Вулиця Шевченка (Житомир)
Вулиця Шевченка Україна | |
---|---|
Населений пункт | Житомир |
Місцевість | Старе місто, Путятинка |
Район | Корольовський |
Історичні відомості | |
Назва на честь | Тараса Шевченка |
Колишні назви | Монастирська вулиця, Соляна вулиця |
Загальні відомості | |
Протяжність | 2,9 км |
Поштові індекси | 10008, 10024 |
Транспорт | |
Тролейбуси | 15, 15А |
Рух | двосторонній |
Покриття | асфальт |
Інфраструктура | |
Забудова | багатоповерхова житлова, малоповерхова житлова, садибна житлова, громадська |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | ↑2692156 ·R (Житомир) |
Мапа | |
Вулиця Шевченка — вулиця в Корольовському районі Житомира.
Характеристики[ред. | ред. код]
Розташування[ред. | ред. код]
Розташована в центральній та східній частинах міста. Бере початок з глухого кута неподалік берега річки Тетерів. Прямує на північний схід. Завершується перехрестям з вулицею Вітрука.
Від свого початку до перехрестя з вулицею Східною вулиця пролягає у Старому місті, що розплановане на теренах історичної місцевості Поповка (на ділянці до Великої Бердичівської вулиці), на теренах Путятинки (на ділянці від провулка Професора Грищука). Наприкінці вулиця пролягає у мікрорайоні, відомому як Промавтоматика.
Має перехрестя з вулицями Фещенка-Чопівського, Пушкінською, Великою Бердичівською, Святослава Ріхтера, Князів Острозьких, Івана Мазепи, Східною, Івана Сльоти. Від вулиці Шевченка беруть початок вулиця Дениса Давидова та провулки Професора Грищука, Сонячний, 1-й та 2-й Шевченківські. Завершуються перехрестям з вулицею Шевченка Провіантський та 3-й Шевченківський провулки.
Історія[ред. | ред. код]
Станом на початок ХІХ століття за місцем розташування початку вулиці розташовувався католицький жіночий монастир сестер Шаріток. Вісь майбутньої вулиці Шевченка перетинала річка Поповка (залишки річкової долини Поповки простежуються у мікрорельєфі на перетині вулиць Пушкінської та Шевченка). На місці нинішнього перетину вулиці Шевченка з вулицею Великою Бердичівською знаходилися Рогатки — місцева народна, а також офіційна назва шлагбауму на в'їзді до Житомира з Бердичівської дороги. Від вулиці Великої Бердичівської орієнтовно до незначного повороту на схід розташовувалися землеволодіння в межах міста, східніше — землеволодіння за межею міста. В середині — другій половині ХІХ століття в районі майбутнього перехрестя з вулицею Східною розташовувалися соляні склади.
Від початку до перехрестя з вулицею Східною, вулиця Шевченка виникла й формувалася у другій половині ХІХ — початку ХХ століття як дві вулиці: Монастирська та Соляна згідно з генеральним планом міста, затвердженим у 1859 році.
Монастирська вулиця[ред. | ред. код]
Виникла й отримала назву в 1870-х роках. Розпочиналася з Монастирської площі. Згідно з планом міста кінця ХІХ ст., Монастирська вулиця сформувалася на ділянці від Монастирської площі до Жандармської вулиці (нині Пушкінська вулиця) та від Базарної вулиці (нині вулиця Святослава Ріхтера) до повороту в східному напрямку, де кінець Монастирської вулиці зливався з початком Соляної вулиці. Станом на 1908-1909 рр. Монастирська вулиця сформувалася на усій протяжності, передбаченій генпланами.[1]
Соляна вулиця[ред. | ред. код]
Виникла та отримала назву наприкінці ХІХ століття. Назва пояснюється розташуванням соляних складів наприкінці цієї вулиці (неподалік перехрестя зі Східною вулицею) у другій половині ХІХ століття. Згідно з планом міста кінця ХІХ ст., вулиця Соляна починалася з кінця Монастирської вулиці (за поворотом на схід), перетинала Крошенську вулицю (нині вулиця Князів Острозьких) та завершувалася тупиком дещо східніше Крошенської вулиці. Друга частина Соляної вулиці брала початок перед перехрестям з Міщанською вулицею (нині вулиця Івана Мазепи) та завершувалася перехрестям зі Східною вулицею. Забудова Соляної вулиці до 1931 року сформована.
У 1926 році на прохання мешканців Соляну вулицю перейменовано на вулицю Шевченка.
Вулиця Шевченка[ред. | ред. код]
У 1927 році вулиці Монастирську та колишню Соляну (яка роком раніше отримала назву Шевченка) об'єднано в одну вулицю Шевченка з перенумерацією будинків.
У 1953 році вулиця Шевченка продовжена від Східної вулиці до берега річки Путятинки. На новій ділянці забудовувалася житловими будинками садибного типу. Нова ділянка станом на 1968 рік сформована.
У 1976 році вулицю прорізано через річку Путятинку та побудовано до вулиці Вітрука на вільних від забудови землях низинного берега річки Путятинки, відомого як Дмитрівське болото. У 1980-х роках вздовж новопобудованої ділянки вулиці Шевченка здійснювалося будівництво мікрорайону, загальновідомого як Промавтоматика.
У 1982 році на ділянці вулиці Шевченка між сучасними вулицями Фещенка-Чопівського та Великою Бердичівською побудовано тролейбусну лінію.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Карты двухверстовки квадрат 30-26. freemap.com.ua. Процитовано 31 грудня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Костриця Микола Юхимович, Кондратюк Руслан Юрійович. Житомир: Підручна книга з краєзнавства.— Житомир: Косенко, 2006. — 464 с., іл. — Бібліогр.: с. 430. — ISBN 966-8123-41-7.
- Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 263, 303-304, 344, 379-380, 400. — ISBN 966-690-84-X.
- Петро Ричков. Картографічні джерела до урбаністичної історії губернського Житомира.
- Мокрицький Георгій Павлович. Житомирське трамвайно-тролейбусне управління : 100 років трамвайному руху: іст.-краєзн. нарис / Г. П. Мокрицький ; [за заг. ред. С. І. Кутішенка ; фотоілюстр. Г. П. Мокрицького]. — Житомир: Волинь, 1999. — 144 с. : фотогр. — (Історія підприємств Житомирщини). — Бібліогр.: с. 42-43, 120 — ISBN 966-7390-54-3.
- Мокрицький Г.П. Вулиця Бориса Тена: Історико-краєзнавча фоторозповідь. — Житомир: Волинь, 1997. — 24 с. 30 іл. 4 сх. — ISBN 4-86868-032-4
|
|