Seagate Technology

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Seagate Technology PLC
Тип Публічна компанія
Форма власності Компанія з обмеженою відповідальністю в Ірландіїd
Галузь Електроніка
Лістинг на біржі NASDAQ: STX
Компонент S&P 500
Засновано 1979
Засновник(и) Алан Шугарт, Том Мітчелл, Дуг Махон, Фініс Коннер, Саєд Іфтікар
Штаб-квартира Купертіно, Каліфорнія, США
Ключові особи Стівен Дж. Лусо (голова ради директорів, президент, генеральний директор), Боб Вітмор (виконавчий віце-президент і головний технічний директор), Патрік О'Меллі (виконавчий віце-президент і головний фінансовий директор), Дейв Мослі (виконавчий віце-президент зі збуту та маркетингу)
Продукція Тверді диски
Виторг $14,939 млрд (2012)[1]
Операційний прибуток (EBIT) $ 3,108 млрд (2012)[1]
Чистий прибуток $ 2,862 млрд (2012)[1]
Власний капітал $ 3,497 млрд (2012)[1]
Співробітники 57 900[1]
Дочірні компанії
  • Maxtor
  • Член Linux Foundation[2] і Wi-Fi Alliance[3]
    seagate.com
    CMNS: Seagate Technology у Вікісховищі

    Seagate Technology — американська компанія, один з найбільших виробників твердих дисків і рішень для зберігання інформації.[4][5] Заснована в 1979 році в Дубліні як Shugart Technology.[6] Виконавчі офіси розташовані в Купертіно, Каліфорнія, дослідницький центр в Піттсбурзі, Пенсільванія.

    Історія[ред. | ред. код]

    Штаб-квартира у Купертіно, Каліфорнія

    Компанія офіційно виникла 1 листопада 1979. Назву Shugart Technology незабаром було змінено на Seagate Technology щоб уникнути плутанини з Shugart Associates. Першим продуктом компанії став 5-мегабайтний твердий диск ST-506 (1980 рік).

    Фініс Коннор покинув компанію в 1985 році і заснував власний бізнес з випуску дисків для портативних комп'ютерів — Conner Peripherals; в 1996 році Conner Peripherals була поглинена Seagate Technology. У 1989 році Seagate придбала дисковий підрозділ Control Data Corporation, отримавши доступ до серверних технологій зберігання даних.

    У листопаді 1992 році компанія запустила в серійне виробництво тверді диски під торговою маркою Barracuda, перші диски на ринку зі швидкістю обертання шпинделя 7200 об./хв. До травня наступного року був проданий 50-мільйонний диск Barracuda. До квітня 1999 року, було продано 250 мільйонів твердих дисків Seagate. У лютому 2000 року компанія анонсувала тверді диски зі швидкістю обертання шпинделя 15000 об./хв. До березня 2005 року їх було продано 10 мільйонів. Forbes вибрав Seagate компанією року в 2006. У травні 2006 року компанія поглинула Maxtor Corporation, включаючи дочірні MiniScribe, Quantum Corporation і дисковий підрозділ DEC.

    У 2008 довіра користувачів до компанії серйозно похитнулося після серйозних проблем з твердими дисками Seagate 7200.11 і деякими іншими.[7][8][9][10]

    З 2000 по квітень 2010 року Seagate Technology була зареєстрована на Кайманових островах.

    24 червня 2010 року компанія Seagate оголосила, про переміщення штаб-квартири зі Скотс-Валлі у Купертіно, штат Каліфорнія.[11]

    У 2011 році Seagate купила підрозділ компанії Samsung з виробництва твердих дисків.[12]

    Продукти[ред. | ред. код]

    У складі продуктів компанії зовнішні, внутрішні і мережеві пристрої зберігання даних, засоби домашніх розваг. Компанії належить інтернет-сервіс для корпоративних користувачів i365[13], що надає послуги з резервування даних (технології раніше належали EVault і MetaLINCS).

    Компанії належать торгові марки твердих, гібридних дисків і SSD — Barracuda, Cheetah, Savvio, Constellation, Pulsar, DiamondMax, Momentus. Випускаються тверді диски з самошифруванням (FDE, FIPS 140-2).[14]

    Торгові марки систем зберігання інформації — FreeAgent, BlackArmor, Maxtor OneTouch і CentralAxis.

    Проблеми з твердими дисками Seagate[ред. | ред. код]

    На початку 2009 року стало відомо про серйозні проблеми з твердими дисками Seagate, зокрема, у новій моделі популярної серії Barracuda 7200.11. В нових мікропрограмах твердих дисків виявилася помилка, яка часто призводила до блокування диска і неможливості отримання доступу без спеціального обладнання.[7][8][9][10]

    Однак, відомі випадки успішного відновлення дисків самими користувачами в домашніх умовах.[15][16]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в г д Financial statements for Seagate Technologies. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013. 
    2. https://www.linuxfoundation.org/membership/members/
    3. https://www.wi-fi.org/membership/member-companies
    4. Western Digital likely to unseat Seagate in 2010, says The Information Network [Архівовано 12 вересня 2014 у Wayback Machine.], digitimes.com
    5. Seagate 10Q, May 5, 2010
    6. Old-Computers.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 13 травня 2013. 
    7. а б Макс Курмаз Проблемы с винчестерами Seagate [Архівовано 2 червня 2013 у Wayback Machine.] — Hardware, № 19, 2009 год
    8. а б Александр Бумагин Проблема 7200.11, или Охота на муху ЦЦ [Архівовано 30 листопада 2012 у Wayback Machine.] — КомпьютерраЛаб, 21 апреля 2009 года
    9. а б Сергей Казанский, Алексей Садовский Проблемы с HDD Seagate Barracuda 7200.11. Откуда они взялись и можно ли с ними бороться? [Архівовано 31 грудня 2012 у Wayback Machine.]
    10. а б Seagate подтвердила наличие проблемы с жесткими дисками [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — Security Lab
    11. Seagate plans to move Scotts Valley employees to Cupertino. Архів оригіналу за 16 січня 2013. Процитовано 13 травня 2013. 
    12. Seagate купила подразделение жестких дисков Samsung. Lenta.ru. 19 квітня 2011. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 травня 2013. 
    13. Online Backups and Data Backup Software, Services, & Solutions — i365. Архів оригіналу за 11 грудня 2011. Процитовано 13 травня 2013. 
    14. Диски з самошифруванням Seagate Secure. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 13 травня 2013. 
    15. Форум ixbt.com, сообщение от sidney1977. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 13 травня 2013. 
    16. Статья по самостоятельному восстановлению дисков Seagate 7200.11. Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 13 травня 2013. 

    Посилання[ред. | ред. код]