Хорошеве (селище)
| селище Хорошеве | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Харківська область | ||
| Район | Харківський район | ||
| Тер. громада | Безлюдівська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA63120010030030261 | ||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1653 | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 3,85 км² | ||
| Населення | ▼ 4119 (01.01.2020)[1] | ||
| Густота | 1200 осіб/км²; | ||
| Поштовий індекс | 62466 | ||
| Телефонний код | +380 57 749 | ||
| Географічні координати | 49°51′8″ пн. ш. 36°13′30″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 36.22500° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 142 м | ||
| Водойма | р. Уди, Саржина Криниця
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Жихор | ||
| До райцентру: | |||
| - фізична: | 10 км | ||
| - залізницею: | 18 км | ||
| - автошляхами: | 30 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 10 км | ||
| - залізницею: | 18 км | ||
| - автошляхами: | 30 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 62489, Харківська обл., Харківський р-н, смт Безлюдівка, вул. Зміївська, 48 | ||
| Карта | |||
  Хорошеве | |||
 Хорошеве  Хорошеве | |||
| |||
|
| |||
Хорошеве — село (з 31.07.23 згідно ЗУ), яке розташоване на правому березі річки Уди за 12 км від Харкова. Чисельність населення — менша за 5000 осіб. Загальна площа території села — 2816 га.
Село Хорошеве знаходиться на правому березі річки Уда, вище за течією на відстані 2 км розташований смт Бабаї, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Гусина Поляна (Зміївський район), на протилежному березі - смт Безлюдівка. Через село проходить залізниця, станція Жихор. Село оточене лісовими масивами (дуб), в тому числі лісом Чорним. На заплаві річки Уда між Хорошевим та Безлюдівкою розташоване урочище Крива Лука.[2]
Через село протікають два струмки: річка Хорошівка та річка Саржина Криниця.
Рідна мова за переписом 2001 р.[3]
| Українська | Російська | Білоруська | |
|---|---|---|---|
| ХОРОШЕВЕ | 85,91% | 13,79% | 0,26% |
Село Хорошеве засноване у 1653 році. Про це свідчить документ від 16 (26) липня 1653 року, який знайшов архівіст Страшко Віктор Васильович. В ньому йдеться: "черкашенин Тимошка Михалев сказал: стоят де они н[ы]не и поселитца хотят на реке на Удах от Чюгуева верстах в десяти и болши". І ці черкаси хотіли, щоб цар дав їм грошей сповна для оселення, що він й виконав[4]
У селі збереглися залишки городища скіфського часу (IV-III ст. до н. е.), ранньослов'янської роменської культури і часів Київської Русі. Біля городища є кургани.
Журнал «Руський паломник» (1839 року) в опублікованій історичній розвідці відзначав, що в літописах XII століття згадувався город Хороший, в якому був споруджений православний храм. У «Книзі великого креслення» (1846 року видання) зазначено:
|
Хорошівське городище являє пам'ятник міста Хорошого, що існувало до татарського погрому | 
|
.
1571 - перша письмова згадка про Хорошеве городище[5]. У XVI столітті в розписах вартових пунктів, встановлених царем Іваном IV Грозним для захисту від нападу степових кочівників на руські землі, відзначаються Донецьке і Хорошівське городища на річці Уда. У розписі місць, які мав проїхати Рильський голова для спостереження за переміщенням татар, під 1571 роком є наступна згадка:
|
|
Та вниз по річці Уда через Павлове селище до Донецького городища, та до Хорошева городища через Хорошів колодязь[6]. |
|
У XVIII столітті Хорошеве - сотенне містечко Харківського слобідського козацького полку. Серед тогочасної хорошівської сотенної старшини були вихідці з роду Квіток (пращури українського письменника Григорія Квітки-Основ'яненка). Після 1765 р. увійшло до складу Мереф'янського комісарства як слобода. Станом на 1779 рік військова слобода Харківського повіту Харківського намісництва Хорошеве налічувала всього 333 мешканці (326 «військових обивателів» і 7 «власницьких підданих»).
За даними на 1864 рік у власницькому селі Безлюдівської волості Харківського повіту мешкало 659 осіб (225 чоловічої статі та 434 — жіночої), налічувалось 76 дворових господарств, існували православна церква та жіночий монастир[7].
Станом на 1914 рік кількість мешканців села зросла до 1270 осіб[8].
У жовтні 1918 року в Хорошеві створено раду селянських і солдатських депутатів. Хорошівський Вознесенський жіночий монастир був перетворений в будинок-інтернат для старих та інвалідів. Нині Хорошівський геріатричний пансіонат є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку та інвалідів, які потребують догляду, побутового і медичного обслуговування. Пансіонат розрахований на 410 осіб. Чисельність обслуговчого персоналу — 170 працівників. Це переважно мешканці с. Хорошеве.
1924 року організовано трудову сільськогосподарську артіль «Бджола» і сільськогосподарську комуну ім. Комінтерна.
1927 року створено машинно-тракторне товариство, а 1930 — колгосп «Червона Армія».
З 1938 року Хорошеве — селище міського типу. Діють об'єкти соціальної і культурної сфер: загальноосвітня школа ступенів, ясла-садок, бібліотека, Будинок культури, лікарня.
У 1987 році письменник Віталій Петльований написав про Хорошеве повість "Гуляй-гора [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]".
- Петльований Віталій Іванович (3 (16) грудня 1914 - 1989) — український радянський письменник, автор повісті "Гуляй-Гора" про Хорошеве.
- Іван Григорович Веглеріс — один з визволителів Хорошева 28 серпня 1943 року, ветеран Великої Вітчизняної війни, почесний громадянин села.
- Анатолій Павлович Гайденко (1937, Хорошеве), композитор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат міжнародних, державних і регіональних конкурсів, професор Харківського університету мистецтв ім. I. П. Котляревського.
- Денис Гетманцев — спортсмен, в активі якого два десятки золотих медалей, здобутих на спортивних змаганнях різного рівня, у тому числі й міжнародного.
- Петро Іванович Горлач — блокадник Ленінграда, ветеран Великої Вітчизняної війни, почесний громадянин села.
- Віталій Павлович Збукар — колишній селищний голова. У 2000 — 2014 рр. очолював Харківську районну раду.
- Олена Якименко — молода поетеса, дипломант двох міжнародних конкурсів «Гранослов», член Спілки письменників України.
- ↑ Статистичний збірник: Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF). Державна служба статистики України. 2020. Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2020. Процитовано 3 серпня 2024.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область[недоступне посилання]
- ↑ http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Ukraine/XVII/1640-1660/Peresel_ukr_ross/text.htm [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.] Переселение украинцев в Россию в период освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов // Советские архивы, № 3. 1979
- ↑ Філарет (Гумілевський). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Хорошево
- ↑ Голубовский П. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар. История южно-русских степей IX—XIII вв. — К., 1884. — 259 с.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 143)(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- Смт. Хорошеве // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Історія міст та сіл УРСР (рос.)
- Прогноз погоди в смт. Хорошеве [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Історія Хорошева [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Хорошівська селищна рада
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
