Франц Ксаверій Бонн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:48, 26 грудня 2021, створена RarBot (обговорення | внесок) (Вікіфікація: Палмертон (Пенсільванія))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бонн Франц Ксаверій
нід. Bonn Franz Xaver
Псевдо отець Франц
Народився 4 лютого 1882(1882-02-04)
Брюгге, Бельгія
Помер 21 листопада 1941(1941-11-21) (59 років)
США
Громадянство Бельгія Бельгія
Національність фламандець
Діяльність редемпторист, капелан УГА
Відомий завдяки дипломат ЗУНР
Титул чернець, священик
Головував дипмісії УНР
Конфесія УГКЦ
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого V ступеня

Франц Ксаверій Бонн (нід. Franz Xavier Bonne, нар. 4 лютого 1882, м. Брюгге-Брюж[1][2], Бельгія — пом.21 листопада 1941[2] р., м. Сант-Дірфілд[1], США) — український дипломат[1] бельгійського походження, священник УГКЦ, капелан УГА[1][2], чернець, Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, заступник міністра закордонних справ Західноукраїнської Народної Республіки[3].

Життєпис

Члени делегацій на перемовинах про припинення вогню. Львів, палац Потоцьких, 26.02.1919 рік. Перший ряд (зліва направо): Володимир Темницький, Володимир Охримович, голова французької місії генерал Жозеф Бартелемі, керівник британської місії генерал-майор Адріан Картон де Віарт, італійський майор Джузепе Стабіле, Степан Витвицький; Другий ряд: Альфонс Ерле, отець Франц Ксаверій Бонн, Роберт Говард Лорд (США), Осип Бурачинський, Костянтин Слюсарчук, Теодор Рожанківський; Третій ряд: стоїть третій — отець Антін Калята, четвертий — британський полковник Смайс, шостий — Вільгельм Фідлєр

Народився у місті Брюґґе-Брюж в Бельгії. За походженням фламандець[3], бельгійський громадянин[3].

У серпні 1901 р. — вступив до монашого Згромадження Редемптористів[3]. 29 вересня 1903 р. — зложив чернечі обіти. 29 вересня 1908 р. — був рукоположений у Священство, став священником-місіонером. У той час в Канаді вже був монастир редемптористів у Східному обряді.

У вересні 1911 р. — приїхав до Галичини, в Крехівському монастирі Василіян у Крехові вивчав українську мову й візантійський обряд Східної Католицької Церкви (разом з іншим бельгійцем — о. Францом Пвасоном, який приїхав у кінці 1911 р.). З осені 1912 року служив у м. Дрогобич, а з грудня 1912 року до квітня 1913 року в с. Сілець Беньків (нині с. Сілець)

21 серпня 1913 року в с. Унів було засновано першу спільноту редемптористів східного обряду у Галичині. Всі місіонери прибули із Бельгії. Серед них і отець Бонн. В березні 1914 року преїхав до Тернополя став сотрудником пароха о. Володимира Громницького.

Під час Першої світової війни служив на Тернопільщині та виступав проти насильницького впровадження московського православ'я російською окупаційною владою з російським архиєпископом Євлогієм Георгієвським[1][3]. У 1917 р. — генеральний вікарій східної частини львівської митрополії, до якої входили Броди, Зборів, Збараж, Тернопіль, Сколе[3].

У 1918 року був польовим духівником при Українській Галицькій Армії, а згодом був членом українських делегацій для переговорів з місіями Антанти в Галичині, перекладач на переговорах. Його було інтернували румунські окупанти, але після звільнення він прибув до Кам'янця-Подільського[3].

В січні 1919 року після від'їзду на Паризьку конференцію посла УНР у Ватикан графа Михайла Тишкевича, у листопаді того року направлений був урядом Західноукраїнської Народної Республіки[1], та очолив дипломатичну місію Директорії УНР у Ватикані. Завданням України до нього було:

  1. домогтися призначення в УНР дипломатичного представника Папи Римського (він виконав 16 лютого 1920 р.);
  2. одержати від Італійського Червоного Хреста допомогу санітарно-медичного характеру для скривавленої та безпомічної напівтифозної української армії;
  3. дістати через інтервенцію Апостольського уряду санітарну допомогу для 80 тисяч полонених українців, колишніх вояків австро-угорська армія утримувані в трьох концтаборах Італії;
  4. інформувати Вселенський уряд і акредитованих у Святому Престолі представників інших держав про становище в Україні;
  5. відкрити в Римі центр дослідів і навчання під назвою «Академія України»[3].

Він виконував обов'язки голови дип.місії, домігся матеріальної допомоги й моральної підтримки від Папи Римського Бенедикта XV. Мав офіційний статус у місії як радник (до 1 листопада 1921 р.)[4]. Зі спогадів українського історика й дипломата Дорошенко Дмитра Івановича[3]:

Служив якийсь молодий священик і, що мене здивувало, з якимсь чужим, неукраїнським акцентом... Згодом я познайомився з ним. Це був отець Бонн, бельгієць, що приїхав сюди перед війною як місіонер Згромадження редемптористів, щоб познайомитися з греко-католицьким обрядом, і затримався тут. Отець Бонн — людина енергійна, жвава, віддана своїй справі. Він щиро полюбив український народ, з яким зв'язала його доля, прийняв до серця його лихо і працював, як тільки міг, щоб чимось допомогти, принести бодай моральну поміч і розраду...

2 березня 1921 року під тиском зі сторони польських політиків та єпископату був змушений залишити Згромадження.

У 1921 році почав служити священником серед української діаспори у Пенсільванії (м. Палмертон, м. Філядельфія та інші у США)[3].

21 листопада 1941 р. — помер у США, м. Сант-Дірфілд.

Нагороди

Примітки

  1. а б в г д е Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — м. Київ : вид. Наукова думка, 2005 р. — Т. 1. : (А-В). — С.338 — ISBN 966-00-0415-X (укр.)
  2. а б в Енциклопедія українознавства. Словникова частина // гол. ред. Кубійович В. М., НТШ, вид. «Молоде життя» — Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993 р. — Т.1. — С.157 — ISBN 5-7707-4049-3 (укр.)
  3. а б в г д е ж и к л Бельгієць, який полюбив Україну, сайт «Редемптористи Львівської Провінції» (укр.)
  4. Гентош Ліліана, Дипломатичні контакти Української Народної Республіки з Апостольським Престолом в 1919—1921 роках у контексті східної політики Римської Курії, 9 серпня 2011, сайт «РІСУ — Релігійно-інформаційна служба України»
  5. Указ Президента України від 23 серпня 2019 року № 622/2019 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»

Джерела

Посилання