з Неполоковецьким деревообробним комбінатом у тодішньому Кіцманському районі), у 1960-х роках — додатково завод залізобетонних виробів і конструкцій.

За кошти благодійників та громади у Лужанах встановлено памятники Т. Г. Шевченку та Небесній Сотні.

Під час революції Гідності мешканці Лужан брали найактивнішу участь. Після перемоги Майдану в Києві у Лужанах була створена найчисельніша в області сільська «народна самооборона» кількістю 300 чоловік, котра в період відсутності міліції протягом тривалого часу успішно стежила за дотриманням порядку та закону. З перших днів війни з Росією лужанці стали співзасновниками буковинського волонтерського руху. Лужанська волонтерська група «Допомога Українській армії Чернівці-Лужани» займається благодійною до сьогодні^[3]

У березні 2020 року село стало епіцентром поширення коронавірусної хвороби в Чернівецькій області: із 25 зареєстрованих на Буковині випадків (на 21.03.2020) 1 хворий виявлено саме в цьому селі^[4].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кіцманського району, село увійшло до складу Чернівецького району^[5].

Населення

Перепис населення Румунії (1930)

Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії^[6]:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
українці	2687	74,81 %
євреї	374	10,41 %
поляки	301	8,38 %
румуни	132	3,67 %
німці	72	2,00 %
росіяни	8	0,22 %
угорці	2	0,06 %
вірмени	1	0,03 %
серби, хорвати, словенці	1	0,03 %
не вказали	1	0,03 %

Мовний склад населення за даними перепису 1930 року^[6]:

Мова	Кількість осіб	Відсоток
українська	2720	75,72 %
їдиш	302	8,41 %
польська	287	7,99 %
німецька	152	4,23 %
румунська	108	3,01 %
російська	8	0,22 %
чеська, словацька	8	0,22 %
угорська	3	0,08 %
сербська, хорватська, словенська	1	0,03 %
турецька, татарська	1	0,03 %
інші	1	0,03 %
не вказали	1	0,03 %

Чисельність населення

1979	1989	2001	2016
3,871	4,762	4,695	4 894

Національний склад (2001)

українці	росіяни	румуни
92 %	6,4 %	0,8 %

Розподіл населення за рідною мовою (2001)

українська мова	російська
96,67 %	3,01 %

Персоналії

Володимир Катрюк — боєць 118-го батальйону шуцманшафту
Манастирський Олександр Дмитрович (1857—1920; чернече ім'я Артемон) — український письменник та драматург, історик етнограф, поет, православний церковний діяч;
Грушко Григорій Григорович — доктор фізико-матиматичних наук, науковець Чернівецького університету;
Шилепницький Іван Орестович — український державний і політичний діяч, колишній голова Чернівецької облради;
Шелепницький Юрій Григорович — український футболіст.

Визначні місця

В Лужанах розташована найстаріша церква Буковини — Вознесенська. Вона датується XV століттям.

У 1968—1969 роках настоятелям церкви був майбутній архієпископ Никанор (Юхимюк). 26 жовтня 2014 року митрополит Чернівецький і Буковинський Данило освячує новозбудований храм на честь Вознесіння Господнього селища; будівництво храму тривало 18 років. Є парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Лужанський парк», закладений у XIX столітті^[1]. У Лужанах також є загальноосвітня школа, клуб, бібліотека, музична школа, лікарня.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в Лужани — Енциклопедія Сучасної України
↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
↑ Допомога Українській армії — Лужани
↑ Із 25 хворих на коронавірус на Буковині майже половина – в одному селі. УП. 21 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ ^а ^б Recensământul general al populației României din 1930. Процитовано 10 жовтня 2018. (рум.)(фр.)

Джерела та література

В. В. Головко. Лужани // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 289. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Н. М. Катрюк, М. І. Лаєвська. Лужани // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лужани (Україна)

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[esu-1] а ^б ^в Лужани — Енциклопедія Сучасної України

[2] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[3] Допомога Українській армії — Лужани

[4] Із 25 хворих на коронавірус на Буковині майже половина – в одному селі. УП. 21 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020.

[5] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[Recensământul_general_al_populației_României_din_1930-6] а ^б Recensământul general al populației României din 1930. Процитовано 10 жовтня 2018. (рум.)(фр.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

Лужани (Україна)

Зміст

Назва

Історія