Богуслав Мартіну

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Богуслав.
Богуслав Мартіну
чеськ. Bohuslav Martinů
Основна інформація
Повне ім'ячеськ. Bohuslav Jan Martinů
Дата народження8 грудня 1890(1890-12-08)[1][2][…]
Місце народженняPoličkad[4][5][…]
Дата смерті28 серпня 1959(1959-08-28)[4][1][…] (68 років)
Місце смертіЛісталь, Швейцарія або Базель, Швейцарія[7]
ПохованняGrave of Bohuslav Martinůd
ГромадянствоСША, Долитавщина і Чехословаччина
Національністьчехи[6]
Професіїкомпозитор класичної музики, лібретист, композитор
ОсвітаПразька консерваторія
ВчителіАльбер Руссель, Артур Онеґґер і Йозеф Сук
Інструментискрипка
Жанриопера, симфонія, класична музика і балет
Magnum opusArianed, Concerto for Oboe and Small Orchestrad, Les Larmes du couteaud, What Men Live Byd, The Opening of the Wellsd, Juliettad, The Epic of Gilgameshd і The Greek Passiond
ЧленствоАмериканська академія мистецтв та літератури
ЗакладПринстонський університет
Нагороди
Order of Tomáš Garrigue Masaryk, 2nd class

Грант Ґуґґенгайма (1953)

Римська премія[d]

БатькоFerdinand Martinůd
У шлюбі зCharlotte Martinud
martinu.cz
CMNS: Файли у Вікісховищі

Богуслав Мартіну (чеськ. Bohuslav Martinů; 8 грудня 1890, Поличка, Богемія, на той момент Австро-Угорщина — 28 серпня 1959, Лишталь, Швейцарія) — чеський композитор XX століття. Автор 6 симфоній, 15 опер, 14 балетів і великої кількості оркестрових, камерних, вокальних та інструментальних творів. Протягом 1920-х експериментував із французькими стилістичними ідеями. Також використовував джазові форми, створивши таким чином власний стиль.

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався у Празькій консерваторії. У 1913—1923 роках виступав як скрипаль. У 1923—1940 роках мешкав у Парижі, де вчився в А. Русселя, був близький до Артура Онеґґеру. З 1953 року мешкав у США, звідки переїхав у Рим, з 1955 року жив у Швейцарії.

Творчість

[ред. | ред. код]

Творча спадщина Мартіну нараховує близько 400 творів. Він автор 16 опер (у тому числі 2 радіоопер та опери-балету), 15 балетів, 6 симфоній, великої кількості інструментальних концертів (переважно фортепіанних, скрипкових та віолончельних), великої кількості камерної музики, зокрема 7 струнних квартетів, 5 кантат, а також фортепіанні твори, зокрема Соната та чотири п'єси під назвою «Думка».

Ці твори увібрали різні стилістичні впливи: наприклад, у балеті «La Revue de Cuisine» (1927) помітний вплив джазу, тоді як подвійний концерт для двох струнних оркестрів, фортепіано і литавр (1938) наслідує традицію барокових concerto grosso. Багато творів натхненні чеським фольклором. Також відчутний вплив на творчість Мартіну справили Клод Дебюссі та Ігор Стравінський.

Характерною рисою оркестрових творів є присутність розвинутої партії фортепіано, навіть у невеликому концерті для клавесину і камерного оркестру. Твори 1930—1950-х років репрезентують неокласичний стиль, проте твори останнього періоду відрізняються більшою оригінальністю стилю, більш рапсодійного, спонтанного характеру. Стилістичну еволюцію композитора легко побачити, зіставивши, наприклад, його шосту симфонію «Симфонічні фантазії» 1953 року з попередніми симфоніями, написаними у 1940-х роках.

Серед маловідомих творів Мартіну є спетет для терменвоксу, гобою, струнного квартету і фортепіано, написаний у 1944 році й присвячений Розену, першому виконавцю партії терменвоксу.

Найважливіші твори

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка композитору в його рідному місті
  • Перший струнний квартет, 1920—1921
  • Маріонетки I—III, 1912—1924
  • Half — Time, 1924
  • Другий струнний квартет, 1925
  • Солдат і танцівниця, комічна опера, за мотивами комедії Плавта
  • Концерт для віолончелі, 1930
  • Шпалічек, балет, 1931—1932
  • Ігри на Марію, опера, 1933—1934
  • Джульєтта (Книга снів), опера, 1936—1937
  • Букет, кантата 1937
  • Четвертий скрипковий концерт, 1937
  • Кончерто-гроссо, 1937
  • Польова меса, 1939
  • Подвійний концерт для двох струнних оркестрів, фортепіано та литавр
  • Перша симфонія, 1942
  • Друга симфонія, 1943
  • Третя симфонія, 1944
  • Четверта симфонія, 1945
  • П'ята симфонія, 1946
  • Шостий скрипковий квартет, 1946
  • Одруження, опера, 1952
  • Шоста симфонія(Симфонічна фантазія)
  • Гільгамеш, ораторія, 1954—1955
  • Очищення джерел, кантата, 1955
  • Фрески П'єро делла Франческа, 1955
  • Четвертий фортепіанний концерт, 1956
  • П'ятий фортепіанний концерт, 1957
  • Мірандоліна, комічна опера, 1959, за п'єсою Гольдоні «Трактирниця»
  • Пристрасті по-грецьки, опера, 1954—1958, лібрето М. Казандзакіса за його однойменним романом
  • Аріадна, опера, 1958
  • Пророцтва Ісаї, кантата, незакінчена, 1959

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Bohuslav Martinů

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Bohuslav Martinu
  3. ↑ Encyclopædia Britannica
  4. ↑ а б Мартину Богуслав // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ а б Databáze Vojenského historického archivu
  7. ↑ regional database of the Regional Library of Highlands
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Богуслав_Мартіну