Кайя Сааріаго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кайя Сааріаго
Kaija Saariaho
Ім'я при народженніфін. Kaija Anneli Laakkonen[1]
Народилася14 жовтня 1952(1952-10-14)[4][5][…]
Гельсінкі, Фінляндія[1]
Померла2 червня 2023(2023-06-02)[2][3][1] (70 років)
VIII округ Парижа, Франція[2][3][1]
·гліобластома[7]
Країна Фінляндія
Національністьфінка
Місце проживанняПариж[8]
Діяльністькомпозиторка
Галузьсценічне мистецтво, музика[9] і музична композиція[9]
Alma materАкадемія імені Сібеліуса
ВчителіПааво Хейніненd і Браян Фернехоу
Знання мовфінська[10][11], французька[10], англійська[10] і німецька[10]
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук, Американська академія мистецтв та літератури і Академія красних мистецтв Франції[12]
Жанропера
Magnum opusOrion[d], Émilied, L'Amour de loind, Adriana Materd, Innocenced і Maad
БатькоLauno Laakkonend[13]
У шлюбі зЖан-Батіст Баррьєрd[14][7]
Діти (2[7])Aleksi Barrièred[7]
Нагороди
IMDbID 0754347
Сайтsaariaho.org

Кайя Сааріаго (фін. Kaija Saariaho; 14 жовтня 1952(19521014), Гельсінкі — 2 червня 2023, Париж) — фінська композиторка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Батьки Кайї Аннелі Лааконен (фін. Kaija Anneli Laakkonen) не були музикантами, але вони цікавилися образотворчими мистецтвами й мали колекцію картин. З дитинства майбутня композиторка мала сильний потяг до музики. Зокрема, вона часом не могла заснути, бо їй заважала «музика в її голові»[15]. У дитинстві вона брала приватні науки гри на скрипці, фортепіано, і, згодом, гітарі. З 1970 по 1972 року вона навчалася як скрипалька й піаністка у Східному музичному інституті Гельсінкі[16], але навчання там було занадто зосереджено на виконавстві.

У 1972 році Кайя вступила в Академію мистецтв Гельсінкі, проте за кілька років вона припинила навчання там. Паралельно навчалася у Консерваторії Гельсінкі спершу як піаністка, а в останній рік навчання — як органістка. Також вона вивчала музикознавство в університеті Гельсінкі[16].

З 1976 року навчалася композиції у Академії ім. Сибеліуса у Пааво Гейнінена[17][18], а також заснувала творчу групу «Open Ears»[8] (фін. Korvat auki ry) разом з Esa-Pekka Salonen і Magnus Lindberg[19]. Після закінчення Академії у 1980 році вона навчається у Вищій школі музики у Фрайбурзі у Браяна Фернехоу та Клауса Губера, яку закінчила у 1982 році.[16] Також вона була учасницею Дармштадських курсів нової музики. У 1982 році почала вивчати техніки застосування комп'ютерів у композиторській творчості в IRCAM'і, і того ж року переїхала до Парижа, де мешкає з того часу[8][18]. У 1983 р. також працювала над електронною доріжкою свого твору «Verblendungen у Groupe de Recherches Musicales».

З того часу Сааріаго присвячує себе здебільшого написанню музики. У 1988—89 роках вона була композиторкою-резиденткою у Сан-Дієго, а у 1993 році вона була композиторкою-резиденткою в Кіото. Протягом 1997—98 років навчального року разом з чоловіком Жаном-Батістом Барʼєре була запрошеною професоркою з композиції у Академії музики ім. Яна Сібеліуса.[16] У 80-х роках вона також отримала ряд нагород і замовлень. У рамках одного з них вона написала твір «Nymphéa», прем'єра якого відбулася у виконанні Кронос-квартету (замовлення від Лінкольн-центру). У 1991 р. вона отримала замовлення від Фінського національного балету, для якого вона написала «The Earth». Під час перебування у Кіото вона отримала замовлення від коледжу Куніташі, завдяки якому вона написала Шість японських садів для перкусії й електроніки. Для Гідона Кремера вона написала «Graal Théâtre» у 1994 році. У 2000 році під керівництвом Кента Нагано відбулася премʼєра її опери «L'amour de loin».

Композиторка одружувалася двічі — перший раз у 1972 року з Markku Veikko Ilmari Saariaho, проте вони невдовзі розлучилися. Вдруге вона одружилася у 1984 році із Жаном-Батістом Бар'єре[20], у них є двоє дітей. У лютому 2021 року у неї було діагностовано гліобластому. 2 червня 2023 року померла у Парижі.

Творчість

[ред. | ред. код]

На стиль Кайі Сааріаго мала вплив творчість композиторів-спектралістів Жерара Грізе і Трістана Мюрая[15], а також має певні спільні риси з музикою Дьордя Лігеті[16]. Значення тембру переважує над мелодією чи гармонією у її музичній мові. У її доробку камерна, симфонічна, вокальна, електроакустична музика, чотири опери, ораторія.

Серед найвідоміших творів — Verblendungen (1982—1984), де вона поєднує оркестр і запис на плівці, Lichtbogen (1986, ансамбль і live electroincs), Orion для оркестру (2002), L'amour de loin (2000, опера), Jardin secret II (1984—86, клавесин і плівка) та ін.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Fichier des personnes décédées
  2. ↑ а б в Pitkänen H., Tiikkaja S. Säveltäjä Kaija Saari­aho on kuollut // Helsingin Sanomat / за ред. K. Niemi — Helsinki: Sanoma Media Finland, 2023. — ISSN 0355-2047; 1239-257X; 1798-1557
  3. ↑ а б в Kaija Saariaho, l'une des plus grandes compositrices de notre temps, s'est éteinte — 2023.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11950006X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. ↑ Discogs — 2000.
  7. ↑ а б в г Puljujärvi I. Säveltäjä Kaija Saariaho, 70, on kuollut // Iltalehti — Helsinki: Alma Media, 2023. — 122548 екз. — ISSN 0783-0025; 1797-7983
  8. ↑ а б в Біографія на сайті композиторки. Архів оригіналу за 27 червня 2016. Процитовано 29 червня 2016.
  9. ↑ а б Czech National Authority Database
  10. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  11. ↑ CONOR.Sl
  12. ↑ Kaija Saariaho entre à l’Académie des Beaux-Arts — 2022.
  13. ↑ https://kansallisbiografia.fi/talousvaikuttajat/henkilo/1472
  14. ↑ The International Who's Who of Women 2006 — Routledge, 2005. — ISBN 978-1-85743-325-8
  15. ↑ а б A guide to Kaija Saariaho's music. Архів оригіналу за 28 липня 2016. Процитовано 29 червня 2016.
  16. ↑ а б в г д Esa Laaksonen. Saariaho, Kaija (1952 - ). 100 Faces from Finland – a Biographical Kaleidoscope. Переклад Ruth Urbom. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 29 червня 2016.
  17. ↑ Paavo Heininen
  18. ↑ а б Біографія на сайті AllMusic.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 29 червня 2016.
  19. ↑ Kaija Sariaho. Polar Music Prize. Архів оригіналу за 22 червня 2016. Процитовано 29 червня 2016.
  20. ↑ фр. Jean-Baptiste Barrière

Посилання

[ред. | ред. код]
Лауреати Polar Music Prize
1990-ті
2000-ті
2010-ті
Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
BIBSYS: 1038026 · BNC: a11841710 · BNE: XX1552670 · BNF: 139520804 · CANTIC: 981058509172506706 · CiNii: DA08510281 · CONOR.SI: 106673763 · DBC: 87097919142698 · ERRR: a12128430 · FAST: 180700 · Freebase: /m/01n4sy2 · GND: 11950006X · GTAA: 263859 · ISNI: 0000000122773125 · J9U: 987007425153805171 · KANTO: 000106850 · KRNLK: KAC2020P9476 · LCCN: n86140591 · LIBRIS: mkz12z250xc1r3c · LIH: LNB:8vm;=B7 · LNB: 000156904 · MAK: 9810695969305606 · NCF: ncf10288304 · NKC: js20020122083 · NLA: 1590934 · NLP: a0000003010420 · NTA: 314523693 · NUKAT: n2015003610 · RERO: 02-A003776028 · RILM: 19404 · SELIBR: 211415 · SUDOC: 034373942 · VIAF: 22116171
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кайя_Сааріаго&oldid=42934578