Ћ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літера Ћ
Cyrillic letter Tshe - uppercase and lowercase.svg
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј
К Л Љ М Н Њ О
П Р С Т Ћ Ќ У
Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш
Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ Ӓ Ә Ӛ Ӕ Ғ Ӷ
Ҕ Ӗ Ҽ Ҿ Ӂ Җ Ӝ
Ҙ Ӟ Ӡ Ӥ Ӣ Ӏ Ҋ
Қ Ҟ Ҡ Ӄ Ҝ Ӆ Ӎ
Ҥ Ң Ӊ Ӈ Ӧ Ө Ӫ
Ҩ Ҧ Ҏ Ҫ Ҭ Ӳ Ӱ
Ӯ Ү Ұ Ҳ Һ Ҵ Ӵ
Ҷ Ӌ Ҹ Ӹ Ҍ Ӭ  
Застарілі літери
Ҁ Ѹ Ѡ Ѿ Ѻ Ѣ ІА
Ѥ Ѧ Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ
Ѳ Ѵ Ѷ        
Літери кирилиці

Ћ, ћ (Tshe)кирилична літера, 23-та літера сербської кириличної абетки. На відміну від твердого Ч позначає пом'якшений [ч']глухий ясенно-твердопіднебінний африкат /ʨ/.

У старослов'янських азбуках трапляється лише в глаголиці, де має вигляд: GlagolitsaDzherv.gif, займає 12-те місце, позначає числове значення 30 та називається «дерв». Зазвичай походження назви виводять від переназваної «черв» (назва літери Ч). В старослов'янській мові Ћ використовували на позначення м'якого звуку ([ґ'], що переходить в [j]) у словах, запозичених із грецької мови: анћелъ, ићемонъ, ћеенна, ћеорћии, ћолъћота; в кирилиці на місці цього звуку писали звичайне Г, іноді зі знаком м'якості — каморою (округлою дугою над літерою або після неї).

Кириличний знак ћ виник у XII столітті, при чому його використовували лише у сербському письмі. Первинно цей знак позначав м'які дзвінкі звуки між [ґ'], [д'] та африкатою [дж'], а згодом поширився на м'які глухі [т'] та [ч']; в босанчиці позначав також звук [j] і загалом знак м'якості (за романським зразком — перед пом'якшуваною літерою), при чому в цьому значенні вільно чергувався з буквою «ять» (Ѣ, ѣ). Походження літери лишається невідомим.

Спершу зображення ћ було симетричним, маючи вигляд хрестика над П-подібною чи Λ-подібною основою. Вже згодом вигляд літери наблизився до зображення ятя (Ѣ, ѣ), відрізняючись лише розімкнутою основою.

В старому гражданському шрифті сербського зразка мала літера ћ повторювала пропорції букви ѣ, але велика літера Ћ змінилася: її верхня частина стала Т-подібною, несхожою на хрестик. У нинішніх шрифтах можлива не тільки Т-подібна форма верхівки, а й несиметрична Г-подібна, так само як і всі проміжні варіанти.

У сербських шрифтах XIX — початку XX ст. вже зображення малої літери ћ відійшло від ѣ-подібних пропорцій, наблизившись до латинської h: спершу горизонтальна риска стала просто прямою лінією, без загинів по краях; пізніше вона піднялася над рядком (первинно вона була на рівні горизонтальної лінії літер на кшталт т, п або г), а нижня арка піднялася до того становища, яке вона займає у латинській h. У курсивних шрифтах того ж періоду верхня частина букви ћ часто нагадує верхівку латинської f із повислою вправо «крапелькою» (чого в зображенні ятя також майже ніколи не було).

Внаслідок реформ сербської мови та письма, які провів Вук Караджич, звукове позначення дзвінкого африката [дж'] було передано спеціально створеною літерою Ђ, тому в сучасній сербській кирилиці Ћ позначає лише глухий ясенно-піднебінний африкат /ʨ/.

Таблиця кодів[ред.ред. код]

Кодування Реєстр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод Велика 1035 040B 002013 00000100 00001011
Мала 1115 045B 002133 00000100 01011011
ISO 8859-5 Велика 171 AB 253 10101011
Мала 251 FB 373 11111011
KOI-8
(деякі версії)
Велика 187 BB 273 10111011
Мала 171 AB 253 10101011
Windows-1251 Велика 142 8E 216 10001110
Мала 158 9E 236 10011110

В Юнікоді 5.1 було додано також коди для давнього варіанта літери:U+A648 и U+A649 (Ꙉꙉ).


В HTML велику літеру Ћ можна записати як Ћ або Ћ, а малу ћ — як ћ або ћ.