Михайло Олександрович

Михайло Олександрович
Народився	22 листопада (4 грудня) 1878 Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Помер	13 червня 1918(1918-06-13) (39 років) або 12 червня 1918(1918-06-12) (39 років) Перм, Російська СФРР ·вогнепальне поранення
Країна	Російська імперія
Діяльність	політик, військовослужбовець
Вчителі	Сиповський Василь Дмитровичd
Знання мов	російська, французька, німецька і англійська
Учасник	Перша світова війна
Титул	Імператор Всеросійський
Посада	Імператор Всеросійський і член Державної ради Російської імперії
Військове звання	генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант і Адмірал
Конфесія	православ'я
Рід	Гольштейн-Готторп-Романови
Батько	Олександр III
Мати	Марія Федорівна
Брати, сестри	Ксенія Олександрівна, Ольга Олександрівна, Микола II, Олександр Олександрович (син Олександра III) і Георгій Олександрович
У шлюбі з	Natalia Brasovad
Діти	George Mikhailovich, Count Brasovd
Автограф
Нагороди
IMDb	ID 0334737
Медіафайли у Вікісховищі

Миха́йло II Олекса́ндрович (22 листопада (5 грудня) 1878(18781205), Петербург — 13 червня 1918, поблизу Пермі) — великий князь, четвертий син Олександра III, молодший брат Миколи II, генерал-ад'ютант свити імператора, член Державної Ради. Формально з 15 (2 за старим стилем) березня до 16 (3 за старим стилем) березня 1917 вважався російським імператором Михайлом ІІ, проте титул не прийняв.

Життєпис

У 1899 році після кончини Георгія Олександровича став спадкоємцем, цесаревичем, але перестав ним бути в 1904 році, коли у Миколи народився син Олексій.

У 1911 році у Відні одружився з Наталією Сергіївною (вродженою Шереметьївською), колишньою дружиною Сергія Івановича Мамонтова, до цього дружиною Володимира Володимировича Вулфферта. Мав сина Георгія, що носив титул граф Брасов (загинув в автомобільній катастрофі у Бельгії в 1931 році).

Через морганатичний шлюб, до якого вступив Михайло Олександрович, Микола, указом 1912 року відмінив положення, згідно з яким Михайло у разі кончини Миколи до того, як Олексію виповниться 18 років, ставав би правителем держави (регентом).

Після зречення Миколи II від влади не ризикнув стати імператором, оскільки не мав в своєму розпорядженні ніякої реальної сили. При відкладанні ж питання про форму правління до Установчих зборів повернення монархії не виключалося.

За відомостями деяких істориків вважається останнім імператором Росії, що правив тільки день (брат звернувся до нього в телеграмі як до «імператора Всеросійського Михайла Другого», тобто Михайлом I вважався цар Михайло Федорович).

Розстріляний більшовиками в Пермі в червні 1918 році. Існує розповідь, згідно з якою він перед розстрілом, роззувшись, кинув чоботи своїм вбивцям і сказав: «Носите, ребята, всё-таки царские…» (ці слова приписують також історикові великому князеві Миколаю Михайловичу, розстріляному в січні 1919 році). За іншими даними, він був убитий більшовиками разом зі своїм секретарем Н. Н. Джонсоном без будь-якого оголошення про вирок.

Відсутність офіційних публікацій про розстріл (на відміну від брата) породила численні чутки про долю Михайла. Існували самозванці, що видавали себе за нього (про одного з них згадує Солженіцин). Деякі автори, промовці від особи Катакомбної церкві, відстоюють версію, що ототожнює Михайла з ієромонахом Серафимом (Поздєєвим), який помер 1971 року.

Література

• Краснов В. Памяти Михаила Романова похвальное слово // Московские новости. — 2007. — № 25. — 29 червня.

Посилання

• Зречення Великого Князя Михайла Олександровича

[Архівовано 5 липня 2013 у Wayback Machine.]