Оттон I

Оттон I Великий нім. Otto I der Große
Оттон I Великий
9-й король Східно-Франкського королівства
2 липня 936 — 7 травня 973
Коронація:	7 серпня 936, Ахен
Попередник:	Генріх IПтахолов
Наступник:	Оттон IIРудий
Імператор Священної Римської імперії
2 лютого 962 — 7 травня 973
Коронація:	2 лютого 962, Рим
Попередник:	Беренгар I Фріульський
Наступник:	Оттон IIРудий
король Італії
961 — 7 травня 973
Попередник:	Беренгар II Іврейський і Адальберт II Іврейський
Наступник:	Оттон IIРудий
герцог Саксонії
2 липня 936 — 961
Попередник:	Генріх IПтахолов
Наступник:	Герман Біллунг
герцог Франконії
2 жовтня 939 — 7 травня 973
Попередник:	Еберхард Франконський
Наступник:	Оттон IIРудий
Народження:	23 листопада 912(0912-11-23) Валлхаузен, Саксонія
Смерть:	7 травня 973(0973-05-07) (60 років) Мемлебен
Поховання:	Магдебург
Країна:	Священна Римська імперія
Рід:	Саксонська династія (Людольфінги)
Батько:	Генріх IПтахолов
Мати:	Матильда Вестфальська
Шлюб:	Eadgythd і Адельгейда Бургундська
Діти:	Від 1-го шлюбу: син: Людольф дочка: Ліутгарда Від 2-го шлюбу: сини: Генріх, Бруно, Оттон II Рудий дочка: Матильда
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Оттон I (з Міланського рукопису, бл. 1200)

Оттон І Великий або Отто (нім. Otto I. der Größe; *23 листопада 912, Валлхаузен — † 7 травня 973, Мемлебен), з роду «Людольфінгів», син Генріха I Птахолова, короля Східної Франкії. Був герцогом Саксонії, королем Східної Франкії з 936 року та засновником й першим імператором (кайзером) Священної Римської Імперії з 962 року.

З іменем Отто І часто використовується епітет «Великий» (нім. der Größe). Його вперше вжив середньовічний хроніст (літописець) Отто із Фрайзінга (нім. Otto von Freising, 1112—1158), який однак не був сучасником короля Отто І.

Після смерті свого батька Генріха І «Птахолова» у 936 Оттон був коронований на короля Саксонії. У наступні роки він мусив воювати за збереження влади з молодшим братом і сином. Намагаючись зміцнити свій королівський авторитет, Отто I спирався на духівництво, якому надавав державні посади та земельні наділи. Східні границі він забезпечував заснуванням нових марок і єпископатів на території слов'янських поселень, які різними способами приєднував до держави. Успішній політиці Отто немало сприяла його перемога над угорцями біля Ауґсбургу у 955 році. Вже у 951 він вторгся в Італію, де коронувався на короля ланґобардів.

959 року княгиня Ольга послала до короля Оттона І посольство. Гільдейсгеймський часопис свідчить: «Прийшли до короля Оттона посли народу Русь (Rusciae gentis) і просили його прислати їм одного з своїх єпископів, який показав би їм шлях істини». Вірогідно, це пов'язано з Священною Римською імперією, проголошення якої у ті часи готувалося, і засновниками якої виступали король Оттон та Ватикан. З цим пов'язана місія Адальберта Магдебурзького, посланця короля Оттона з монастиря святого Максиміліана у Трірі.

Під час другого походу в Італію 962 року Отто був коронований папою Іваном ХІІ на імператора Священної Римської Імперії, ефемерного державного утворення, яке в різному складі існувало з 962 до 1806.

Продовжуючи політику Карла Великого, Оттон перейняв опіку над папством. Завдяки одруженню сина Оттона ІІ з візантійською принцесою Теофанією його визнала також і Візантія.