Марк Шагал

Марк Шагал
Мовша Хацкелевич Шагалов |Премії=
Марк Шагал, 1921
При народженні	рос. Моисей Хацкелевич Шагал рос. Мовша Хацкелевич Шагал фр. Moïche Zakharovitch Chagalov
Народження	24 червня (6 липня) 1887(1887-07-06) Ліозно, Російська імперія (нині Білорусь)
Смерть	28 березня 1985(1985-03-28) (97 років)
	Сен-Поль-де-Ванс, Прованс, Франція
Поховання	Сен-Поль
Національність	єврей
Країна	Російська імперія→ Франція
Жанр	художник і поет
Навчання	School Yehuda Pen in Vitebskd і Академія де Ля Палетd
Діяльність	художник, художник-гравер, поет, літограф, дизайнер, графік, ілюстратор, сценограф, скульптор, архітектурний кресляр, кераміст, рисувальник
Напрямок	власний стиль під впливом примітивізму, експресіонізму, кубізму, фовізму.
Вчитель	Реріх Микола Костянтинович і Леон Бакст
Член	Національний комітет французької гравюриd, Королівська академія мистецтв, Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd і Академія витончених мистецтвd
Твори	«Над містом»
У шлюбі з	Bella Rosenfeldd, Virginia Haggardd і Valentina Brodskyd
Діти	David McNeild і Ida Chagalld
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd, Basil & Elise Goulandris Foundation Museum, Athensd, Музей мистецтва Метрополітен, Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, Bar-David Museum of Art and Judaicad, Тель-Авівський музей мистецтв, Музей ван Аббе, Міський музей (Амстердам)[…], Гаазький муніципальний музей, Галерея Уффіці, Художній музей Базеля, Культурний фонд Еми Гордон Клабінd, Національна галерея Вірменії, Центр Жоржа Помпіду, Національний музей сучасного мистецтва, Kunstsammlung Nordrhein-Westfalend, Російський музей, Kunsthaus Zürichd, Contemporary Art Museum of Caracasd, Гетеборзький художній музей, Художня галерея Онтаріо, Музей Ґренобляd, Utsunomiya Museum of Artd, La Boveried, Ben Uri Galleryd, Національна галерея, Музей Соломона Гуггенгайма, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Музей Ізраїлю, Музей сучасного мистецтва, Hiroshima Museum of Artd, Колекція Пеггі Гуггенхайм, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Цинциннаті, Художня галерея Єльського університету, Музей мистецтва Сан-Паулу, Hungarian National Galleryd, Музей образотворчих мистецтв, Третьяковська галерея, Музей мистецтв, Художній музей Сент-Луїса, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Von der Heydt Museumd, Фонд Магd, Музей Марка Шагала (Ніцца), MAMCOd, Детройтський інститут мистецтв, McNay Art Museumd, Morohashi Museum of Modern Artd, Kreeger Museumd, Rosengart Collectiond, Kunsthalle Mannheimd, Santa Barbara Museum of Artd, Національний музей Сербії, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Museum of Modern Art, Saitamad, Художній музей Мілвокі, Beyeler Foundationd, Kawamura Memorial DIC Museum of Artd, Herzliya Museum of Contemporary Artd, Художній музей Сієтла, Pola Museum of Artd, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Державна галерея мистецтв (Штутгарт)d, Гамбурзька картинна галерея, Menard Art Museumd, Minnesota Marine Art Museumd, Ikeda Museum of 20th Century Artd, Rose Art Museumd, Vanderbilt University Fine Arts Galleryd, CODA Museumd, Королівські музеї витончених мистецтв, Альбертіна, Princeton University Art Museumd, Michael C. Carlos Museumd, Ackland Art Museumd, Royal Collections of the Netherlandsd, Museum van Bommel van Damd, Civic Gallery of Modern and Contemporary Artd, Гарвардський художній музей, Jule Collins Smith Museum of Fine Artd, Allen Memorial Art Museumd, Художній музей Фогга, Busch–Reisinger Museumd, Музей Фолькванг, Нова національна галерея, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Палац витончених мистецтв, Галерея Уффіці, Музей Вальрафа-Ріхарца, Museum Ludwigd, Музей мистецтва та історії юдаїзму, Speed Art Museumd, Nakata Museumd, Fortabat Art Collectiond, Національна галерея, Picker Art Galleryd, musée d'Art moderne de Céretd, Design Museum Den Boschd, TextileMuseumd, Dutch Resistance Museumd, Print Collectiond, Foundation E.G. Bührle Collectiond, Женевський музей мистецтва і історії, Yamanashi Prefectural Museum of Artd і Galleria Internazionale d'Arte Modernad
Нагороди	Carnegie Prized (1939) Yakir Yerushalayimd премія Еразма (1960) Лауреати премії Вольфа (1981) почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі (1975) почесний доктор Католицького університету Лувенаd почесний доктор Університету Глазгоd
Сайт	marcchagall.com
Марк Шагал у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Марк Шага́л (фр. Marc Chagall, Мойше Шагал, або Мовша Хацкелевич Шагалов; 24 червня (6 липня) 1887(18870706), Ліозно, Російська імперія (нині Білорусь) — 28 березня 1985, Сен-Поль-де-Ванс, Прованс, Франція) — білоруський і французький художник-авангардист і графік єврейського походження.

Життєпис

Народився 24 червня (6 липня) 1887 року в єврейській родині в містечку Ліозно поблизу Вітебська або за іншими даними в самому Вітебську, у межі єврейської осілості Російської імперії. Прадід Марка Шагала — Сегал Хаїм, білоруський маляр XVIII сторіччя. Батько майбутнього художника, Хацкл-Мордхе (Хацкель-Мордух) та його мати, Фейге-Іте, походили з Ліозна, й значну частину дитинства Марк Шагал провів у цьому містечку в будинку свого діда. «Батько мій з дитячих років був прикажчиком на складі оселедеців», — писав сам художник в офіційних документах.

Портрет Марка Шагала роботи Ю. Пена

Красу дерев'яного Вітебська тих часів великий живописець І. Рєпін порівнював з Києвом і Нижнім Новгородом. З 1900 по 1905 роки Шагал навчався у Вітебському чотирикласному училищі. У Вітебську художник познайомився зі своєю майбутньою дружиною, своєю єдиною музою — Беллою Розенфельд. Белла походила з родини заможних вітебських ювелірів, відвідувала в Москві «Вищі жіночі курси» професора Гер'є (тема її диплому — Федір Достоєвський).

Арт-центр Марка Шагала. Вітебськ, Білорусь

Погруддя Марка Шагала у провулку Знаменитості в Кельцях (Польща)

У 1906 році Марк Шагал навчався образотворчому мистецтву в художній школі вітебського живописця Ю. М. Пена, а потім переїхав до Петербурга (його батько «кинув під стіл 27 рублів») і протягом двох сезонів займався в Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв, яку очолював Н. К. Реріх. У 1909–1911 роках Шагал продовжував заняття у Л. С. Бакстa в приватній художній школі Е. Н. Званцевої. Вчення у Бакста «не пішло»: Лев Самойлович висловився, що «… талановитий, але нехлюй і йде не тією дорогою». Жив Шагал дуже бідно, працював ретушером. Але малював дуже багато, дні й ночі безперервно. У Петербурзі написав свої знамениті картини «Похорон» (з небіжчиками, що лежать на темній вуличці міста) та «Народження». Там же, в Петербурзі, він знайшов свого першого справжнього шанувальника, відомого адвоката, депутата Думи Максима Мойсейовича Вінавера. Вінавер придбав у Шагала дві картини і дав йому невелику стипендію для навчання у Парижі. Шагал потім все життя називав Вінавера своїм другим батьком.

У 1911 році на отриману стипендію Шагал їде в Париж з метою продовження навчання. У французькій столиці він познайомився з художниками і поетами-авангардистами. Париж Шагал полюбив одразу, називаючи його «другим Вітебськом». Оселився він у «гуртожитку» бідної богеми Монпарнасу — знаменитому дванадцятикутному «Вулику». Познайомився з усіма — Максом Жакобом, Гійомом Аполлінером, критиком Канудо Блезом Сандраром. У роботах цього періоду вже відчувається вплив Пікассо, Матісса й інших, хоча вже тоді творчість Шагала носить печатку яскравої і неповторної індивідуальності. Його роботи починають виставлятися в Парижі. В 1914 році Шагалу влаштовують персональну виставку в Берліні, але перед нею він вирішує з'їздити додому, у Вітебськ, на весілля сестри.

В 1914 році Шагал повертається до Вітебська. Він розраховував на три місяці, але залишився на 10 років: війна, революція … 25 липня 1915 року відбулося весілля художника з Беллою. Вона, дочка багатого ювеліра, чотири роки чекала «… якогось художника». У своєму щоденнику Шагал запише: «Жодної роботи не закінчую, поки не почую її» так «або» ні «.» У них виросла дочка Іда, згодом біограф і дослідник творчості Шагала.

У вересні 1915 року Шагал їде в Петербург (на той час перейменований в Петроград), поступає на службу у Військово-промисловий комітет. У 1916 році Шагал збирає єврейське товариство заохочення мистецтв, у 1917 році з родиною повертається до Вітебська. Після революції художника призначають уповноваженим комісаром у справах мистецтв Вітебської губернії.

В 1920 році Шагал їде до Москви і за рекомендацією А. М. Ефроса влаштовується працювати в Єврейський камерний театр. У 1921 році художник працює викладачем у підмосковній єврейської трудовій школі-колонії III Інтернаціоналу для безпритульників у Малаховці. І весь час малює, день і ніч, і день і ніч безперервно. У 1922 році разом з родиною їде спочатку в Литву (в Каунасі проходить його виставка), а потім до Німеччини. Восени 1923 року на запрошення Амбруаза Воллара сім'я Шагала їде в Париж.

В 1937 році Шагал отримує французьке громадянство. В 1941 році керівництво Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку запрошує художника переселитися з контрольованої нацистами Франції у США, і влітку 1941 року сім'я Шагала приїжджає у Нью-Йорк. У 1944 році помирає дружина художника, Белла.

Роман із Вірджинією Макнілл-Хаггард, дочкою колишнього британського консула в США, розпочався, коли Шагалу було 58 років, Вірджинії — трохи за 30. У них народився син Девід Макнілл. У 1947 році Шагал повернувся у Францію. У 1952 році він одружується з «Ваві» — Валентиною Бродською. Другий шлюб був щасливим, але музою залишалася тільки Белла, він до самої смерті відмовлявся говорити про неї, як про померлу. Шагал так і не намалював жодного портрета Валентини, яка померла в 1997 році.

В 1973 році художник приїжджає у СРСР на запрошення радянського міністерства культури. Відвідує Москву і Ленінград, проводить виставку в Третьяковській галереї, дарує Третьяковці і Музею образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна свої роботи. Від відвідування Вітебська художник відмовився.

1997 — перша виставка художника в Білорусі.

Шагал помер 28 березня 1985 року в прованському місті Сен-Поль-де-Ванс. Похований на місцевому кладовищі. До кінця життя в його творчості простежувалися «вітебські» мотиви. Існує «Комітет Шагала», до складу якого входять чотири спадкоємці художника. Повного каталогу робіт художника немає.

Крім художньої творчості, Шагал протягом усього життя публікував вірші, публіцистичні есе та мемуари на їдиш.

Див. також

• 2981 Шаґалл — астероїд, названий на честь художника.

Література

• Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства: история создания и коллекции. 1918—1941. Минск: Медисонт, 2007. 144 с.[1]
• Апчинская Н. Марк Шагал. Портрет художника. М., 1995
• Родити Э. Диалоги об искусстве: Марк Шагал / Вступление и комментарии В. Шишанов. Перевод с немецкого А.Белодед // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2002. № 1 (7). С.6-13.
• Шишанов В. А. Транслингвистическая порча (Рец. на книги: Шагал Б. Горящие огни: Пер. с фр. Н.Мавлевич. М.: Текст, 2001. 351 с.: ил. Шагал Б. Горящие светильники: Пер. с нем. Г.Снежинская. СПб.: Лимбус Пресс, 2001. 224 с.) // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2002. № 2(8). С.17-19.
• Шишанов В. А. «Если уж быть министром…» // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2003. № 2(10). С.9-11.
• Письмо Марка Шагала к Соломону Гершову / Вступление и публикация В. Шишанова. // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2003. № 2 (10). С.11.
• Факты из жизни Берты. Воспоминания Я. С. Розенфельда / Вступление и публикация В. Шишанова. // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2003. № 2 (10). С.11-13.
• Шишанов В. Художественная жизнь Витебска на страницах изданий «Известия Витгубисполкома совучдепов», «Школа и революция», «Юный марсиянин» // Шагаловский сборник. Вып. 2. Материалы VI—IX Шагаловских чтений в Витебске (1996—1999). Витебск: Музей М.Шагала, 2004. С.121-124.
• Шишанов В. Материалы о Ю. М. Пэне в РГАЛИ // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2004. № 2(12). С. 5-11.
• Шишанов В. К вопросу о «первом опыте обращения к творчеству Шагала в местной печати» // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2004. № 2(12). С.12-16.
• Шишанов В. А. Марк Шагал: этюды к биографии художника по архивным делам // Шагаловский сборник. Вып. 3. Материалы X – XIV Шагаловских чтений в Витебске (2000-2004). Минск: «Рифтур», 2008. С.171-175.
• Шишанов В. А. «Эти молодые люди были ярыми социалистами…»: Участники революционного движения в окружении Марка Шагала и Беллы Розенфельд // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2005. № 13. — С. 64—74.
• Шишанов В. А. Об утраченном портрете Марка Шагала работы Юрия Пэна // Бюллетень Музея Марка Шагала. 2006. № 14. С. 110—111.
• Музей Марка Шагала в Ницце — Le Musee National Message Biblique Marc Chagall («Библейское послание Марка Шагала»)
• Изобразительное искусство Витебска 1918—1923 гг. в местной периодической печати: библиограф. указ. и тексты публ. / сост. В. А. Шишанов. — Минск: Медисонт,2010. — 264 с.
• Балабко О. В. «Київ, Іринінська, Лифарям…». Повість за листами митця — Чернівці: Букрек, 2011. — 236 с.: іл.

[2]

• Людмила ХМЕЛЬНИЦКАЯ. Музей Марка Шагала в Витебске.
• Людмила ХМЕЛЬНИЦКАЯ. Марк Шагал в художественной культуре Беларуси 1920-х — 1990-х годов.
• Мерет Мейер. Фрагмент биографии Марка Шагала.

Посилання

• Marc Chagall's biographic sketch. Find a Grave.
• Official Web Site of Marc Chagall Museum in Vitebsk, Belarus
• Official Web Site of Marc Chagall Museum in Nice, France
• Marc Chagall Biography and Educational Resources
• Essays about Marc Chagall by Igor Schestkow
• Chagall art at CGFA
• Marc Chagall: A Virtual Art Gallery
• Marc Chagall: Online complete catalogue of the printed graphic work
• Витебский музей Марка Шагала