Джейн Кемпіон
| Джейн Кемпіон | ||
|---|---|---|
| фр. Jane Campion | ||
.jpg) | ||
| голова журі Каннського кінофестивалюd | ||
| Ім'я при народженні | Елізабет Джейн Кемпіон англ. Elizabeth Jane Campion | |
| Дата народження | 30 квітня 1954[1][2][…] (70 років) | |
| Місце народження | Веллінгтон, Нова Зеландія | |
| Громадянство |  Нова Зеландія | |
| Професія | сценаристка, кінорежисерка, акторка, кінопродюсерка, режисерка | |
| Alma mater | Університет королеви Вікторії, Chelsea College of Art and Designd, Australian Film Television and Radio Schoold, Університет Сіднея і Sydney College of the Artsd | |
| Діти | Еліс Енглерт | |
| IMDb | ID 0001005 | |
| Автограф |  | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
| ||
| Оскар (1994, 2022) Золотий глобус (2022 — двічі)  Золота пальмова гілка (1993) | ||
 Джейн Кемпіон у Вікісховищі | ||
Елізабет Дже́йн Ке́мпіон (фр. Elizabeth Jane Campion; нар. 30 квітня 1954, Веллінгтон, Нова Зеландія) — новозеландська кінорежисерка, сценаристка та продюсерка. Володарка двох премій «Оскар», двох премій «Золотий глобус», а також «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю[4].
Народилася 30 квітня 1954 року у Веллінгтоні, Нова Зеландія, в сім'ї театрального і оперного режисера Річарда Кемпіона та акторки і письменниці Едіт Кемпіон[5][6][7]. У 1975 році закінчила зі ступенем бакалавра мистецтв в області антропології Університет Вікторії у Веллінгтоні[6].
У 1976 році Кемпіон відвідувала школу мистецтв Челсі в Лондоні і подорожувала всією Європою. У 1981 році здобула вищу освіту в області образотворчого мистецтва (живопис) у коледжі мистецтв Сіднейського університету. У тому ж році Джейн Кемпіон почала навчання в Австралійській школі кіно, телебачення та радіо (закінчила у 1984), де поставила кілька короткометражних фільмів[8].
Перший короткометражний фільм Джейн Кемпіон «Шкірка» (англ. Peel), знятий у 1982 році, отримав Золоту пальмову гілку за короткометражний фільм на 40-му Каннському кінофестивалі. Наступні короткометражні фільми такі, як «Безпристрасні моменти» (1983), «Своя дівоча історія» (1984), «Після роботи» (1984), також отримали нагороди як в Австралії, так і за її межами. Свою першу повнометражну стрічку, «Цукерочка» (англ. Sweetie), Кемпіон зняла у 1989 році. За ним у 1990-му режисерка поставила драму «Ангел за моїм столом» (англ. An Angel at My Table), засновану на біографії новозеландської письменниці Джанет Фрейм. Фільм отримав Особливий приз журі та Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) на Міжнародному кінофестивалі у Венеції.
Світове визнання Джейн Кемпіон принесла кінострічка 1993 року «Фортепіано» (1993), що отримала 11 премій Австралійського Інституту кіно, три премії «Оскар» (і п'ять номінацій), «Золотий глобус» (і також п'ять номінацій), Премію Британської академії, премію «Сезар», «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю та низку інших фестивальних та професійних кінематографічних нагород та номінацій.
У 2013 році Джейн Кемпіон була головою журі секції Сінефондасьйон та секції короткометражних фільм 66-го кінофестивалю в Каннах[9]; у 2014 році вона очолила журі головної конкурсної програми 67-го Каннського кінофестивалю[10].
У 1992 році Джейн Кемпіон одружилася з австралійцем Девідом Коліном Енглертом, який працював режисером другого плану на фільмі «Фортепіано»[11]. Першу дитину, сина Джаспера, народила у 1993 році, але він прожив всього 12 днів[12]. Доньку Еліс Енглерт народила у 1994 році (стала акторкою). Розлучилася у 2001 році[13].
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | Продюсер | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1982 | к/м | Урок дисципліни — Шкірка | Peel |  |
|
|
| 1983 | Своя дівоча історія | A Girl's Own Story | |
|
||
| 1983 | Безпристрасні моменти | Passionless Moments | |
|
| |
| 1984 | Після роботи | After Hours | |
|
||
| 1986 | т/с | Dancing Daze | |
|||
| 1987 | т/ф | Двоє друзів | 2 Friends | |
||
| 1989 | Цукерочка | Sweetie | |
|
||
| 1990 | Ангел за моїм столом | An Angel at My Table | |
|||
| 1992 | Фортепіано | The Piano | |
|
||
| 1996 | Портрет леді | The Portrait of a Lady | |
|||
| 1999 | Священний дим | Holy Smoke | |
|
||
| 2003 | Темна сторона пристрасті | In the Cut | |
|
||
| 2005 | к/м | Щоденник води | The Water Diary | |
|
|
| 2006 | док. | Викрадення: Історія Мегумі Йокоти | Abduction: The Megumi Yokota Story |
| ||
| 2007 | У кожного своє кіно | Chacun son cinéma ou Ce petit coup au coeur quand la lumiè… | |
|||
| 2008 | 8 | 8 | |
|
||
| 2009 | Яскрава зірка | Bright Star | |
|
||
| 2013 | т/с | Вершина озера | Top of the Lake | |
|
|
| 2021 | Сила собаки | The Power of the Dog | |
|
|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Премія Оскар | |||
| 1994 | Найкраща режисерська робота | Фортепіано | Номінація |
| Найкращий оригінальний сценарій | Перемога | ||
| 2022 | Найкращий фільм | У руках пса | Номінація |
| Найкраща режисерська робота | Перемога | ||
| Найкращий адаптований сценарій | Номінація | ||
| Золотий глобус | |||
| 1994 | Найкращий режисер — кінофільм | Фортепіано | Номінація |
| Найкращий сценарій — кінофільм | Номінація | ||
| 2022 | Найкращий фільм — драма | У руках пса | Перемога |
| Найкращий режисер — кінофільм | Перемога | ||
| Найкращий сценарій — кінофільм | Номінація | ||
| Премія BAFTA | |||
| 1994 | Найкращий фільм | Фортепіано | Номінація |
| Найкращий оригінальний сценарій | Номінація | ||
| Премія Девіда Ліна за режисуру | Номінація | ||
| 2022 | Найкращий фільм | У руках пса | Перемога |
| Найкращий режисер | Перемога | ||
| Найкращий адаптований сценарій | Номінація | ||
| Премія Австралійського кіноінституту | |||
| 1984 | Найкращий експериментальний фільм | Безпристрасні моменти | Перемога |
| Найкращий сценарій короткометражного фільму | Перемога | ||
| 1989 | Найкращий оригінальний сценарій | Цукерочка | Перемога |
| Премія Байрона Кеннеді | Перемога | ||
| 1993 | Найкраща режисерська робота | Фортепіано | Перемога |
| Найкращий оригінальний сценарій | Перемога | ||
| 2010 | Найкраща режисерська робота | Яскрава зірка | Номінація |
| Найкращий оригінальний сценарій | Номінація | ||
| 2014 | Найкращий телефільм, міні-серіал | Вершина озера | Перемога |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1986 | Золота пальмова гілка за короткометражний фільм | Урок дисципліни — Шкірка | Перемога |
| 1989 | Золота пальмова гілка
|
Цукерочка | Номінація |
| 1993 | Фортепіано | Перемога | |
| 2009 | Яскрава зірка | Номінація | |
| 2013 | Золотий тренер | Перемога | |
| Міжнародний кінофестиваль у Торонто | |||
| 1990 | Міжнародний приз кінокритиків | Ангел за моїм столом | Перемога |
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1990 | Золотий лев | Ангел за моїм столом | Номінація |
| Малий Золотий лев | Перемога | ||
| Спеціальний Гран-прі журі | Перемога | ||
| Спеціальний Золотий знімок (Special Golden Ciak) | Перемога | ||
| Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) | Перемога | ||
| Премія Ельвіри Нотарі | Перемога | ||
| Приз Gingerly | Перемога | ||
| Приз кінокритики «Bastone Bianco» | Перемога | ||
| 1996 | Премія Пазінетті за найкращий фільм | Портрет леді | Перемога |
| 1999 | Золотий лев | Священний дим | Номінація |
| Премія Ельвіри Нотарі (разом з Кейт Вінслет) | Перемога | ||
| 2021 | Срібний лев за найкращу режисерську роботу | У руках пса | Перемога |
| Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса | |||
| 1990 | Приз Нова генерація | Цукерочка | Перемога |
| 1994 | Найкращий режисер | Фортепіано | Перемога |
| Найкращий сценарій | Перемога | ||
| Спільнота кінокритиків Нью-Йорка | |||
| 1990 | Найкращий режисер | Цукерочка | 2-е місце |
| 1993 | Найкращий режисер | Фортепіано | Перемога |
| Найкращий сценарій | Перемога | ||
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
| 1991 | Срібна стрічка найкращому іноземному режисерові | Ангел за моїм столом | Номінація |
| 1994 | Фортепіано | Номінація | |
| Премія Незалежний дух | |||
| 1991 | Найкращий іноземний фільм | Цукерочка | Перемога |
| 1992 | Ангел за моїм столом | Номінація | |
| 1994 | Фортепіано | Перемога | |
| Національна спілка кінокритиків США | |||
| 1991 | Найкращий режисер | Цукерочка | Номінація |
| 1994 | Найкращий режисер | Фортепіано | 2-2 місце |
| Найкращий сценарій | Перемога | ||
| Ванкуверський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1993 | Найпопулярніший фільм | Фортепіано | Перемога |
| Премія Сезар | |||
| 1994 | Найкращий фільм іноземною мовою | Фортепіано | Перемога |
| 2011 | Яскрава зірка | Номінація | |
| Премія «Боділ» | |||
| 1994 | Найкращий неамериканський фільм | Фортепіано | Перемога |
| Премія «Роберт» | |||
| 1994 | Найкращий іноземний фільм | Фортепіано | Перемога |
| Коло кінокритиків Австралії | |||
| 1994 | Найкращий режисер | Фортепіано | Перемога |
| Найкращий сценарій | Перемога | ||
| Асоціація кінокритиків Аргентини | |||
| 1994 | Срібний Кондор за найкращий іноземний фільм | Фортепіано | Перемога |
| Премія Kinema Junpo | |||
| 1995 | Найкращий фільм іноземною мовою | Фортепіано | Перемога |
| Шанхайський міжнародний телевізійний фестиваль | |||
| 2014 | Приз Магнолія за найкращий телевізійний фільм | Вершина озера | Перемога |
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119288516 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ FemBio database
- ↑ «'Piano's' Jane Campion Is First Female Director to Win; 'Concubine's' Chen Kaige Has First Chinese-Film Victory: 'Piano', 'Concubine', Share the Palme D'Or» [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.], Los Angeles Times, 25 травня 1993; retrieved 6 May 2012
- ↑ Fox. Jane Campion profile. с. 25. Архів оригіналу за 29 липня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016.
- ↑ а б McHugh, Kathleen (2007). Contemporary Film Directors: Jane Campion. United States of America: University of Illinois, Urbana. ISBN 978-0-252-03204-2.
- ↑ Canby, Vincent (30 травня 1993). FILM VIEW; Jane Campion Stirs Romance With Mystery. The New York Times. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016.
- ↑ Mark Stiles, «Jane Campion», Cinema Papers, December 1985, pp. 434—435, 471
- ↑ A Palme d'or for the Cinéfondation!. festival-cannes.fr. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 16 грудня 2016.
- ↑ A Palme d'or for the Cinéfondation!. festival-cannes.fr. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 16 жовтня 2016.
- ↑ ENGLERT, COLIN DAVID Australia. Business Profiles. Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 16.10.2016.
- ↑ Franke, Lizzie (1999). Jane Campbell Is Called the Best Female Director in the World. What's Female Got to Do with It?. У Wexman, Virginia Wright (ред.). Jane Campion: Interview. University Press of Mississippi. с. 207. ISBN 978-1578060832. Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 31 січня 2013.
- ↑ Sampson, Des (24 січня 2013). Alice Englert stars in Twilight successor. The New Zealand Herald. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 16 жовтня 2016.
- Gelder K. Jane Campion and the Limits of Literary Cinema// Adaptations: From Text to Screen, Screen to Text/ Deborah Cartmell, Imelda Whelehan (eds.). Routledge, 1999, pp. 157–171
- Cheshire E. Jane Campion. Harpenden: Pocket Essentials, 2000
- Jane Campion's The Piano/ Margolis, Harriet (ed.). Cambridge: Cambridge UP, 2000
- Polan D.B. Jane Campion. London: British Film Institute, 2001
- Джейн Кемпіон на сайті IMDb (англ.)
- Джейн Кемпіон на сайті All Movie Guide (англ.)
- Народились 30 квітня
- Народились 1954
- Уродженці Веллінгтона
- Випускники Сіднейського університету
- Компаньйони ордена Заслуг (Нова Зеландія)
- Лауреати премії «Оскар» за найкращу режисерську роботу
- Лауреати премії «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій
- Лауреати премії «Золотий глобус» за найкращу режисерську роботу
- Лауреати премії «Срібний лев» за найкращу режисуру
- Новозеландські кінорежисери
- Новозеландські сценаристи
- Новозеландські кінопродюсери
- Кінорежисерки
- Новозеландські емігранти до Австралії
- Сценаристки
- Кінопродюсерки