Генуезька Газарія: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Olesg (обговорення | внесок) |
Olesg (обговорення | внесок) |
||
Рядок 172: | Рядок 172: | ||
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VKhnuvs/2010_48/48/6.pdf ''Гавриленко О. А., Ярмошук С. С.'' Номофілаки античних полісів та синдики генуезьких колоній у Північному Причорномор’ї : історико-компаративне дослідження // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1 (48). – С. 37-44.] |
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VKhnuvs/2010_48/48/6.pdf ''Гавриленко О. А., Ярмошук С. С.'' Номофілаки античних полісів та синдики генуезьких колоній у Північному Причорномор’ї : історико-компаративне дослідження // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1 (48). – С. 37-44.] |
||
* ''Гавриленко О. А.'' Правовий статус консулів генуезьких колоній у Криму (середина ХІІІ – друга половина ХV ст.)// Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – № 919. – Серія «Право». – 2010. – Вип. 7. – С. 152-156. |
* ''Гавриленко О. А.'' Правовий статус консулів генуезьких колоній у Криму (середина ХІІІ – друга половина ХV ст.) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – № 919. – Серія «Право». – 2010. – Вип. 7. – С. 152-156. |
||
* ''Гавриленко О. А.'' Правове регулювання торговельних відносин у еллінських та генуезьких колоніях Північного Причорномор’я: діахронно-компаративне дослідження // Порівняльно-правові дослідження. Українсько-грецький міжнародний науковий юридичний журнал. – 2010. - № 1. – С. 118-124. |
* ''Гавриленко О. А.'' Правове регулювання торговельних відносин у еллінських та генуезьких колоніях Північного Причорномор’я: діахронно-компаративне дослідження // Порівняльно-правові дослідження. Українсько-грецький міжнародний науковий юридичний журнал. – 2010. - № 1. – С. 118-124. |
||
* ''Гавриленко О. А.'' Судова система кримських колоній Генуї (друга половина ХІІІ – середина ХV ст.) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – № 945. – Серія «Право». – 2011. – С. 49-53. |
* ''Гавриленко О. А.'' Судова система кримських колоній Генуї (друга половина ХІІІ – середина ХV ст.) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – № 945. – Серія «Право». – 2011. – С. 49-53. |
Версія за 12:23, 20 липня 2011
Генуе́зькі коло́нії у Півні́чному Причорномо́р'ї (колонії Генуезької Ґазарії) — укріплені торгові центри генуезьких купців у XIII—XV століття. Розширюючи сферу торгових операцій після хрестових походів і борючись проти своєї суперниці Венеції, Генуя, що прагнула за підтримки Візантії монополізувати торгівлю на Чорному морі, у 1266 р. добилися від ставленика Золотої орди в Криму Мангу-хана передачі їм у володіння Кафи (сучасна Феодосія), що стала пізніше центром їх колоній. У 1357 р. Генуя придбала Чембало (сучасна Балаклава), у 1365 р. — Солдайю (сучасний Судак), витіснивши звідти венеціанців. Виникли нові колонії Генуї: Воспоро (на території сучасної Керчі), Тана (у гирлі Дону), Джінестра (на території сучасної Одеси). Їх агентства були в містах Матрега (сучасна Тамань), Копа (сучасний Слов'янськ-на-Кубані) та інші. У колоніях жили греки, італійці, вірмени, татари, слов’яни, косоги та інші народи. До кінця XIV ст. вони опанували чорноморською торгівлею. Через свої опорні пункти у Причорномор'ї генуезькі купці вели посередницьку торгівлю. Вони продавали зерно, сіль, шкіри, хутра, віск, мед, ліс, рибу, ікру з причорноморських районів, сукна — з Італії і Німеччини, масло і вино — з Греції, прянощі, коштовні камені, мускус — з країн Азії, слонову кістку — з Африки і багато інших товарів.
Велике місце займала торгівля полоненими (слов'янами, черкесами, аланами), купленими у татарських ханів і турецьких султанів. Про рабинь слов'янського походження згадується у XIV ст. у нотаріальних актах деяких італійських і південнофранцузьких міст (Руссільон). Про рабів-скіфів згадує знаменитий поет Петрарка у своєму листі архієпископові Генуезькому Гвідо Сетте.
Генуезькі колонії були добре укріплені, у фортецях були гарнізони (залишки кріпосних споруд збереглися в Балаклаві, Судаку, Феодосії). Геную підтримували союзницькі відносини із золотоординськими ханами, які формально були верховними володарями території колоній, але надавали їм повне самоврядування, зберігаючи владу лише над підданими ханів. У 1380 р. генуезька піхота брала участь на стороні Мамая у Куликовській битві. Проте, колонії неодноразово піддавалися нападам і розоренню з боку ханів (1299, 1308, 1344—1347, 1396—1397 рр.).
Найбільшою колонією була Кафа, яка була розвиненим центром ремесла: у часи розквиту на початку XV ст. тут налічувалось близько 8 000 будинків і мешкало близько 70 000 осіб, що для часів середнбовіччя було великою цифрою. Після падіння Візантії у 1453 р. Генуя поступилася чорноморськими колоніями своєму банку Сан-Джорджо (банк Св. Георгія). Міжнародне положення колоній погіршалось: посилився військово-політичний тиск Кримського ханства, Османської імперії, загострилися відносини з князівством Феодоро в Криму. У 1475 р. Генуезькі колонії були завойовані османськими військами під командуванням паші Гедика Ахмеда і включені до складу Османської держави.
Збереглися залишки кріпосних стін, башт і палаців у Кафі та Чембало, побудовані під керівництвом італійських архітекторів фортеця і консульський замок у Солдайї (XIV ст.). У 1951 р. у Феодосії на території генуезької фортеці велися археологічні розкопки, що дали цінний матеріал для вивчення історії міста, його ремесла і торгівлі.
Список Генуезьких колоній в Північному Причорномор'ї
Територія сучасної України:
- У Криму
- Гирло Дністра
- Самастро (Монкастро) — Samastro (Moncastro; Білгород-Дністровський)
- Побережжя Одеської затоки
- Джінестра — Ginestra (Одеса-Лузанівка)
- Гирло Дунаю
- Лікостомо — Licostomo
Територія сучасної Росії:
- Гирло Дону
- Тана — Tana (Азов)
- Територія сучасного Краснодарського краю Росії
- Матрега — Matrega (Тмутаракань) (сучасна станиця Тамань)
- Копа — Copa (Копил, сучасне місто Слов'янськ-на-Кубані у Росії)
- Мапа — Mapa (Анапа)
- Бата — Bata (Новоросійськ)
- Касто — Casto (Хоста)
- Ліяш — Layso (Адлер)
Територія сучасної Грузії:
- В т.ч. Абхазія
- Абхазія — Abcasia (Цандріпш)
- Какарі — Chacari (Гагра)
- Санта-Софія — Santa Sophia (Алахадзи)
- Песонка — Pesonqa (Піцунда)
- Каво-ді-Буксо — Cavo di Buxo (Гудаута)
- Нікопсія — Hiocoxia (Новий Афон)
- Себастополіс — (Сухумі)
- Ло Ваті - (Батумі)
Консули Генуезької Ґазарії
Хронологія
Рік | Подія |
---|---|
1169 | Імператор Візантії Ісаак Ангел дозволив генуезцям плавати через Босфор і відвідувати Чорноморське узбережжя |
1204 | Четвертий Хрестовий похід: Хрестоносці беруть штурмом Константинополь, де призначають свого імператора. Візантійці відтіснені в Малу Азію. Прохід генуезьких кораблів в Чорне море утруднюється через надмірні митні збори. |
1206 | Венеціанці закріплюються в Солдайї (Судаку), якою володіють спільно з половцями (кипчаками) |
1217 | Набіг сельджуків на Судак |
1223 | Монгольські загони Субудая та Джебе беруть Судак |
1239 | Судак захоплений татаро-монголами (до 1249 р.) |
1243 | Після походу в Європу Батий засновує в степах татаро-монгольську державу - Золоту Орду |
1261 | Генуя та Візантія укладають Німфейській договір, за яким генуезці отримують виключне право на плавання в Чорному морі в обмін на допомогу Візантії при відвоюванні Константинополя. |
1261 | Відновлення Візантійської імперії: відвоювання Константинополя (щоправда, допомога Генуї не знадобилася) |
1265 | Для противаги Генуї візантійський імператор допускає в Чорне море також і венеціанців |
1266 | Генуезці засновують свою першу і головну колонію в Причорномор'ї - Кафу (на місці давньої Феодосії) |
1287 | Венеціанський консул в Солдайї |
1288 | Генуезька колонія в Монкастро (Самастро) |
1299 | Судак захоплений татарським темником Ногаєм. Також розорені Кирк-Ор, Херсонес, Кафа, Черкіо |
1318 | Заснування Каффської католицької єпархії |
1318 | Генуезці закріплюються в Воспоро (Черкіо) |
1319 | Створення італійської колонії в Трапезунді |
1332 | Заснування католицьких єпархій в Воспоро і Сарсоні (Херсонесі) |
1332 | Заснування венеціанської колонії в Азаку (Тана). Незабаром тут також виникне і генуезька колонія |
1340 (1343) | Захоплення Генуєю Сюмболона (Чембало) |
1343 | Хан Джанібек руйнує колонії в Тані |
1346 | Хан Джанібек обступає Кафу |
1349 | Заснування католицького архієпископства в Матрезі |
1357 | Чембало: початок будівництва фортеці та заснування католицької єпархії |
1358 | Заснування католицької єпархії в Мапі |
1363 | Похід князя Литовського Ольгерда на Крим |
1365 | Судак переходить до Генуї; заснування тут католицької єпархії |
1380 -1387 | Згідно низці договорів з татарами, Південний берег Криму від Кафи і Солдайї до Алушти та Чембало переходять до Генуї. |
1395 | Крим та Кавказ спустошені військами Тимура, особливо постраждали християни; християнство в більшості районів Північного Кавказу було знищено. |
1397 | Великий князь Литовський Вітовт дійшов до Кафи, взяв Кирк-Ор і зруйнував Херсонес |
1399 | Херсонес остаточно зруйнований темником Єдігеєм, після чого вже не відновлювався. |
1403 | Відновлення фортеці Феодоро (Мангуп) в гірському Криму |
1419 | Правителем Матрегі в результаті шлюбу з черкеською княжною стає представник генуезького єврейського роду Гізольфі |
1427 | Хан Хаджі-Гірей домагається незалежності Кримського ханства від Золотої Орди. Феодоріти завершують будівництво гавані Авліта (Каламіта). |
1428 | Згадуються генуезькі консули в Кафі, Трапезунді, Тані, Чембало, Солдайї, Самастро, Коппі, Севастополісі, Синопі. |
1433 | Повстання населення Чембало проти генузців, підтримане Феодоро |
1434 | Експедиційний корпус з Генуї відвойовує Чембало у Феодоро, руйнує Каламіту, але зазанає поразки від кримських татар в битві під Солхатом. |
1438 | Невдала спроба генуезців відвойювати у феодоритів Алусту, Партеніт, Гурзуф |
1444 | Битва під Варною: військо хрестоносців, що йшло на допомогу Константинополю, вщент розгромлено турками (Султан Мурад ІІ) |
1446 | Блокада Кафи трапезудською ескадрою. Генуезці відкупаються від греків і укладають мир. |
1447 | Турецький флот здійснює піратський набіг на Південний берег Криму |
1453 | Взяття турками Константинополя - крах Візантійської імперії, після чого Генуя продає колонії своєму банку Сан-Джорджо |
1454 | Відбито турецьку атаку на Кафу |
1460 | Турки захоплюють Трапезунд |
1465 | Переговори про мир між генуезцями і феодорітами |
1473 | Кримське ханство потрапляє в залежність від Османської імперії |
1475 | Турецький десант у Крим у. Здається Кафа, взяті штурмом Судак, Чембало, Алуста (Алушта). Генуезські колонії знищені. Після кількамісячної облоги турки здобули столицю князівства Феодоро - фортецю Мангуп і приєднали його землі до своїх володінь. |
1484 | Турецька армія переходить Дунай і бере Кілію та Білгород (Аккерман). Османська імперія бере під контроль все чорноморське узбережжя |
Див. також
- Генуезька фортеця у Кафі (Феодосія)
- Генуезька фортеця у Солдайї (Судак)
- Генуезька фортеця Чембало
- Давньогрецькі міста Північного Причорномор'я
Література
- Гавриленко О. А., Ярмошук С. С. Номофілаки античних полісів та синдики генуезьких колоній у Північному Причорномор’ї : історико-компаративне дослідження // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1 (48). – С. 37-44.
- Гавриленко О. А. Правовий статус консулів генуезьких колоній у Криму (середина ХІІІ – друга половина ХV ст.) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – № 919. – Серія «Право». – 2010. – Вип. 7. – С. 152-156.
- Гавриленко О. А. Правове регулювання торговельних відносин у еллінських та генуезьких колоніях Північного Причорномор’я: діахронно-компаративне дослідження // Порівняльно-правові дослідження. Українсько-грецький міжнародний науковий юридичний журнал. – 2010. - № 1. – С. 118-124.
- Гавриленко О. А. Судова система кримських колоній Генуї (друга половина ХІІІ – середина ХV ст.) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – № 945. – Серія «Право». – 2011. – С. 49-53.
- Зевакин Е. С., Пенчко Н. А. Очерки по истории генуэзских колоний на Западном Кавказе в XI и XV веках// ИЗ.— T. 3.— М., 1938
- Мазуркевич М. Генуэзские консулы города Кафы // Записки Одесск. общества истории и древностей. — т.ІІІ. — Одесса: Гор. типография, 1853. — С. 352—355.
- Секиринский С. Очерки истории Сурожа IX — XV веках.— Симферополь, 1955
- Соломин А. В. Христианские древности Малой Абхазии.—М.,2006