Шанхайське гето
| Голокост |
|---|
 |
|
Ідеологія і політика |
|
Антонівка • Бердичів · Брест · Будапешт · Борщів · Варшава · Вертюжень · Вільнюс · Дрогобич · Калуга · Каунас · Коломия • Краків · Кишинів · Лодзь · Львів · Мінськ · Несвіж · Новогрудок · Пінськ · Пружани · Рига · Слуцьк · Теребовля · Трохимбрід · Шанхай · Проскурів • Рівне • Самбір • Чечельник • Чортків |
|
Місця масових страт Бабин Яр · Богданівка (Акмече́тка та Доманівка) · Бутримоніс · Долина смерті (Бидгощ) · Дробицький Яр · Кам'янець-Подільський · Одеса · Понари · Румбула · Ченстохова · IX форт (Каунас) |
|
Белжець · Дахау · Майданек · Малий Тростенець · Маутгаузен · Аушвіц—Біркенау · Саласпилс · Собібор · Треблінка · Хелмно · Юнґфернгоф · Ясеновац |
|
Жертви Голокосту Євреї · Слов'яни (росіяни, серби, поляки, білоруси, українці) · Роми · Свідки Єгови · Чорношкірі · Політичні противники · Гомосексуали див. також: Нацистські концтабори · План «Ост» · Компенсації жертвам |
|
Категорії |
Шанхайське гето — область в районі Хункоу в окупованому Японією Шанхаї, де були розміщені приблизно 20 000 єврейських біженців з нацистської Німеччини, Австрії, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, Польщі та Литви до і під час Другої світової війни[1]. Офіційно називався «Відведений район для біженців, які не мали громадянства» (яп. 無國籍難民限定地區).
Переслідування євреїв нацистами в Третьому рейху до кінця 1930-х років змушували євреїв емігрувати. Однак можливостей виїхати було мало, оскільки інші країни відмовлялися приймати єврейських біженців. Водночас на підставі Нанкінського договору в Шанхаї існувала можливість для європейців приїхати й оселитися там без отримання візи. 20-25 тисяч євреїв скористалися цією можливістю до кінця 1941 року[2].
15 листопада 1942 року японське військове командування під тиском Німеччини ухвалило рішення про створення єврейського гето. 18 лютого 1943 року японська влада оголосила, що іноземці будуть жити у «відведеному районі для біженців, які не мають громадянства» і вони зобов'язані переселитися туди до 15 травня.
Біженцям було відведено найбідніший і перенаселений район міста. Місцеві єврейські сім'ї та американські єврейські благодійні організації допомогли їм з житлом, їжею та одягом[3]. Японська влада поступово посилювала обмеження для біженців, проте гето не було обнесено стіною, а китайці звідти не виселялися[4][5].
- Аарон Авшаломов — композитор
- Міхаель Блюменталь — директор Єврейського музею в Берліні, майбутній міністр фінансів США[6]
- Моріс Абрахам Коен — військовий і авантюрист
- Ільзе Куссель — стала в майбутньому відомою буддисткою-вчителькою
- ↑ Shanghai Jewish History [Архівовано 29 травня 2010 у Wayback Machine.] (Shanghai Jewish Center)
- ↑ Китай // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.) (рос.)
- ↑ Изгнание. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 1 травня 2018.
- ↑ Shanghai Ghetto Shows a Hidden Piece of WWII History [Архівовано 4 червня 2011 у Wayback Machine.] By Kimberly Chun (AsianWeek)
- ↑ The Jews of Shanghai. The War Years [Архівовано 8 березня 2005 у Wayback Machine.] by Murray Frost
- ↑ Judea., Pearl,; 1935-, Pearl, Ruth, (2005). I am Jewish : personal reflections inspired by the last words of Daniel Pearl (вид. 1st Quality pbk. ed). Woodstock, Vt.: Jewish Lights Pub. ISBN 1580232590. OCLC 57723507.