Sonic Heroes

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Sonic Heroes
РозробникSonic Team USA
ВидавецьSega
Дистриб'юторPlayStation Store
Жанр(и)Платформер
ПлатформаPlayStation 2, Xbox, Windows, Nintendo GameCube
Дата випуску
30 грудня 2003
Режим гриОднокористувацький, багатокористувацький
МоваАнглійська, іспанська, італійська, німецька, французька, японська
Українськавідсутня
Вік. обмеженняCERO: A — All ages
ESRB: E — Everyone
PEGI: PEGI 3
USK: 0 — USK 0
Творці
ПродюсерТакаші Іізука
Режисер(и)Takashi Iizukad
Ігродизайнер(и)Ейтаро Тоєда
Сіро Маекава
Такаші Іізука
Композитор(и)Дзюн Сеноуе, Наофумі Хатая, Томоя Отані, Фуміе Куматані, Хідеакі Кобаясі, Маріко Намба
Технічні деталі
РушійRenderWare
Носій2 x CD, 1 x DVD, Nintendo GameCube Game Disc, цифрова дистрибуція
Sonic the Hedgehog
Попередня граSonic Adventure 2
Наступна граSonic the Hedgehog (2006)
Офіційний сайт

Sonic Heroes (яп. ソニック ヒーローズ, Сонікку Хі:ро:дзу) — відеогра, розроблена американським підрозділом Sonic Team USA і видана компанією SEGA. Гра вийшла у 2003 році в Японії та в 2004 році в Північній Америці та Європі на консолях PlayStation 2, GameCube, Xbox. Є восьмою в основній лінійці серії Sonic the Hedgehog. Це перша гра серії, що була створена одразу для кількох консолей. Після того, як гра добре продалася та стала бестселером на всіх трьох платформах, у 2004 році вийшов її порт на ПК. У 2012 році Sonic Heroes стала доступною на PlayStation 3 через сервіс PlayStation Network.

Гра, як й інші частини серії, виконана у жанрі платформер. Але тут гравець керує не одним персонажем, а цілою командою, що складається із трьох героїв. На вибір надається група Хаотікс, що востаннє в повному складі з'явилася в Knuckles' Chaotix для консолі Sega 32X, а також їжак Шедоу і кажан Руж із Sonic Adventure 2, кролиця Крим із Sonic Advance 2, та кіт Біг із Sonic Adventure. Тут також з'явився робот E-123 Омега із гри Sonic Battle.

Розробка гри почалася після виходу Sonic Adventure 2 під керівництвом дизайнера Такаші Іізукі та продюсера Юдзі Нака. На відміну від попередніх частин серії, Sonic Heroes створювалася відразу для кількох ігрових платформ з метою залучення нових гравців. Після виходу, багато оглядачів в основному позитивно оцінили гру, схвалюючи в першу чергу дизайн рівнів та музичний супровід, але критикуючи незручну систему управління віртуальною камерою та озвучування персонажів.

Ігровий процес

[ред. | ред. код]
Початківецю дається можливість пройти навчання, щоб розібратися в механіці гри. На скріншоті зображено команду Роуз на навчальному рівні «Sea Gate»

Sonic Heroes є тривимірним платформером. У ньому дається можливість керувати командою, що складається з трьох персонажів[1]. Безпосередньо гравець управляє однією з них, але за необхідності він може вибрати іншого героя; контроль над двома іншими членами групи бере на себе комп'ютер. У меню на вибір надаються такі команди[2][3]:

Усі персонажі діляться на три типи: «швидкісних», «летючих» і «силових»[2]. Кожна з них має свої переваги під час атак[4]. Наприклад, персонажі швидкісного типу (Сонік, Шедоу, Емі та Еспіо) вміють швидко бігати, можуть створювати вихори та нападати у стрибку, щоб швидко перемогти суперника. Герої, у яких розвинена сила (Наклз, Омега, Біг та Вектор), можуть нападати на сильних ворогів та знищувати деякі перешкоди. Персонажі, що вміють літати (Тейлз, Руж, Крим та Чармен), дозволяють команді перелітати через прірви або забиратися вище на іншу платформу[5]. Крім того, самі герої мають й інші унікальні здібності. Наприклад, всі швидкісні персонажі (крім Емі) можуть пересуватися по стінах; Еспіо може стати невидимим; Чармен вміє активувати квіти-телепортатори тощо.

Рівні в Sonic Heroes поділяються на три акти, причому третя – це битва з босом. Всього сім зон: морське узбережжя («Seaside Hill», «Ocean Palace»), футуристичне місто («Grand Metropolis», «Power Plant»), казино («Casino Park», «Bingo Highway»), каньйон («Rail Canyon», «Bullet Station»), тропічний ліс («Frog Forest», «Lost Jungle»), замок з привидами («Hang Castle», «Mystic Mansion») та армада повітряних бойових кораблів доктора Еґмана («Egg Fleet» та «Final Fortress»)[3]. Від гравця потрібно пройти рівень від початку до кінця, попутно знищуючи роботів і збираючи кільця, причому останні є захистом від ворогів, а при зборі 100 штук дається додаткове життя[2]. Якщо персонажу буде завдано шкоди, то він втратить всі кільця, а без них при повторному нападі може загинути, і гра почнеться заново з останньої контрольної точки. По дорозі можна збирати бонуси, що знаходяться в спеціальних коробках і кулях або які даються після знищення супротивників. Це можуть бути додаткові кільця, підвищення «рівня» якогось персонажа, збільшення швидкості на певний час або невразливість. Тут також може з'явитися захист від ворогів, що пропадає після одного завдання шкоди персонажу, або відразу автоматично заповнюється смуга «Team Blast», завдяки якій можна знищити всіх ворогів, що знаходяться поблизу[4][6].

Складність проходження гри залежить від вибору команди: проходження за команду Роуз є найлегшим з усіх; складність гри за команду Соніка заявлено як середня; у команди Темряви часто трапляються важкі вороги. Лише від групи Хаотікс потрібно виконати певну місію, наприклад знайти чао або 10 раків-пустельників. Після проходження кожного рівня та перемоги над босом видається певний ранг (оцінка). Найгірший - «E», найкращий - «A»[7]. Щоб став доступним найскладніший режим, треба пройти всі рівні (і звичайні, і додаткові) на ранзі «А». Тут гра можлива лише за команду Соніка.

У Sonic Heroes доступна багатокористувацька гра. Використовуючи технологію «розділеного екрана», мультиплеєр підтримує до двох гравців[8]. На вибір представлено кілька режимів. На «Action Race» проходить перегона по трьох вкорочених рівнів, і переможцем стає той, чия команда дійшла першою до великого кільця раніше. Ця гра доступна відразу, тоді як інші відкриваються після збору кожної 20-й емблеми[9]. У «Battle» команди борються одна з одною, на «Special Stage» проходить перегона за Ізумруд Хаосу. Зібрати більше кілець за певний час потрібно в режимі «Ring Race», а на «Bobsleigh Race» проходить перегона на трьох бобслейних трасах; у «Quick Race» гравцеві потрібно першим дістатися від кінця рівня до центру, а «Expert Race» є ускладненою версією режиму «Action Race» та проходить на інших рівнях.

Особливий рівень

[ред. | ред. код]
У Sonic Heroes знову з'явилися особливі рівні, доступні в ранніх іграх серії

Sonic Heroes стала першою тривимірною грою серії Sonic the Hedgehog, де з'явилися особливі рівні - «Special Stages». Вони призначені для збору семи смарагдів Хаосу, але тут можна отримати і додаткові життя. Щоб потрапити туди, потрібно знайти на звичайному акті ключ, поміщений у клітку. Після виявлення необхідно донести його до кінця рівня[10]. Він може зникнути, якщо персонаж буде атакований противником, втратить кільця або впаде у прірву. Завдання полегшує те, що на рівні є кілька ключів[11]. Після проходження рівня із ним гравець потрапить на спеціальний етап. У ньому команді належить переміщатися всередині довгої труби, збираючи при цьому різнокольорові сфери, які поповнюють смужку прискорення бігу, і ухиляючись від куль-бомб із шипами. Наприкінці, залежно від кількості набраних очок, дається від однієї до п'яти додаткових життів.

Щоб отримати Смарагд Хаосу, треба потрапити на «Special Stage» у другому акті. Тоді стає доступним «Emerald Challenge», а команди наздоганятимуть дорогоцінний камінь[10]. Таким чином, на кожному з семи актів, кожна з груп повинна взяти по одному Ізумруду, при цьому складність проходження з кожним рівнем збільшується. Збір всіх семи каменів та проходження історій всіх чотирьох команд розблокує кінцівку гри[12].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Оповідання історії гри проходить аналогічно попереднім іграм серії: Sonic Adventure та Sonic Adventure 2. Кожна із чотирьох команд має свою власну сюжетну лінію, що перетинаються між собою[6]. Гравець вільний проходити їх у будь-якому порядку, і після їх закінчення та збору семи Смарагдів Хаосу відкривається п'ята, остання історія. У ній показано продовження подій гри, де історії команд поєднані між собою.

Лисеня Тейлз, який отримав телеграму від доктора Еґмана, разом з єхидним Наклз поспішає до їжака Соніка. З'ясувавши, що лиходій за три дні збирається захопити світ, друзі вирішують зупинити його[13]. У цей час Руж вирішується знайти скарб на базі Еґмана, але натомість знаходить їжака Шедоу, який вважався мертвим після подій Sonic Adventure 2. При виведенні його з анабіозу кажан піддається нападу робота E-123 Омеги. Після короткого бою вона з'ясовує, що у їжака амнезія, а Омега має намір помститися Еґманові за те, що той забув про нього. Руж вирішує, що вони мають об'єднатися, щоб знайти доктора[14].

Їжачка Емі бачить у газеті фотографію Соніка, який тримає чао Чоколу та жабку Фроґі, вихованців кролиці Крим та кота Біга відповідно. Разом з ними вона вирушає на пошуки вихованців[15]. До детективної агенції Хаотікс, де працюють хамелеон Еспіо, крокодил Вектор та бджола Чармен, приходить посилка з рацією всередині. Нею невідомий голос, обіцяючи хорошу винагороду, пропонує їм виконати його місії. Незважаючи на передчуття Еспіо, команда вирушає в дорогу[16].

Після проходження гравцем усіх історій відкривається закінчення. Після битви з Еґманом команда Роуз знаходить Чоколу і Фроґі[17], а Руж чує від Омеги слова, у яких згадується місцезнаходження «справжнього» Шедоу[18]. Група Хаотікс бачить лікаря, який був узятий у полон Метал Соніком. Насправді босом на літаючому кораблі був не сам Еґман, а його двійник[19]. Метал Сонік зміг освоїти всі навички команди Соніка та Шедоу, а також, завдяки Чоколі та Фроґі, зміг отримати здібності Хаосу та трансформуватися у свою вищу форму – Метал Оверлорд (англ. Metal Overlord)[20]. Використовуючи силу Смарагду Хаосу, Сонік, Тейлз і Наклз знаходять супер-форму, щоб перемогти злодія[21]. У результаті металевий їжак програє битву і після бою з'являється у своєму звичайному вигляді.

Розробка та вихід гри

[ред. | ред. код]
Системні вимоги
Мінімальні Рекомендовані
Microsoft Windows[22]
Операційна система Windows 98 SE/ME/2000/XP
Центральний процесор Pentium III (866 МГц) Pentium 4 1,4 ГГц
Обсяг оперативної пам'яті 128 МБ 256 МБ
Обсяг вінчестеру НЖМД 0,8 ГБ 1,5 ГБ
Носій інформації CD
Графічний процесор Direct3D або її еквівалент
Дісплей роздільна здатність 640 × 480, глибина кольору 16 біт або більше
Звукова плата аудіокарта, сумісна із DirectSound

Новим проєктом, присвяченим дванадцятиріччю виходу першої гри Sonic the Hedgehog, команда з американського відділення Sonic Team зайнялася після виходу Sonic Adventure 2[23]. Керівник Такаші Іізука не хотів бачити Sonic Heroes як продовження серії Sonic Adventure. Він хвилювався, що її куплять лише шанувальники серії, і вирішено було створити гру, до якої могли пристосуватися і користувачі інших консолей, не знайомі з серією[24]. Продюсер гри Юдзі Нака заявив, що історія дилогії Sonic Adventure завершена, і новий проєкт ніяк не пов'язаний з минулими іграми, але будуть присутні сюжетні посилання до них[4]. Сценарій був написаний співробітником Sega Сіро Маекава, який раніше брав участь у сюжетних постановках для Sonic Adventure 2[25].

Дизайнери хотіли урізноманітнити ігровий процес додаванням бонусних рівнів і керування трьома персонажами[4]. Було також прийнято рішення повернути старих персонажів, які з'явилися в серії лише один або два рази, наприклад, команду Хаотікс з Knuckles’ Chaotix або кота Біга з Sonic Adventure. Старий дизайн Хаотіксів не вписувався в тодішній стиль тривимірних Соніківських ігор, і художники змінили їх. Кролиця Крим та робот E-123 Омега були спеціально створені для Sonic Heroes, проте дебют першої відбувся у Sonic Advance 2[26]. Крім перерахованих вище персонажів, команда відвела значну роль у сюжеті Метал Соніку, який тут грає роль боса. Спеціально для цієї гри артдиректор Sonic Team Кадзуюкі Хосіно створив новий дизайн металевої копії синього їжака[25].

На відміну від двох попередніх основних ігор серії, Sonic Adventure і Sonic Adventure 2, в Sonic Heroes був використаний рушій RenderWare, тому гра могла легко бути портована на GameCube, PlayStation 2, Xbox, і Windows[27][28]. Продюсер серії Юдзі Нака хотів за допомогою мультиплатформи збільшити кількість шанувальників ігор про Соніка[29][30]. Незважаючи на можливості перенесення деяких текстур і моделей персонажів з ігор Sonic Adventure, більшість робіт було розпочато заново[28]. Оскільки це була перша гра, що розробляється для кількох платформ, при роботі з Xbox і PlayStation 2 у команди виникли додаткові проблеми, тому що у них було дуже мало досвіду роботи з цими приставками.

Юдзі Нака і Такасі Іідзука назвали 2003 рік «роком Соніка» (англ. The Year of Sonic)[31]. Саме тоді відбулася прем'єра анімаційного серіалу Sonic X, вперше за 10 років з'явилися фігурки персонажів серії в мережі ресторанів McDonald’s, і виходом ігор Sonic Pinball Party та Sonic Battle для Game Boy Advance, і Sonic Adventure DX: Director’s Cut для Nintendo GameCube та ПК[31]. Демонстраційна версія Sonic Heroes постачалася з перегонною аркадою Mario Kart: Double Dash‼[32]. Реліз гри в 2003 році відбувся тільки в Японії, в інших країнах вона з'явилася на початку 2004 через непередбачені затримки з поставками[33][34][35].

Саундтрек

[ред. | ред. код]
Обкладинка музичного альбому Complete Trinity: Sonic Heroes — Original Soundtrax

Над музикою до гри працювали композитори з лейблу Wave Master: Наофумі Хатая, Кеїті Сугіяма, Ютака Мінобе, Фуміе Куматані, Томоя Отані та Хідеакі Кобаясі[36]. Дзюн Сеноуе та Джонні Джіоелі з групи Crush 40, які раніше працювали над Sonic Adventure та Sonic Adventure 2, також взяли участь[36]. Вони виконали головну тему гри - «Sonic Heroes», а також пісню «What I'm Made Of...», що грає під час битви з фінальним босом[37]. Окрім цих двох пісень, у грі присутні ще чотири вокальні композиції, які є музичними темами команд. Пісня «We Can» - тема команди Соніка - була виконана Тедом Полі та Тоні Харнеллом, так само як і Crush 40[37]. Музичною темою команди Дарк є пісня «This Machine» групи Julien-K, Кей Хенлі[en] виконала тему команди Роуз «Follow Me», а Гуннар Нельсон[en] — однойменну пісню команди Хаотікс[37]. Звукорежисер Дзюн Сеноуе вирішив створити таку музику, яка ідеально підходила для рівнів і щоб через неї як найкраще передавалися емоції, які відчувають персонажі в той чи інший момент. За його словами, цю функцію виконає система Dolby Pro Logic II, яку він назвав «шикарною». А сам саундтрек вважав якимсь «вибухом», революцією у грі у жанрі екшен[38].

Усього вийшло чотири саундтреки до гри. Перший музичний альбом під назвою Triple Threat Sonic Heroes Vocal Trax (яп. ソニックヒーローズ トリプル・スレット ヴォーカル・トラックス, Сонікку Хі:ро:дзу Торіпуру Суретто Вока:ру Тораккусу) вийшов 4 лютого 2004 року. До нього увійшли всі шість вокальних композицій, що звучать у грі, а як бонус присутні ще шість пісень з гри Sonic Adventure[37]. Другий альбом Complete Trinity: Sonic Heroes — Original Soundtrax (яп. ソニックヒーローズ コンプリート・トリニティ オリジナル・サウンドトラック, Сонікку Хі:ро:дзу Компурі:то Торінити Орідзінару Саундоторакку) вийшов на двох дисках, і був виданий 3 березня 2004 року[36]. Хоча тут є музика з рівнів, але в саундтреку немає музичних тем команд. Лейбл Geneon Entertainment видав у США третій альбом Sonic Heroes Official Soundtrack, реліз якого відбувся 9 листопада 2004 року. До нього увійшли 30 композицій, як із музичних тем команд, так і музика з рівнів[39]. У 2011 році він був перевиданий під назвою Sonic Heroes Original Soundtrack 20th Anniversary Edition[40]. Крім саундтреків до гри, композиції «Sonic Heroes» і «What I'm Made Of...» увійшли в альбом True Blue: The Best of Sonic the Hedgehog (2008)[41], а «This Machine» - в другу його частину, під назвою True Colors: The Best of Sonic the Hedgehog Part 2 (2009)[42]. Мелодія рівня «Seaside Hill» була включена в History of the 1ST Stage Original Soundtrack Blue Edition, що розповсюджувалася в 2011 році в Японії для передзамовників Nintendo 3DS-версії гри Sonic Generations[43], а треки «Sonic Heroes», «Rail Canyon» «We Can» були присутні в альбомі 2016 року Sonic the Hedgehog 25th Anniversary Selection[44].

Озвучування

[ред. | ред. код]

Sonic Heroes — одна з останніх ігор, у якій персонажів англійською мовою озвучували актори з Sonic Adventure, а також перша і єдина гра, в якій можна почути голос Метал Соніка[45]. Як і у японської, так і у англійської версії, його озвучував той самий актор, як і головного героя[46].

Версії гри для PlayStation 2 та Xbox мають обидві версії озвучування, разом із субтитрами. Вона присутня у Японії та країнах Північної Америки. У європейській версії цю функцію видалено, і озвучення встановлено відповідно до регіону. Схожі обмеження діють для GameCube та ПК через невеликі розміри їх носіїв.

Персонаж Японський актор озвучування[46] Англійский актор озвучування[46]
Їжак Сонік, Метал Сонік Дзюн'їті Канемару Раян Драммонд[en]
Майлз «Тейлз» Прауер Ре Хірохасі Вільям Коркері
Єхидна Наклз Нобутосі Канна Скотт Драєр
Їжак Шедоу Кодзі Юса Девід Хамфрі[en]
Кажан Руж Румі Отіай[en] Лані Мінелла
E-123 Омега Тайтен Кусунокі[en] Джон Сент-Джон
Емі Роуз Таеко Кавата[en] Дженіфер Дуіллард
Кролиця Крим Саяка Аокі Сара Вульфек
Кіт Біг Такаші Нагасако[en] Джон Сент-Джон
Хамелеон Еспіо Юкі Масуда Білл Коркері
Бджола Чармен Йоко Теппозука[en] Емілі Коркері
Крокодил Вектор Кента Міяке[en] Марк Б'яджі
Доктор Еґман Чікао Оцука[en] Дім Брістоу
Омочао Козакура Ецуко Лані Мінелла

Оцінки та відгуки

[ред. | ред. код]

Sonic Heroes отримала різні відгуки, але більшість із них були позитивними. На сайті Metacritic версія для PlayStation 2 була оцінена на 64 бали зі 100[54], для Xbox - на 73 бали[57], для GameCube - на 72 бали[56], і для ПК - 66 балів[55]. Така ж сама статистика опублікована на GameRankings - 75,21% для Xbox[47], 74,27% для GameCube[48], 70,58% для PS2[49], і 60% для ПК[50]. Для деяких оглядачів вихід проєкту був названий одним гігантським стрибком, що служить підйомом для серії[75][80], але ряд скептиків вважали, що з Sonic Heroes почався занепад франшизи[88][89]. У 2010 році Official Nintendo Magazine провів опитування серед шанувальників Соніка на тему їхніх улюблених ігор серії. За підсумками цього опитування Sonic Heroes зайняла восьме місце[90]. У 2012 році сайт GamesRadar помістив її на дев'яту позицію у списку найкращих ігор серії[91].

Критики позитивно оцінили ігровий процес. Хоча тривимірна графіка і була оцінена як менш детальна проти інших ігор франшизи, але завдяки стилістиці гра змогла наблизитися до джерел. Сонік після виходу Sonic Adventure і наступного за ним продовження, де акцент робився на сюжет, втратив їх унікальні якості, але Sonic Heroes повернувся до традицій перших ігор, що виходили на Mega Drive/Genesis[7][75]. За відгуками очікувалося, що проєкт залучить молодих гравців, а не досвідчених фанатів[64][71]. Як приклад критик із AllGame навів перший навчальний рівень за команду Емі Роуз[64]. Метт Касамассіна та Ед Льюїс позитивно оцінили рішення розробників створити новий стиль геймплею, де гру потрібно проходити трьома персонажами. Вихід самої гри вони назвали дрібними зрушеннями розробників випустити ідеальний проєкт про Соніка в тривимірній графіці, але для цього, за їхніми словами, доведеться докласти максимум зусиль[80].

Графічний дизайн та навколишнє середовище описувалися як барвисті, яскраві та веселі, з узгодженим дизайном та виключно яскравими кольорами палітри[6][71]. Анімація персонажів виконано на високому рівні, і виглядають реалістично[80]. Але було також зазначено, що для кожної команди можна було створити нові рівні, а на додаток - урізноманітнити їх міні-іграми[64][75]. Звукове оформлення гри також високо оцінено[6][71]. У версіях гри для Xbox, GameCube і ПК відзначалася висока частота кадрів, хоча в багатокористувацькому режимі було зафіксовано її падіння[6][71].

Музичний супровід був переважно позитивно оцінений критиками. Журналіст Ігор Сонін зазначив, що «шикарна закадрова музика та звуки їжакових стрибків не дадуть помилитися навіть із заплющеними очима»[7]. Райан Девіс з GameSpot помітив на подібність деяких пісень зі старими мелодіями, що звучать ще з часів ігор для Mega Drive/Genesis, проте ці запозичення критик не вважав за недолік, а навпаки, великою перевагою, і, за його словами, збереглася наступність попередніх частин серії[71]. Представник сайту Game Revolution зауважив, що на деяких рівнях мелодії звучать дуже помітно і не підходять під стиль рівнів, але загалом роботою композиторів він залишився задоволеним[8]. Критик із IGN, оглядаючи гру для GameCube, назвав «гітарні рифи», що звучать у Sonic Heroes, непридатними для дитячої гри, але поставив музиці та звуковим ефектам сім балів[6].

Серед недоліків гри оглядачі виділили систему управління камерою гри, яку описали як «страшну»[60] та «відмовляючу від управління»[71]. Це добре проявляється на вузьких ділянках рівнів[85]. Критиці також зазнали часті падіння з платформ у глибокі ями[64]. До «небезпечних» відносяться такі рівні, де персонажі катаються рейками, або під час використання командної атаки або виконання торнадо[8]. Такі падіння в ями пробачалися для двовимірного платформера, але ніяк для тривимірного[75].

Ще одним недоліком критики вважали озвучування персонажів. Воно було охарактеризовано як «жахливе» і названо як «найбільша помилка в звуковому дизайні»[71]. Погіршили картину і дурні діалоги, і Сонік був персонажем, який повинен постійно мовчати, або, принаймні, вести недовгу розмову, як у мультфільмі «Том і Джеррі»[75]. Оглядач із Eurogamer також порадив Sonic Team перейняти цей досвід у Nintendo або Naughty Dog[68]. Ігор Сонін був абсолютно протилежної думки щодо роботи акторів. «Західні гравці, — писав він, — нарікають на незграбну озвучку, але не обурюємося: драматичні діалоги зруйнували б дитячу атмосферу гри»[7]. Метт Касамассіна і Ед Льюїс порадили зменшити гучність динаміків і насолоджуватися в тиші чудовими відеороликами[80].

Крім того, версія для PlayStation 2 отримала нижчий середній бал[54][72]. Як причини були названі недоліки графіки і нижча частота кадрів проти іншимх версій[80]. Критик з GameSpy назвав «ганьбою» вихід гри, яка ідеальна теоретично[75]. Райан Девіс вважав розробку Sonic Heroes для консолі від Sony розвагою Sonic Team, зробивши його «потворною, повільною, і грубою по краях». Додатково він виділив ще ряд технічних недоліків: не вистачає полігонів, немає високоякісних текстур, не задіяна технологія «Bump mapping» і складні спецефекти. Наприкінці огляду оглядач порадив шанувальникам Соніка грати у Sonic Heroes лише на GameCube[72]. Представники з IGN погодилися з доводами свого колеги і додали, що через відсутність «гладкої графіки» у гравців болітиме голова[80].

Вплив

[ред. | ред. код]

Sonic Heroes була комерційно успішною. На жовтень 2004 року у Європі було продано понад мільйон екземплярів гри[92]. У результаті, Sonic Heroes отримала статус «бестселера» на трьох консолях: «Greatest Hits»/«Platinum» для PlayStation 2, «Platinum Hits»/«Classics» для Xbox, і «Player’s Choice» для GameCube[93]. У березні 2005 року, гра була випущена в збірці разом з Super Monkey Ball Deluxe на Xbox і Super Monkey Ball на GameCube[94], у 2009 році увійшла до компіляції Sonic PC Collection для персонального комп'ютера[95], а в 2012 році була випущена на PlayStation Network[96].

Sonic Heroes уперше представила нового персонажа: робота E-123 Омегу. З тих пір він, як і група Хаотікс, з'явилися в наступних іграх про Соніка. На честь 20-річчя з дня виходу першої частини SSonic the Hedgehog була випущена гра під назвою Sonic Generations, що включала елементи ігрового процесу і рівнів з минулих частин серії. У цій грі з'явилися нові версії рівня «Seaside Hill», боса «Egg Emperor» та спеціальних етапів[97][98][99]. Крім того, рівні з Sonic Heroes фігурували в таких іграх як Sega Superstars, Mario & Sonic at the Olympic Winter Games, Sonic & Sega All-Stars Racing, Mario & Sonic at the London 2012 Olympic Games, Sonic & All-Stars Racing Transformed і Sonic Dash[100][101][102].

З 2004 року видавництвом Prima Games випускалися книги, де містилося керівництво та додаткова інформація щодо гри[103]. А компанія Archie Comics навесні 2009 року випустила третій номер коміксу Sonic Universe, де міститься адаптація історії Sonic Heroes в журнальному вигляді[104].

Примітки

[ред. | ред. код]
Джерела
  1. ↑ а б 1UP Staff. Sonic Heroes (GC) (англ.). 1UP.com. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  2. ↑ а б в г Sonic Heroes (PC) (англ.). AllGame. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  3. ↑ а б в jkdmedia. (20 января 2004). Sonic Heroes — PC — Review (англ.). GameZone. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  4. ↑ а б в г Yuji Naka Interview by CVG (May 27, 2003) (англ.). Sonic Retro. 27 травня 2003. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  5. ↑ Prima Development. General Game Tips // Sonic Heroes: Prima’s Official Strategy Guide / Knight, Michael; Knight, Trisa. — США. — Prima Games, 2004. — С. 3—5. — ISBN 9780761544494.
  6. ↑ а б в г д е ж Casamassina, Matt. (5 января 2004). Sonic Heroes (GameCube) (англ.). IGN. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  7. ↑ а б в г д Сонин, Игорь. (22 января 2005). Рецензия на Sonic Heroes (рос.). Absolute Games. Архів оригіналу за 29 вересня 2008. Процитовано 24 липня 2016.
  8. ↑ а б в г Dodson, Joe. (06 апреля 2004). Sonic Heroes Review (англ.). Game Revolution. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  9. ↑ Nishino, Makoto. Руководство игры Sonic Heroes. — США. — Sega, 2004. — 2P Play Mode. — 32 с.
  10. ↑ а б Prima Development. The Final Boss // Sonic Heroes: Prima’s Official Strategy Guide / Knight, Michael; Trisa Knight. — US. — Prima Games, 2004. — 160 с. — ISBN 9780761544494.
  11. ↑ Prima Development. Enemies & Items list // Sonic Heroes: Prima’s Official Strategy Guide / Knight, Michael; Knight, Trisa. — Prima Games, 2004. — 160 с. — ISBN 9780761544494.
  12. ↑ Prima Development. The Final Boss // Sonic Heroes: Prima’s Official Strategy Guide / Knight, Michael; Trisa Knight. — US. — Prima Games, 2004. — 160 с. — ISBN 9780761544494.
  13. ↑ Sonic Team USA (5 января 2004). Sonic Heroes. Т. PlayStation 2/GameCube/Xbox/ПК/PlayStation 3. Sega. Рівень: «Seaside Hill». Еґман:Ха-ха-ха! Вгадали, герої Соніка? Я завершив розробку потужної зброї! Через три дні я завоюю світ! Чи можете ви мене зупинити? Ха-ха-ха!
  14. ↑ Sonic Team USA (5 января 2004). Sonic Heroes. Т. PlayStation 2/GameCube/Xbox/ПК/PlayStation 3. Sega. Рівень: «Final Fortress». Руж: Це тут! Я знайшла таємний скарб Еґмана! Шедоу: Стій! Руж: Шедоу! Омега: Має усунути всіх роботів Еґмана! Руж: Гей, зачекайте! Тепер я розумію… тепер я розумію, що це означає! Ти злишся на Еґмана, бо тебе ізолювали у цій кімнаті! А ти... нічого не можеш згадати? Давайте заспокоїмося! І почнемо шукати Еґмана разом!
  15. ↑ Sonic Team USA (5 січня 2004). Sonic Heroes. Т. PlayStation 2/GameCube/Xbox/ПК/PlayStation 3. Sega. Рівень: «Sea Gate». Емі: Ах, мені цікаво, де зараз Сонік? О ні! Крим: Емі, будь акуратніше з нашою єдиною зачіпкою! Емі: Ви маєте рацію, вибачте! Гарний улов, Біг. Біг: Фроґі… Крим: Чокола… Еми: Не сумуйте хлопці! Ми знайдемо їх! Нема часу стояти на місці! Вперед!
  16. ↑ Sonic Team USA (5 січня 2004). Sonic Heroes. Т. PlayStation 2/GameCube/Xbox/ПК/PlayStation 3. Sega. Невідомий голос: Я чув про вас багато хорошого, і потребую ваших детективних послуг! Я щедро вам заплачу! Еспіо: У мене погане передчуття!
  17. ↑ Sonic Team USA. Sonic Heroes. Т. PlayStation 2/GameCube/Xbox/ПК/PlayStation 3. Sega. Рівень: «Final Fortress». Біг: Фроґі! Чіз і Чокола: Чао-чао-чао! Метал Сонік: Дані Хаосу скопійовані! Крим: Чіз, я так за тебе рада! Чіз і Чокола: Емі, чао-чао! Крим: Гей! Там не містер Сонік? Емі: Аха! Я йду Сонік! Сонік!
  18. ↑ Sonic Team USA (5 січня 2004). Sonic Heroes. Т. PlayStation 2/GameCube/Xbox/ПК/PlayStation 3. Sega. Рівень: «Final Fortress». Руж: Омега… я коли-небудь говорила, що Шедоу робот і… не має значення… удачі! Омега: Ти знаєш клона… справжній має бути десь поруч.
  19. ↑ Sonic Team USA (5 січня 2004). Sonic Heroes. Т. PlayStation 2/GameCube/Xbox/ПК/PlayStation 3. Sega. Рівень: «Final Fortress». Вектор: Ми тут, щоб урятувати вас! Доктор Еґман, як я гадаю!
  20. ↑ Sonic Team USA (5 січня 2004). Sonic Heroes. Т. PlayStation 2/GameCube/Xbox/ПК/PlayStation 3. Sega. Рівень: «Final Fortress». Еґман: Нарешті, Метал Сонік трансформувався! Сонік: Це Метал Сонік? Еґман: Марно! Метал Сонік об'єднав ваші дані із силою Хаосу, і тепер він знайшов супер-силу! Ми не зможемо його перемогти. Якщо б у нас було сім смарагдів Хаосу!
  21. ↑ Sonic Team USA (5 січня 2004). Sonic Heroes. Т. PlayStation 2/GameCube/Xbox/ПК/PlayStation 3. Sega. Рівень: «Final Fortress». Сонік: Добре, давайте це зробимо. Ми покажемо суперсилу нашої команди!
  22. ↑ Nishino, Makoto. System Requirements // Керівництво гри Sonic Heroes. — Sega, 2004. — 45 с.
  23. ↑ Barker, Ben. Sonic Heroes — An Interview with the Creators (англ.). Xbox.com. Архів оригіналу за 28 жовтня 2007. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  24. ↑ Edge Staff. (30 грудня 2007). Interview: Nights Watchman (англ.). Edge. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  25. ↑ а б Sonic Heroes (2003) GameCube Credits (англ.). MobyGames. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  26. ↑ Yuji Naka Interview by Sega Europe (January 30, 2004) (англ.). Sonic Retro. 30 січня 2004. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 24 липня 2016.
  27. ↑ Sega Chooses RenderWare For the Creation Of Sonic Heroes (англ.). Gameinfowire.com. 27 травня 2003. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  28. ↑ а б Bedigian, Louis. Sonic Heroes Zooms, Spins and Dashes To a Console Near You (англ.). GameZone. Архів оригіналу за 17 липня 2003. Процитовано 24 липня 2016.
  29. ↑ Yuji Naka Interview by Eurogamer (May 23, 2003) (англ.). Sonic Retro. 23 травня 2003. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  30. ↑ Yuji Naka Interview by Sega.com (June 14, 2003) (англ.). Sonic Retro. 14 червня 2003. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  31. ↑ а б Takashi Iizuka Interview by EGM (February 3, 2004) (англ.). Sonic Retro. 3 лютого 2004. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  32. ↑ Mario Kart: Double Dash!! (Bonus Disc). IGN. Архів оригіналу за 19 травня 2011. Процитовано 24 липня 2016.
  33. ↑ Tochen, Dan. (5 листопада 2003). Sonic Heroes Japanese Release Delayed (англ.). GameSpot. Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 24 липня 2016.
  34. ↑ Sonic Heroes (англ.). Eurogamer. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  35. ↑ Golze, Benjamin. (18 августа 2004). Sonic Heroes coming to PC (англ.). GameSpot. Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 24 липня 2016.
  36. ↑ а б в Complete Trinity: Sonic Heroes — Original Soundtrax (англ.). VGMdb. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  37. ↑ а б в г Triple Threat: Sonic Heroes Vocal Trax (англ.). VGMdb. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  38. ↑ Jun Senoue Interview by Sega.com for Sonic Heroes Website (англ.). Sonic Retro. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  39. ↑ Sonic Heroes Official Soundtrack (англ.). VGMdb. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  40. ↑ Sonic Heroes Original Soundtrack 20th Anniversary Edition (англ.). VGMdb. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  41. ↑ True Blue: The Best of Sonic the Hedgehog (англ.). VGMdb. Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  42. ↑ True Colors: The Best of Sonic the Hedgehog Part 2 (англ.). VGMdb. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  43. ↑ History of the 1ST Stage Original Soundtrack Blue Edition (англ.). VGMdb. Архів оригіналу за 3 травня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  44. ↑ Sonic the Hedgehog 25th Anniversary Selection (англ.). VGMdb. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
  45. ↑ Joscelyne, Svend. (12 вересня 2005). Sonic Voiceover Cast Replaced. The Sonic Stadium. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  46. ↑ а б в Sonic Heroes Cast (англ.). IMDb. Архів оригіналу за 18 серпня 2015. Процитовано 24 липня 2016.
  47. ↑ а б в (Xbox) Sonic Heroes (англ.). GameRankings. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  48. ↑ а б (GameCube) Sonic Heroes (англ.). GameRankings. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  49. ↑ а б (PlayStation 2) Sonic Heroes (англ.). GameRankings. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  50. ↑ а б (ПК) Sonic Heroes (англ.). GameRankings. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  51. ↑ Sonic Heroes Cheats GameCube Cheats, Codes, Hints (англ.). Game Ratio. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  52. ↑ Sonic Heroes Cheats PC Games Cheats, Codes, Hints (англ.). Game Ratio. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  53. ↑ Sonic Heroes Cheats PlayStation 2 Cheats, Codes, Hints (англ.). Game Ratio. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  54. ↑ а б в Sonic Heroes for PlayStation 2 (англ.). Metacritic. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  55. ↑ а б Sonic Heroes for PC (англ.). Metacritic. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  56. ↑ а б Sonic Heroes for GameCube (англ.). Metacritic. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  57. ↑ а б Sonic Heroes for Xbox (англ.). Metacritic. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  58. ↑ а б в г Sonic Heroes (англ.). MobyGames. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  59. ↑ 1UP Staff. Sonic Heroes (PS2) (англ.). 1UP.com. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  60. ↑ а б 1UP Staff. Sonic Heroes (GC) (англ.). 1UP.com. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 24 липня 2016.
  61. ↑ 1UP Staff. Sonic Heroes (XBOX) (англ.). 1UP.com. Архів оригіналу за 1 серпня 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  62. ↑ Sutyak, Jonathan. Sonic Heroes (GameCube) (англ.). AllGame. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  63. ↑ Sutyak, Jonathan. Sonic Heroes (Xbox) (англ.). AllGame. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  64. ↑ а б в г д Sutyak, Jonathan. Sonic Heroes (PlayStation 2) (англ.). AllGame. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  65. ↑ а б в (PlayStation 2) Sonic Heroes (англ.). GameRankings. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  66. ↑ Sonic Heroes // Edge : журнал. — Future Publishing, 2004. — Березень. Архівовано з джерела 29 лютого 2004.
  67. ↑ а б в Sonic Heroes // Electronic Gaming Monthly : журнал. — EGM Media, 2004. — Лютий.
  68. ↑ а б в г Bramwell, Tom. (13 февраля 2004). Sonic Heroes Review (англ.). Eurogamer. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  69. ↑ а б в г (GameCube) Sonic Heroes (англ.). GameRankings. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  70. ↑ а б в (Xbox) Sonic Heroes (англ.). GameRankings. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  71. ↑ а б в г д е ж и Davis, Ryan. (6 января 2004). Sonic Heroes Review (GameCube). GameSpot. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 24 липня 2016.
  72. ↑ а б в Davis, Ryan. (26 января 2004). Sonic Heroes for PlayStation 2 Review. GameSpot. Архів оригіналу за 11 січня 2006. Процитовано 24 липня 2016.
  73. ↑ Davis, Ryan. (26 января 2004). Sonic Heroes Review (Xbox). GameSpot. Архів оригіналу за 3 вересня 2015. Процитовано 24 липня 2016.
  74. ↑ Fischer, Russ. (6 января 2004). Reviews. Sonic Heroes (GameCube) (англ.). GameSpy. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  75. ↑ а б в г д е ж GameSpy Staff. (31 января 2004). Reviews. Sonic Heroes (PlayStation 2) (англ.). GameSpy. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  76. ↑ Fischer, Russ. (31 января 2004). Reviews. Sonic Heroes (Xbox) (англ.). GameSpy. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  77. ↑ jkdmedia. (20 января 2004). Sonic Heroes — GC — Review (англ.). GameZone. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  78. ↑ jkdmedia. (30 января 2004). Sonic Heroes — PS2 — Review (англ.). GameZone. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  79. ↑ Casamassina, Matt; Lewis, Ed. (23 января 2004). Sonic Heroes (Xbox) (англ.). IGN. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  80. ↑ а б в г д е ж Casamassina, Matt; Lewis, Ed. (23 января 2004). Sonic Heroes (PlayStation 2) (англ.). IGN. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  81. ↑ Casamassina, Matt; Lewis, Ed. (10 декабря 2004). Sonic Heroes (PC) (англ.). IGN. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  82. ↑ Cole, Michael. (20 февраля 2004). Sonic Heroes (англ.). Nintendo World Report. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  83. ↑ Sonic Heroes (PC) (англ.). GameRankings. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  84. ↑ Semsey, Rob. (27 января 2004). Sonic Heroes Review (Xbox) (англ.). TeamXbox. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  85. ↑ а б Ingrassia, Tony. (11 февраля 2004). Sonic Heroes Review (англ.). XboxAddict. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  86. ↑ Sonic Heroes (рос.). Gameland.ru. Архів оригіналу за 24 липня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  87. ↑ а б в Sonic Heroes (рос.). Gameland.ru. Архів оригіналу за 24 липня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  88. ↑ cynicwithagamepad. (9 вересня 2008). Then and Now (англ.). Another Cynical Gamer. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  89. ↑ Where Did Sonic Go Wrong? (англ.). IGN. 20 лютого 2009. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 24 липня 2016.
  90. ↑ East, Thomas. (15 травня 2010). Your Best Sonic Games (англ.). Official Nintendo Magazine. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  91. ↑ GamesRadar Staff. (16 серпня 2012). Best Sonic Games (англ.). GamesRadar. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  92. ↑ Van Autrijve, Rainier. (29 жовтня 2004). Sonic Is Sega’s Hero of Sales Figures (англ.). GameSpy. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  93. ↑ Cook, Chris. (28 березня 2005). Sonic Heroes Goes «Greatest Hits» On Home Consoles (англ.). Game Informer. Архів оригіналу за 13 лютого 2006. Процитовано 24 липня 2016.
  94. ↑ Sonic Heroes and Super Monkey Ball Deluxe (англ.). GameRankings. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  95. ↑ Sonic PC Collection (англ.). GameSpot. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  96. ↑ Sonic Heroes hits the European PSN Store… quietly (англ.). Digitally Downloaded. 23 февраля 2012. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  97. ↑ Sonic Generations. Раздел «ステージ» (Stage) (яп.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  98. ↑ Sonic Generations. Раздел «ステージ» (Stage) (яп.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  99. ↑ Shadzter. (25 травня 2011). Nintendo Power Sonic Generations 3DS Details (англ.). The Sonic Stadium. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2016.
  100. ↑ Usher, Anthony. (4 березня 2013). Sega officially announces Blue Blur-themed endless-runner Sonic Dash for iOS (англ.). Pocket Gamer. Архів оригіналу за 24 березня 2013. Процитовано 24 липня 2016.
  101. ↑ Edward@Sega. (17 вересня 2013). Sonic Dash Update: Introducing Seaside Hill! (англ.). SEGA Blog. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  102. ↑ Lewis, Ed. (11 травня 2004). E3 2004: Sega Superstars — Hands-Off (англ.). IGN. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 24 липня 2016.
  103. ↑ Prima Development. Sonic Heroes: Prima’s Official Strategy Guide / Knight, Michael; Trisa Knight. — США. — Prima Games, 2004. — 160 с. — ISBN 9780761544494.
  104. ↑ Ян Флинн (w), Тереза Дэвидсон (let). «Old Soldiers» Sonic Universe #3 (Квітень 2009), Archie Comics
Література
  • Prima Development. Sonic Heroes: Prima’s Official Strategy Guide / Knight, Michael; Knight, Trisa. — Prima Games, 2004. — ISBN 9780761544494.(англ.)
  • Nishino, Makoto. Sonic Heroes Instruction Manual. — США. — Sega, 2004. — 32 с.(англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Sonic_Heroes&oldid=42577096