Westinghouse Electric

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Westinghouse)
Перейти до: навігація, пошук
Westinghouse Electric Corporation
Тип Публічна компанія
Наступник(и) (спадкоємці) Westinghouse Electric Company, Westinghouse Licensing Corporation, Viacom
Заснування Пітсбург, США (8 січня 1886)
Засновник(и) Джордж Вестінгауз
Закриття (ліквідація) 1999
Штаб-квартира Кранбері, Пенсильванія, США
Територія діяльності світ
Дочірні компанії CBS
Сайт http://www.westinghouse.com/
Реклама АТ Вестінгауза, 1911
Реклама, 1888

Вестінгауз Електрик () — (англ. Westinghouse Electric Company) японо-американська електротехнічна і ядерноенергетична компанія. Її заснував винахідник, промисловець і підприємець Джордж Вестінгауз в 1886 році[1]

У 2007 куплена японською компанією Toshiba. В лютому 2017 року стало відомо про фінансові проблеми компанії Westinghouse[2]. Зараз з’явилася інформація про те, що Toshiba розглядає пропозиції від фінансових установ та інвестиційних компаній про спеціальну позику (так звана позику боржника), яка могла би забезпечити проведення банкрутства її американського атомного бізнесу[3]

У 2017 році Toshiba зазнала збитків у зв'язку з діяльністю Westinghouse Electric в розмірі $ 7 млрд.

Історія створення[ред.ред. код]

Джордж Вестінгауз, прийшовши з полів битв Громадянської війни, почав працювати в майстернях великої залізничної компанії, де одночасно зайнявся винахідництвом. Тут він винайшов пристосування для підйому вагонів, що зійшли з рейок.

Повітряне гальмо[ред.ред. код]

1866 року Джордж Вестінгауз організовує в Піттсбурзі свою справу — відкриває власні вагоноремонтні майстерні. У 1869 році він розробив автоматичне повітряне гальмо для вагонів і впровадив його у виробництво. Вдала конструкція гальма в поєднанні з хорошими підприємницькими якостями Вестингауза призвели до розгортання широкого виробництва й створення в 1870 році «Акціонерного товариства повітряних гальм Вестінгауз». Незабаром повітряні гальма системи Вестінгауз отримали широке визнання в США і Європі.

Початок випуску електротехнічної продукції[ред.ред. код]

Джордж Вестінгауз

Вестінгауз проявив себе не лише як видатний винахідник і підприємець, але і як новатор. Він рано угледів великі перспективи впровадження електрики і вклав кошти від доходів з продажу повітряних гальм у виробництво електротехнічної продукції. 1886 року фірма Вестингауза почала випускати електричні лампи і різне обладнання постійного струму, перетворившись незабаром у велику електротехнічну компанію з багатьма заводами і головним підприємством у Піттсбурзі. Бачачи, на відміну від Едісона, перевагу систем змінного струму, Вестінгауз на своїх підприємствах впроваджує випуск устаткування і монтаж ЛЕП змінного струму — першим у США.

Виробництво обладнання для двофазного струму[ред.ред. код]

Додатково викупивши у винахідника Ніколи Тесли близько 40 патентів на електрообладнання змінного струму і виплативши величезну як на той час суму, він показав себе дуже далекоглядним підприємцем, взявши на озброєння найпередовіші ідеї в електротехніці. Один із винаходів Ніколи Тесли, патент на який купив Вестінгауз — це двофазний електродвигун змінного струму. У 1888 році, для доведення винаходу і якнайшвидшого впровадження його у виробництво, в Піттсбург як консультанта на солідний оклад запросили самого Н. Теслу. Працюючи в компанії «Вестінгауз електрик», Тесла запропонував стандарт промислової частоти — 60 Гц, який і донині прийнятий у США. Але тут він пропрацював лише рік і, не знайшовши спільної мови з місцевими фахівцями, виїхав до Нью-Йорка.

Розробки, засновані на патентах, куплених у Тесли, вилилися до 1890 у виробництво широкої номенклатури двофазного електрообладнання змінного струму: генераторів, трансформаторів, електродвигунів. Устаткування компанії «Вестінгауз електрик компані» почало тіснити продукцію «Едісон електрик компані». Це було пов'язано з величезною перевагою устаткування змінного струму, яке переважно виробляв Вестінгауз, перед обладнанням постійного струму, яке виробляв Едісон, з фанатичною завзятістю не визнаючи змінного струму і борючись з ним щосили.

Незабаром почалася економічна криза і для виживання в конкурентній боротьбі «Едісон електрик компані» об'єднується з «Томсон-Хаусон і Ко» в компанію «Дженерал Електрик». Для того, щоб протистояти своєму конкурентові, Вестінгауз теж об'єднується з кількома дрібними фірмами. У 1889 році назву фірми змінено з «Вестінгауз електрик» на «Вестінгауз електрик енд мануфанчурінг компані».

Суперечка з Ніколою Теслою[ред.ред. код]

Акціонери зажадали розірвати контракт з Теслою за використання його патентів, оскільки додатково той повинен отримувати за договором, крім одноразової суми в 1 млн доларів, виплату з кожної одиниці виробленого обладнання. У результаті виходила величезна сума. Але в підсумку Тесла сам відмовляється від договору.

Суперечка з АЕГ[ред.ред. код]

Російський винахідник М. О. Доливо-Добровольський, головний інженер німецької фірми АЕГ, запропонував систему трифазного струму і побудував трифазний двигун, трансформатор, генератор і повітряну ЛЕП до Міжнародної електротехнічної виставки у Франкфурті-на-Майні. «Вестінгауз електрик» подала до суду на АЕГ, заявляючи, що трифазне обладнання — окремий різновид багатофазної системи Тесли і зажадала з АЕГ або купівлю патентів, або виплату великих сум за ліцензією. В результаті багаторічної боротьби, попри досить переконливі докази щодо відсутності пріоритету Тесли та оригінальність розробки Доливо-Добровольського, АЕГ програла всі судові процеси.

Участь у спорудженні Ніагарської ГЕС[ред.ред. код]

У 1886 року стала до ладу Ніагарська ГЕС (Ніагарський водоспад), де було встановлено обладнання компанії «Вестінгауз електрик» (згодом замінено на трифазне).

Виробництво гвинтівок[ред.ред. код]

Уже з початком Першої світової війни російська армія почала відчувати велику нестачу озброєнь. Сформовані частини не могли бути повною мірою озброєні. Зокрема три російських збройових заводи — Сестрорецький, Тульський та Іжевський були не готові значно наростити виробництво гвинтівок системи Мосіна. Одним з виходів зі становища було замовити гвинтівки за кордоном за російськими кресленнями. Одним із підрядників виконання замовлення (разом з фірмою «Ремінгтон») у 1915 році була визначена фірма «Вестінгауз електрик», яка до цього не мала досвіду виробництва стрілецької зброї.

Згідно з підписаною угодою «Вестінгауз» повинна була поставити з січня 1916 по квітень 1917 1 млн 800 тис. гвинтівок. Але «Вестінгауз» не зуміла вкластися в обумовлені строки і в жовтні 1916 попросила відстрочки часу поставки на півроку. Російсько-англійська комісія була змушена погодитися, при цьому збільшивши замовлення. Якість гвинтівок, вироблених компанією «Вестінгауз», не задовольняла російських замовників. Ось що писав про це генерал А. К. Залюбовський, який за дорученням ГАУ (Головне артилерійське управління) Російської імперії інспектував заводи, щоб з'ясувати причини зривів поставок і низької якості продукції:

У нас немає засобів змусити заводи, які випадково стали збройовими і переслідують виключно комерційні цілі, робити дійсно придатні рушниці. Докладне дослідження підприємств Ремінгтона і Вестінгауза… підтвердило мої підозри, що отримувати гвинтівки задовільної якості в Америці не можна.

До січня 1917 Вестінгауз поставив тільки 12,5% від обсягу контракту.

На конференції союзників у Петрограді британські представники зажадали скоротити обсяг замовлення гвинтівок у США до 1,1 млн шт. Уряд США викупив у фірми продукцію, що залишилася.

Ядерна енергетика і ядерна зброя[ред.ред. код]

На початку ХХІ ст. «Вестінгауз» займається проектуванням енергоблоків АЕС. Це провідна світова компанія з виробництва ядерних реакторів з водою під тиском і киплячих реакторів (проекти реакторів: АР600 — сертифікований Комісією з ядерного регулювання в 1999 р, AP1000 — очікувалося закінчення сертифікації в 2004 р, концепція майбутнього десятиліття — ISIR). Також «Вестінгауз» — один з лідерів виробництва палива для АЕС (близько 20% всіх світових поставок реакторного палива) — т. зв. тепловиділяючих збірок (ТВЗ).

Користуючись ситуацією, що склалася після розвалу СРСР, компанія «Вестінгауз»вийшла на ринок поставок адаптованих конструкцій ТВЗ для реакторів типу ВВЕР на ринки східноєвропейських держав. Але пошкодження конструкцій ТВЗ виробництва «Вестінгауз» на АЕС Темелін (Чехія) і Південноукраїнській АЕС призвели до тенденції відмови від них на деякий час.

При цьому НАЕК «Енергоатом» змушений був провести повне вивантаження палива Westinghouse на Південно-Українській АЕС. Експертна комісія, яка обстежила пошкоджені збірки, встановила, що причиною їх деформації були конструктивні недоробки[4].

Згодом представники «Вестінгауз», виправдовуючи пошкодження своїх адаптованих ТВЗ в реакторах ВВЕР, заявили, що «в пошкодженнях винні російські паливні збірки — в них були особливості механічного характеру, які викликали пошкодження збірок» "Вестінгауз". Згодом корпорація провела зміни в конструкцію паливних збірок, і Україна продовжила закуповувати адаптовані ТВЗ виробництва «Вестінгауз» для своїх АЕС.[5][6] Разом з тим як велика транснаціональна корпорація «Вестінгауз» контролює до 50% всіх комерційних енергоблоків світу. «Вестінгауз» тісно пов'язана з виробництвом ядерної зброї, поставляючи механічне обладнання для атомних заводів.

В даний час близько 75% світового ринку ядерного палива (річний оборот якого складає понад 35 мільярдів доларів США), поділено між трьома компаніями світового рівня: американо-японською «Вестінгауз» (31%), французькою Areva (27%) і російською ТК «ТВЕЛ» (17%) [7].

Westinghouse в Україні[ред.ред. код]

Компанія «Вестінгауз» працює на українському ринку з 1991 року і сьогодні є єдиним, альтернативним Росії, постачальником ядерного палива для українських атомних електростанцій.

Робота «Вестінгауз» в Україні розпочалася з надання послуг з модернізації систем безпеки українського парку реакторів у середині 1990-х рр. Пізніше компанія створила значний інженерний центр, передала українській стороні деякі технології, а також провела навчання сотень українських фахівців-атомників. Westinghouse також вже 20 років має спільний науково-технічний проект у Харкові, що здійснює підготовку близько 200 фахівців за стандартами ЄС та США, а також розробляє продукти спеціально для українського ринку.

У грудні 2014 року компанії «Вестінгауз» та Енергоатом – оператор усіх діючих атомних електростанцій України – домовились про суттєве розширення поставок ядерного палива на українські реактори типу ВВЕР-1000 до 2020 року.

У березні 2015 року Південноукраїнська АЕС успішно виконала завантаження модернізованого палива виробництва «Вестінгауз» на третьому енергоблоці.

У 2016 році компанія «Вестінгауз» здійснила п’ять поставок палива на Південноукраїнську та Запорізьку АЕС.

У 2017 році «Вестінгауз» вперше поставить в Україну шість партій палива.

Таким чином, на сьогодні «Вестінгауз» постачає 40% від загального імпорту України ядерного палива, тобто, забезпечує паливом 6 реакторів з 15.

Численні перевірки в Україні протягом багатьох років демонструють, що безпечне та ефективне використання палива «Вестінгауз» на українських АЕС проходить точно у відповідності до його технічних характеристик; при цьому не виявлено будь-яких відхилень у роботі палива.

Окрім постачання ядерного палива на АЕС України, «Вестінгауз» залучений до реалізації таких проектів в Україні: 1) Локалізація виробництва компонентів для паливних збірок 2) Підвищення рівня безпеки АЕС 3) Збільшення потужності і ефективності АЕС 4) Енергетичний міст "УКраїна-ЄС".

Також «Вестінгауз» є акціонером ТОВ "Вестрон" (Харківська інженерна компанія).

Ринок електротехнічної продукції[ред.ред. код]

Спільно з «Дженерал Електрик» «Вестінгауз» контролює ринок електротехнічної продукції в США, поступаючись першій за обсягом.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Паровий молот, завод Вестінгауз, 1904. World Digital Library. 1904-05. Архів оригіналу за 2013-09-01. Процитовано 2013-07-28. 
  2. Subscribe to read. www.ft.com (en-GB). Процитовано 2017-03-23. 
  3. Exclusive: Toshiba's Westinghouse seeks U.S. bankruptcy financing - sources. Reuters. 2017-03-20. Процитовано 2017-03-23. 
  4. Novosti, RIA (20130724T1900+0300Z). Проблемы с топливом Westinghouse выявлены на Южно-Украинской АЭС. РИА Новости Украина (ru). Процитовано 2017-09-21. 
  5. http://ekonomika.eizvestia.com/full/761-majkl-kerst-ne-nashe-yadernoe-toplivo-vyzyvaet-problemy-a-rossijskoe Westinghouse: «Не наше ядерне паливо викликає проблеми, а російське»
  6. http://toplivo.rbc.ua/rus/ukraina-nachala-dopolnitelno-zakupat-toplivo-dlya-aes-03062014155700 Україна почала додатково закуповувати паливо для АЕС у Westinghouse — Яценюк
  7. Володимир Кузнєцов, Максим Шінгаркін. html  // Агентство Федеральних Розслідувань.