Севрюк Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:20, 2 серпня 2021, створена Mykola7 (обговорення | внесок) (Відкинуто редагування 94.153.15.135 (обговорення) до зробленого Mcoffsky)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Олександр Севрюк.
Севрюк Олександр Олександрович
Народився 1893
Київ, Російська імперія
Помер 27 грудня 1941(1941-12-27) або 26 грудня 1941(1941-12-26)
Франкфурт-на-Одері, Третій Рейх
·залізнична катастрофа
Країна  Російська імперія
 Українська Держава
 УНР
 Веймарська республіка
 Третій Рейх
Національність українець
Діяльність політик, громадський діяч, дипломат
Посада Член Всеросійської ради[d]

Олекса́ндр Олекса́ндрович Севрю́к (1893, Київ[1], Російська імперія — 1941, Франкфурт-на-Одері, Третій Рейх) — український державний, громадський і політичний діяч. Дипломат часів Української революції 1917—1921 років. Член Української партії соціалістів-революціонерів.

Біографія

Вищу освіту здобув у Петроградському технологічному інституті. Під час навчання член української студентської громади та Інформаційного бюро українських студентських організацій Петрограда.

Від квітня 1917 року був членом Української Центральної Ради від студентських організацій. Очолював комісію з розробки законопроекту про скликання Українських установчих зборів.

15 січня 1918 року очолив делегацію УНР на мирових переговорах з Центральними державами у Бересті. 9 лютого підписав Берестейський мир[2].

Був послом УНР у Берліні.

1919 року — член делегації УНР на Паризькій мирній конференції, згодом — посол у Римі.

В середині липня 1919 працював над завданням Начальної Команди Української Галицької Армії — повернути з Італії військовополонених галичан; йшли переговори про сформування в таборі Кассіно чотирьох дивізій по 12 тисяч стрільців кожна.

У 1920—1941 роках в еміграції в Парижі та Німеччині, де проводив спочатку прорадянську діяльність, а потім співпрацював з владою Третього рейху.

Загинув внаслідок залізничної катастрофи поблизу Франкфурта-на-Одері.

Примітки

  1. ↑ За іншими даними Бердичів
  2. ↑ Севрюк О. Берестейський Мир 9—ІІ—1918 (Уривки зі споминів). Paris: Les Nouvelles Ukrainiennes, 1927. 15 c.

Посилання

Джерела

Населення
Посли Німеччини
в Україні
Альфонс Мумм фон Шварценштейн (1917—1918) • Йоханнес Граф фон Берхем (1918—1919) • Геннеке фон Бассевіц (1992—1993) • Александр Арно (1993—1996) • Ебергард Гайкен (1996—2000) • Дітмар Ґерхард Штюдеман (2000—2006) • Рейнгард Шеферс (2006—2008) • Ганс-Юрген Гаймзет (2008—2012) • Крістоф Вайль (2012—2016) • Ернст Райхель (2016—2019) • Анка Фельдгузен (2019—2023) • Мартін Єґер (2023—т. ч.)
Посли України
в Німеччині
Олександр Севрюк (1918) т. п. • Козій Омелян (1918) т. п. • Федір Штейнгель (1918) • Микола Порш (1918—1920) • Роман Смаль-Стоцький (1920—1923) • Микола Василько (1923) т. п. • Володимир Ауссем (1921—1923) пред. • Іван Пісковий (1992—1994) • Юрій Костенко (1994—1997) • Анатолій Пономаренко (1997—2003) • Сергій Фареник (2003—2005) • Микола Балтажи (2005—2006) т. п. • Ігор Долгов (2006—2008) • Євген Чорнобривко (2008) т. п. • Наталія Зарудна (2008—2011) • Василь Химинець (2011—2012) т. п. • Павло Клімкін (2012—2014) • Василь Химинець (2014) т. п. • Андрій Мельник (2014—2022) • Олексій Макеєв (2022—)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Севрюк_Олександр_Олександрович&oldid=33119787