Список обвинувачених Нюрнберзького процесу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Засідання Нюрнберзького процесу. Грудень 1945 року

У списку в алфавітному порядку представлені колишні керівники гітлерівської Німеччини, щодо яких, з 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 року, проводилися судові розгляди в Міжнародному військовому трибуналі в Нюрнберзі.

Нюрнберзький процес був головним міжнародним судовим процесом проти керівників гітлерівського режиму в Міжнародному військовому трибуналі. Розгляди проводилися в Відповідно до рішення Лондонській конференції союзних держав, на якій був затверджений статут трибуналу[1]. Обвинуваченими на даному процесі стали 24 вищих нацистських керівника. На процесі були пред'явлені звинувачення за чотирма пунктами:

  1. Плани нацистської партії, що включають агресію проти всього світу;
  2. Злочини проти миру;
  3. Військові злочини;
  4. Злочини проти людяності.

В результаті 12 обвинувачених було засуджено до смертної кари, ще семеро — до різних термінів ув'язнення, троє були виправдані. Один обвинувачуваний покінчив з собою до початку процесу, ще один був визнаний невиліковно хворим[2].

у списку представлені персоналії, включені в список обвинувачених Нюрнберзького процесу, у тому числі ті хто не постав перед судом. У примітках вказані виноски на джерела по кожній персоналії.

Умовні позначення в таблиці[ред. | ред. код]

  • Сірим кольором у таблиці виділені особи, страчені за вироком суду.
  • Бежевим кольором у таблиці виділені особи, покінчили з собою до або після вироку суду або загиблі при інших обставинах.
  • Білим кольором у таблиці виділені особи, що залишилися в живих.
  • В — персоналія визнана винною згідно з цим пунктом пред'явленого обвинувачення.
  • НВ — персоналія визнана невинною згідно з цим пунктом пред'явленого обвинувачення.
  • ЗНП — персоналії не пред'явлено звинувачення згідно з цим пунктом.

Список обвинувачених та підсудних Нюрнберзького процесу[ред. | ред. код]

Повне ім'я Портрет Звання і посада
Визнання вини за пунктами звинувачення
Вирок суду і подальша доля Примітки
1 2 3 4

Мартін Борман
(нім. Martin Bormann)

Bundesarchiv Bild 146-1968-100-21A, Martin Bormann.jpg
(17 червня 19002 травня 1945)

Начальник Партійної канцелярії НСДАП; Рейхсляйтер;
Рейхсміністр без портфеля.
Секретар фюрера.

НВ ЗНП В В

Заочно постав перед судом, був засуджений до смертної кари через повішення. Довгий час вважалося, що Борман живий і ховається від правосуддя. В 1973 році офіційно визнаний загиблим[сн 1][3].

[4]

Герман Ґерінґ
(нім. Hermann Wilhelm Göring)

Goeringcaptivity2.jpg
(12 січня 189315 жовтня 1946)

Рейхсмаршал Великогерманського рейху.
Головнокомандувач військово — повітряними силами Третього рейху.
Голова Рейхстагу; рейхсміністр авіації.
23 квітня 1945 року, за наказом фюрера, знятий з усіх займаних посад і поміщений під домашній арешт.

В В В В

Визнаний винним за всіма пунктами звинувачення, був засуджений до смертної кари через повішення. Подав прохання про заміну шибениці розстрілом, яке було відхилено. За кілька годин до страти покінчив життя самогубством, прийнявши отруту[сн 2][5].

[6]

Рудольф Гесс
(нім. Rudolf Heß)

Bundesarchiv Bild 146II-849, Rudolf Heß.jpg
(26 квітня 189417 серпня 1987)

Обергруппенфюрер СС та СА.
Рейхсляйтер; Рейхсміністр без портфеля.
Заступник фюрера по НСРПН.

В В НВ НВ

На процесі Гесс названий одним з головним воєнних злочинців, однак з огляду на що він потрапив в полон на початку війни, був визнаний невинним у воєнних злочинах і злочинах проти людяності. Засуджений до довічного ув'язнення (радянський суддя, який заявив особливу думку, наполягав на смертній карі). Відбував довічний термін в Берліні в в'язниці Шпандау. В 1987 році покінчив із собою при загадкових обставинах[сн 3][7].

[8]

Карл Деніц
(нім. Karl Dönitz)

Karl Dönitz.jpg
(16 вересня 189124 грудня 1980)

Грос-адмірал.
Головнокомандувач військово — морськими силами Третього рейху (19431945).
рейхспрезидента і головнокомандувач збройними силами Третього рейху30 квітня по 23 травня 1945 року).

НВ В В ЗНП

Засуджений до 10 років тюремного ув'язнення за вчинення військових злочинів (зокрема ведення необмеженої підводної війни). Повністю відбувши термін, вийшов на свободу і отримав від уряду ФРН адміральську пенсію.

[9]

Ернст Фрідріх Крістоф «Фріц» Заукель
(нім. Ernst Friedrich Christoph Fritz Sauckel)

Fritz Sauckel2.jpg
(27 жовтня 189416 жовтня 1946)

Обергрупенфюрер СС і СА.
Рейхсштатгальтер і гауляйтер Тюрингії.
Генеральний уповноважений з використання робочої сили і комісар по робочій силі в управлінні чотирирічного плану.

НВ НВ В В

визнаний винним у скоєнні військових злочинів і злочинів проти людяності, насамперед за жорстоке поводження з депортованими іноземними робітниками і військовополоненими. Повішений.

[10]

Артур Зейсс-Інкварт
(нім. Arthur Seyß-Inquart)

Inquart crop.jpg
(22 липня 189216 жовтня 1946)

Обергруппенфюрер СС.
Заступник генерал — губернатора (19391940); рейхскомісар Нідерландів (19401944).

НВ в в в

Визнаний винним у скоєнні військових злочинів і злочинів проти людяності, насамперед за жорстоке поводження з населенням окупованих територій та організацію переслідування євреїв. Один з небагатьох підсудних, які визнали свою вину. Повішений.

[11]

Альфред Йодль
(нім. Alfred Jodl)

Bundesarchiv Bild 146-1971-033-01, Alfred Jodl.jpg
(10 травня 189016 жовтня 1946)

Генерал-полковник.
Начальник оперативного управління Верховного командування збройних сил Третього рейху.

В В В В

Визнано винним за всіма пунктами звинувачення, був засуджений до смертної кари через повішення. Подав прохання про заміну шибениці розстрілом, яке було відхилено. Повішений. В 1953 році вдова А. Йодля домоглася його повної реабілітації Мюнхенським судом, яка була скасована в тому ж році під тиском громадськості.

[12]

Ернст Кальтенбруннер
(нім. Ernst Kaltenbrunner)

100px
(4 жовтня 190316 жовтня 1946)

Обергрупенфюрер СС і генерал поліції і військ СС.

Начальник Головного управління імперської безпеки.

НВ ЗНП В В

Визнаний винним у скоєнні військових злочинів і злочинів проти людства, перш за все за жорстоке поводження з мирним населенням окупованих територій і військовополоненими, а також організацію переслідування євреїв. Повішений.

[13]

Вільгельм Кейтель
(нім. Wilhelm Bodewin Johann Gustav Keitel)

Bundesarchiv Bild 183-H30220, Wilhelm Keitel.jpg
(22 вересня 188216 жовтня 1946)

Генерал-фельдмаршал.
Начальник штабу ОКВ.

В В В В

Визнаний винним за всіма пунктами звинувачення, був засуджений до смертної кари через повішення. Подав прохання про заміну шибениці розстрілом, яке було відхилено. Повішений.

[14]

Ґустав Крупп фон Болен унд Гальбах
(нім. Gustav Georg Friedrich Maria Krupp von Bohlen und Halbach)

Bundesarchiv Bild 102-12331, Gustav Krupp von Bohlen und Halbach.jpg
(7 серпня 187016 січня 1950)

Фюрер військової економіки.

Власник і керівник концерну «АГ Крупп».

Г. Круппу було пред'явлено звинувачення за всіма пунктами, однак з огляду на те, що через перенесеного в 1943 року інсульту він впав у маразм, було прийнято рішення звільнити його від кримінальної відповідальності[сн 4].

[15]

Роберт Лей
(нім. Robert Ley)

Bundesarchiv Bild 183-2008-0922-501, Robert Ley.jpg
(15 лютого 189025 жовтня 1945)

Обергруппенфюрер СА.
Рейхсляйтер, завідувач організаційного відділу НСРПН
Керівник Германського трудового фронту

Р. Лею було пред'явлено обвинувачення по всім пунктам. Покінчив життя самогубством у в'язниці незадовго до початку процесу.

[16]

Константі́н фон Нейрат
(нім. Konstantin von Neurath)

Konstantin von Neurath crop.jpg
(2 лютого 187314 серпня 1956)

Обергрупенфюрер СС.
Рейхсміністр закордонних справ (19321938).
Рейхспротектор Богемії і Моравії (19391941).

В В В В

Визнаний винним за всіма пунктами звинувачення. З огляду на те, що була встановлена непідконтрольність Нейрат каральних органів, був засуджений до 15 років тюремного ув'язнення. В 1954 році був достроково звільнений з причини поганого стану здоров'я.

[17]

Франц Йозеф Герман Міхаель Марія фон Папен
(нім. Franz Joseph Hermann Michael Maria von Papen)

Vonpapen1 crop.jpg
(29 жовтня 18792 травня 1969)

Рейхсканцлер (1932); віце-канцлер (19331934).
Посол в Австрії (19341938) і в Туреччині (19391944).

НВ НВ ЗНП ЗНП

Францу фон Папену були пред'явлені звинувачення за першими двома пунктами. В результаті судових розглядів трибунал визнав його невинним і постановив звільнити в залі суду (радянський суддя, який заявив особливу думку, наполягав на винності Папена). В 1947 році в результаті денацифікації засуджений до восьми місяців тюремного ув'язнення.

[18]

Еріх Йоґан Альберт Редер
(нім. Erich Johann Albert Raeder)

Erich Raeder.jpg
(24 квітня 18766 листопада 1960)

Грос-адмірал.
Головнокомандувач військово — морськими силами Третього рейху (19351943).

В В В ЗНП

Визнаний винним за пред'явленими пунктами звинувачення. Засуджений до довічного тюремного ув'язнення. Клопотання про заміну собі тюремного ув'язнення на розстріл. В 1955 році був достроково звільнений через поганий стан здоров'я і отримав від уряду ФРН адміральську пенсію.

[19]

Ульріх Фрідріх Вільхельм Йоахім фон Ріббентроп
(нім. Ulrich Friedrich Wilhelm Joachim von Ribbentrop)

Bundesarchiv Bild 183-H04810, Joachim von Ribbentrop.jpg
(30 квітня 189316 жовтня 1946)

Обергрупенфюрер СС.
Рейхсміністр закордонних справ (19381945).

В В В В

Визнаний винним за всіма пунктами звинувачення (в матеріалах суду підкреслювалася велика роль міністерства і особисто Ріббентропа в організації голокосту на територіях сателітів Третього рейху). Повішений.

[20]

Альфред Розенберг
(нім. Alfred Rosenberg)

Bundesarchiv Bild 183-1985-0723-500, Alfred Rosenberg.jpg
(12 січня 189316 жовтня 1946)

Обергрупенфюрер СА.
рейхсляйтера, керівник зовнішньополітичного управління НСДАП, уповноважений фюрера з контролю за загальним духовним і світоглядним вихованням НСДАП.
Рейхсміністр східних окупованих територій (19411945).

В В В В

Визнаний винним за всіма пунктами звинувачення, перш за все за жорстоке поводження з населенням окупованих територій та організацію переслідування євреїв. Повішений.

[21]

Ганс Франк
(нім. Hans Michael Frank)

Bundesarchiv Bild 146-1989-011-13, Hans Frank.jpg
(23 травня 190016 жовтня 1946)

Обергрупенфюрер СС та СА.
рейхсляйтера, рейхсміністр без портфеля, президент Академії німецького права.
Генерал — губернатор Польщі.

НВ ЗНП В В

Визнаний винним за двома пунктами звинувачення, перш за все за жорстоке поводження з населенням окупованих територій та організацію переслідування євреїв. Один з небагатьох підсудних, які визнали свою вину. Повішений.

[22]

Вільгельм Фрік
(нім. Wilhelm Frick)

Wilhelm Frick 72-919.jpg
(12 березня 188716 жовтня 1946)

Рейхсляйтера, керівник фракції НСДАП в Рейхстазі.
Рейхсміністр внутрішніх справ Третього рейху (19331943); рейхсміністр без портфеля (19431945).
Рейхспротектор Богемії і Моравії (19431945).

НВ В В В

Визнаний винним за трьома пунктами звинувачення, перш за все за жорстоке поводження з населенням окупованих територій та організацію переслідування євреїв. Повішений.

[23]

Ганс Фріче
(нім. Hans Fritzsche)

Hans Fritzsche12.jpg
(21 квітня 190027 вересня 1953)

Начальник Служби внутрішньої преси (19381942); начальник відділу радіомовлення міністерства народної освіти і пропаганди (19421945).
Радіоведучий, журналіст.

НВ НВ НВ ЗНП

Залучений на процес як високопоставленого чиновника міністерства пропаганди. В результаті судових розглядів трибунал визнав його невинним і постановив звільнити в залі суду (радянський суддя, який заявив особливу думку, наполягав на винності Фріче). В 1947 році в результаті денацифікації засуджений до 9 років тюремного ув'язнення. Через три роки достроково звільнений за станом здоров'я.

[24]

Вальтер Еммануель Функ
(нім. Walther Emanuel Funk)

Bundesarchiv Bild 183-B21019, Walter Funk.jpg
(18 серпня 189031 травня 1960)

Рейхсміністр економіки (19381945), генеральний уповноважений з питань воєнної економіки.
Президент Рейхсбанку (19391945).

НВ В В В

Визнаний винним у скоєнні злочинів проти миру, військових злочинів і злочинів проти людяності, перш за все за жорстоке поводження з депортованими іностраннимі робочими, військовополоненими, а також за організацію легалізації коштів отриманих від в'язнів концтаборів (так званий «рахунок Макса Хайлігера»). Засуджений до довічного тюремного ув'язнення. В 1957 році був звільнений за станом здоров'я.

[25]

Ялмар Горас Грілі Шахт
(нім. Hjalmar Horace Greeley Schacht)

Hjalmar Schacht.jpg
(22 січня 18873 червня 1970)

Рейхсміністр економіки (19341937), рейхсміністр без портфеля (19371942).
Президент Рейхсбанку (19331939).
У вересні 1944 року, заарештований гестапо за причетність до Липневої змови, до кінця війни містився в концтаборах.

НВ НВ ЗНП ЗНП

В результаті судових розглядів трибунал визнав його невинним і постановив звільнити в залі суду (радянський суддя, який заявив особливу думку, наполягав на винності Шахта). В 1947 році в результаті денацифікації засуджений до 8 років тюремного ув'язнення. Через рік достроково звільнений за станом здоров'я. Надалі працював у банківській сфері ФРН.

[26]

Бальдур Бенедикт фон Ширах
(нім. Baldur Benedikt von Schirach)

Baldur von Schirach in Prison.JPG
(9 травня 19078 серпня 1974)

Обергруппенфюрер СА.
Рейхсляйтер, рейхсюгендфюрер Гітлерюгенда (19311940).
Гауляйтер Відня (19401945).

НВ ЗНП ЗНП В

Визнаний винним у злочинах проти людства, перш за все за жорстоке поводження з населенням окупованих територій і організацію переслідування євреїв. Засуджений до 20 років тюремного ув'язнення, повністю відбув термін у в'язниці Шпандау.

[27]

Альберт Шпеєр
(нім. Albert Speer)

Albert Speer Neurenberg.JPG
(19 березня 19051 вересня 1981)

Особистий архітектор А. Гітлера.
Рейхсміністр озброєнь та воєнної промисловості (19421945).

НВ НВ В В

Визнаний винним у військових злочинах і злочинах проти людяності, насамперед за жорстоке поводження з депортованими інностраннимі робочими та військовополоненими. Один з небагатьох підсудних, які визнали свою вину, і єдиний, який не подав клопотання про помилування. Засуджений до 20 років тюремного ув'язнення, повністю відбув строк у в'язниці Шпандау.

[28]

Юліус Штрайхер
(нім. Julius Streicher)

Bundesarchiv Bild 146-1997-011-24, Julius Streicher.jpg
(12 лютого 188516 жовтня 1946)

Обергруппенфюрер СА.
Гауляйтер Франконії (19331940).
Головний редактор тижневика «Der Stürmer» (19231945).

НВ ЗНП ЗНП В

Визнаний винним у злочинах проти людства, перш за все за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, антисемітську пропаганду і заклики до геноциду, що вилилися в переслідування євреїв. Повішений.

[29]

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. За свідченням очевидців, М. Борман загинув 2 травня 1945 року намагаючись вирватися з оточеної рейхсканцелярії. Однак, ці свідчення не були взяті до уваги і він був включений в список обвинувачених Міжнародним трибуналом і був заочно засуджений до смертної кари. В 1972 році в Берліні при дорожніх роботах були виявлені останки, згодом ідентифіковані як останки Мартіна Бормана. Наступного року, після офіційних розглядів його оголосили померлим. В 1998 році результати експертизи ДНК підтвердили достовірність останків.
  2. До сих пір немає даних, яким чином Герінгу вдалося зробити це в строго охоронюваному об'єкті. У 2005 році з'явилася інформація, що отрута йому передав один з американських охоронців.
  3. В 1987 році радянський уряд був готовий розглянути питання про можливість звільнення Гесса з міркувань гуманності. Офіційна версія про самогубство була піддана сумніву його рідними і деякими співробітниками в'язниці.
  4. После того, как Г. Крупп был освобождён, обвинители пытались привлечь к ответственности его сына — Альфрида, однако трибунал отказался рассматривать его дело.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Справка: Нюрнбергский процесс - предвестник международных судов. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 2012-02-13. Процитовано 2011-10-12. 
  2. Ширер У. Крах нацистської імперії. — Смоленськ : Русич, 1998. — С. 721 — 724.
  3. Безыменский Л. А. {{{Заголовок}}}.
  4. Залесский, 2002, с. 78—82
  5. Тайна самоубийства Германа Геринга раскрыта?. Подробности. Архів оригіналу за 2012-02-13. Процитовано 2011-10-12. 
  6. Залесский, 2008, с. 372—375
  7. Тайна смерти Рудольфа Гесса. Военное обозрение. Архів оригіналу за 2012-02-13. Процитовано 2011-10-12. 
  8. Залесский, 2002, с. 194—198
  9. Залесский, 2008, с. 699—700
  10. Залесский, 2002, с. 295—296
  11. Залесский, 2002, с. 301—303
  12. Залесский, 2008, с. 102
  13. Залесский, 2002, с. 317—319
  14. Залесский, 2008, с. 107—108
  15. Залесский, 2002, с. 385—386
  16. Залесский, 2002, с. 411—413
  17. Залесский, 2002, с. 487—489
  18. Залесский, 2002, с. 503—505
  19. Залесский, 2008, с. 779—780
  20. Залесский, 2002, с. 561—564
  21. Залесский, 2002, с. 570—573
  22. Залесский, 2002, с. 633—636
  23. Залесский, 2002, с. 642—645
  24. Залесский, 2002, с. 649—650
  25. Залесский, 2002, с. 652—654
  26. Залесский, 2002, с. 713—716
  27. Залесский, 2002, с. 733—735
  28. Залесский, 2002, с. 750—753
  29. Залесский, 2002, с. 781—782

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]