Наливайченко Валентин Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валентин Олександрович Наливайченко
Валентин Олександрович Наливайченко

Нині на посаді
На посаді з 24 лютого 2014
Президент   Олександр Турчинов (в.о)
Петро Порошенко
Попередник Олександр Якименко
він сам як Уповноважений Верховної Ради по контролю за діяльністю Служби Безпеки України

Час на посаді:
в.о. 22 грудня 20066 березня 2009
6 березня 2009 — 11 березня 2010
Президент Віктор Ющенко
Попередник Ігор Дріжчаний
Наступник Валерій Хорошковський

Народився 9 червня 1966(1966-06-09) (48 років)
Запоріжжя
Політична партія УДАР
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Україна Народний депутат України
7-го скликання
УДАР 12 грудня 2012

Валенти́н Олекса́ндрович Налива́йченко (* 8 червня 1966, Запоріжжя) — український політик та громадський діяч, голова Служби безпеки України24 лютого 2014).

Народний депутат України VII скликання.

Член депутатської фракції Політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка».

Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.

Член Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі.

Валентин Наливайченко очолює депутатську групу Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Фінляндською Республікою.

Входить до міжфракційних об'єднань «Рівні можливості», «За сприяння свободі сумління», «За єдину Помісну Православну Церкву», «Європейський вибір», «За цифровий розвиток України».

Колишній Голова Служби безпеки України (березень 2009 — березень 2010), в. о. 22 грудня 2006 — 6 березня 2009;

Уповноважений Верховної Ради України по нагляду за діяльністю Служби безпеки України з 22 лютого 2014 року.

Голова Служби безпеки України з 24 лютого 2014 року.

Біографія[ред.ред. код]

Валентин Наливайченко народився 8 червня 1966 року у Запоріжжі. Вільно володіє українською, англійською, фінською та російською мовами.

Освіта[1][ред.ред. код]

Кар'єра[ред.ред. код]

  • З вересня 1990 року по серпень 1991 року працював на посаді викладача кафедри російської мови у Київському інженерно-будівельному інституті.

З січня 1992 року по травень 1994 року — заступник директора з економіки, маркетингу та менеджменту ПП «Якість», м. Запоріжжя.

Дипломатична кар'єра[ред.ред. код]

Валентин Наливайченко пропрацював 12 років у дипломатичній службі України.

1994–1997 роки — другий та перший секретар Посольства України у Фінляндії, за сумісництвом у Данії та Норвегії.

Під час трагічних подій у серпні 1996 року в Норвегії, коли на архіпелазі Шпіцберген сталася найстрашніша авіакатастрофа в норвезькій історії, у якій загинули понад 140 українських та російських гірників, Наливайченко виконував ключову роль у співпраці між норвезькою та українською владою і сім'ями українських гірників — на етапі ідентифікації тіл загиблих людей, розслідування і подолання наслідків катастрофи.

У липні — серпні 1998 року Наливайченко — перший секретар, заввідділу консульського забезпечення інтересів фізичних і юридичних осіб Консульського управління Департаменту консульської служби МЗС України.

У 2000–2001 роках — радник, заввідділу, заступник начальника Консульського управління Департаменту консульської служби МЗС України.

У 2001–2003 роках Наливайченко працював у Вашингтоні на посаді Генерального консула Посольства України у Сполучених Штатах Америки.

Під час подій 11 вересня 2001 року координував зусилля Посольства для захисту родин українських дипломатів у Вашингтоні, Нью-Йорку та інших містах. Організовував надання допомоги громадянам України, які перебували на той час у США.

У 2003–2004 роках Наливайченко працює директором Департаменту консульської служби МЗС України.

У 2004–2005 роках — заступник Міністра закордонних справ України.

Член Комісії при Президентові України з питань громадянства, голова делегації України на переговорах з Єврокомісією щодо підписання угод про спрощення візового режиму та про реадмісію з країнами-членами ЄС. За час його роботи Україні вдалося суттєво лібералізувати візовий режим з країнами Європи. В цей час було підписано Угоду з ЄС про спрощення візового режиму та Угоду зі США, яка включала запровадження 5-річних американських віз для громадян України.

У 2006 році Валентин Наливайченко призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Білорусь.

Діяльність у сфері національної безпеки[ред.ред. код]

З літа 2006 року Валентин Наливайченко працює у сфері національної безпеки. У червні 2006 року призначений на посаду першого заступника голови СБУ — керівника Антитерористичного центру при СБ України.

З грудня 2006 року до березня 2010 року очолює Службу безпеки України.

Входить до складу Ради національної безпеки і оборони України.

Наливайченко ініціював процес реформування Служби безпеки України — рішучого розриву з каральними традиціями радянського КДБ та побудови сучасної спецслужби європейського зразка.

Головними пріоритетами реформ стали деполітизація та демілітаризація СБУ, переорієнтація на захист інтересів простих громадян. Основні зусилля спрямував на боротьбу з корупцією, тероризмом, торгівлею наркотиками, нелегальним продажем зброї. Наливайченко запровадив публічні механізми демократичного громадського контролю за діяльністю СБУ.

Служба безпеки України на чолі з Валентином Наливайченком бере активну участь у реалізації євроатлантичної стратегії України. Наливайченко ініціював спільну робочу групу «Україна-НАТО» з питань воєнної реформи.

Валентин Наливайченко доклав великих зусиль до відновлення історичної пам'яті. За його керівництва архіви СБУ були розсекречені, оцифровані та відкриті для вільного доступу громадян. Він створив дослідницькі центри для вивчення і оприлюднення документів, що стосуються різних періодів української історії, у тому числі трагічних часів Голодомору-Геноциду 1932-33 років, сталінських репресій, Другої світової війни, Української повстанської армії, репресій проти української інтелігенції у 60-х, 70-х і 80-х років. Громадяни отримали доступ до справ та документів членів їхніх родин, переслідуваних радянським режимом.

Наливайченко передав частину майна колишнього КДБ, зокрема адмінбудівлю управління СБУ у Львівській області, місцевій громаді, де згодом було відкрито Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів у Львові «Тюрма на Лонцького».

У 2009 році Наливайченко офіційно заявив, що документи з архівів СБУ містять незаперечні докази того, що Голодомор 1932-1933 років в Україні був організований тоталітарним сталінським режимом і є Геноцидом Українського Народу.

22 травня 2009 року Служба безпеки України порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 442 Кримінального кодексу України, за фактом скоєння Геноциду в Україні у 1932–1933 роках, від якого загинули мільйони невинних людей.

За матеріалами розслідування 13 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва визнав, що Сталін та інші більшовицькі лідери: Молотов, Каганович, Постишев, Косіор, Чубар та Хатаєвич винні у злочині геноциду проти українців. Цей злочин, відповідно до Конвенції ООН від 26 листопада 1968 року, не має терміну давності. Рішення Суду набуло чинності 21 січня 2010 року.

Поновлення на державній службі[ред.ред. код]

22 лютого 2014 року Верховна Рада України 299 голосами призначила Наливайченка уповноваженим здійснювати контроль за діяльністю СБУ.[3]

24 лютого 2014 року Верховна Рада України призначила Наливайченка Головою Служби безпеки України. За відповідну постанову проголосувало 333 народні депутати.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

У травні 2010 року Наливайченко оголосив про створення та початок діяльності громадської ініціативи «Оновлення країни».

У вересні 2010 року вступив у політичну партію «Наша Україна», був обраний головою політради партії. 24 травня 2012 року склав із себе повноваження голови політради і вийшов з партії.

Поділяючи принципи та програму політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка», 1 серпня 2012 року приєднався до цієї політичної сили.

Обраний до Верховної Ради України у жовтні 2012 року за виборчим списком партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка», третій номер у списку.

Член Фракції Політичної партії «УДАР Віталія Кличка» у Верховній Раді України, перший заступник голови Комітету у закордонних справах.

Як представник команди «УДАРу», активно працює за такими напрямами:

  • європейська інтеграція, наближення підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, зону вільної торгівлі і лібералізацію візового режиму для громадян України;
  • верховенство права і дотримання громадянських свобод, реформування системи судочинства;
  • антикорупційні реформи, боротьба з розкраданням бюджету та відмиванням коштів;
  • персональна відповідальність посадових осіб усіх рівнів, скасування чиновницьких пільг та привілеїв;
  • зміцнення місцевого самоврядування, розширення повноважень місцевих громад.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Скандали[ред.ред. код]

На початку вересня 2013 року Генеральною прокуратурою України проти Валентина Наливайченка було порушено кримінальне провадження за заявою трьох народних депутатів від КПУ — Сергія Баландіна, Олега Буховця, Михайла Герасимчука про розголошення ним державної таємниці під час перебування на посаді Голови Служби безпеки України, зокрема надання для ознайомлення документів в обхід процедури співробітникам ЦРУ США. Сам Наливайченко назвав це «доносом комуністів» та «шизоїдним нквдизмом»[6][7].

Особиста інформація[ред.ред. код]

Валентин Наливайченко одружений, виховує доньку.

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: 9-й Голова Служби безпеки України
в. о. 22 грудня 20066 березня 2009
6 березня 200911 березня 2010
Наступник:
Дріжчаний Ігор Васильович
Хорошковський Валерій Іванович
Попередник: 13-й Голови Служби безпеки України
24 лютого 2014
Наступник:
Якименко Олександр Григорович