Оттон I: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 64: | Рядок 64: | ||
[[Файл:Otto I Manuscriptum Mediolanense c 1200.jpg|left|thumb|200px|Оттон I (з |
[[Файл:Otto I Manuscriptum Mediolanense c 1200.jpg|left|thumb|200px|Оттон I (з Міланського рукопису, бл. [[1200]])]] |
||
'''Оттон І Великий''' або '''Отто''' ({{lang-de|Otto I. der Größe}}; *[[23 листопада]] [[912]], [[Валлхаузен]] — † [[7 травня]] [[973]], Мемлебен), з роду «Людольфінгів», син [[Генріх I Птахолов|Генріха I Птахолова]], короля [[Східне Франкське королівство|Східної Франкії]]. |
'''Оттон І Великий''' або '''Отто''' ({{lang-de|Otto I. der Größe}}; *[[23 листопада]] [[912]], [[Валлхаузен]] — † [[7 травня]] [[973]], Мемлебен), з роду «Людольфінгів», син [[Генріх I Птахолов|Генріха I Птахолова]], короля [[Східне Франкське королівство|Східної Франкії]]. |
Версія за 18:50, 22 квітня 2013
Оттон І Великий або Отто (нім. Otto I. der Größe; *23 листопада 912, Валлхаузен — † 7 травня 973, Мемлебен), з роду «Людольфінгів», син Генріха I Птахолова, короля Східної Франкії. Був герцогом Саксонії, королем Східної Франкії з 936 року та засновником й першим імператором (кайзером) Священної Римської Імперії з 962 року.
З іменем Отто І часто використовується епітет «Великий» (нім. der Größe). Його вперше вжив середньовічний хроніст (літописець) Отто із Фрайзінга (нім. Otto von Freising, 1112—1158), який однак не був сучасником короля Отто І.
Після смерті свого батька Генріха І «Птахолова» у 936 Оттон був коронований на короля Саксонії. У наступні роки він мусив воювати за збереження влади з молодшим братом і сином. Намагаючись зміцнити свій королівський авторитет, Отто I спирався на духівництво, якому надавав державні посади та земельні наділи. Східні границі він забезпечував заснуванням нових марок і єпископатів на території слов'янських поселень, які різними способами приєднував до держави. Успішній політиці Отто немало сприяла його перемога над угорцями біля Ауґсбургу у 955 році. Вже у 951 він вторгся в Італію, де коронувався на короля ланґобардів.
959 року княгиня Ольга послала до короля Оттона І посольство. Гільдейсгеймський часопис свідчить: «Прийшли до короля Оттона посли народу Русь (Rusciae gentis) і просили його прислати їм одного з своїх єпископів, який показав би їм шлях істини». Вірогідно, це пов'язано з Священною Римською імперією, проголошення якої у ті часи готувалося, і засновниками якої виступали король Оттон та Ватикан. З цим пов'язана місія Адальберта Магдебурзького, посланця короля Оттона з монастиря святого Максиміліана у Трірі.
Під час другого походу в Італію 962 року Отто був коронований папою Іваном ХІІ на імператора Священної Римської Імперії, ефемерного державного утворення, яке в різному складі існувало з 962 до 1806.
Продовжуючи політику Карла Великого, Оттон перейняв опіку над папством. Завдяки одруженню сина Оттона ІІ з візантійською принцесою Теофанією його визнала також і Візантія.
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |