З
| Літера З | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й | Ј |
| К | Л | Љ | М | Н | Њ | О |
| П | Р | С | Т | Ћ | Ќ | У |
| Ў | Ф | Х | Ц | Ч | Џ | Ш |
| Щ | Ъ | Ы | Ь | Э | Ю | Я |
| Неслов'янські літери | ||||||
| Ӑ | Ӓ | Ә | Ӛ | Ӕ | Ғ | Ӷ |
| Ҕ | Ӗ | Ҽ | Ҿ | Ӂ | Җ | Ӝ |
| Ҙ | Ӟ | Ӡ | Ӥ | Ӣ | Ӏ | Ҋ |
| Қ | Ҟ | Ҡ | Ӄ | Ҝ | Ӆ | Ӎ |
| Ҥ | Ң | Ӊ | Ӈ | Ӧ | Ө | Ӫ |
| Ҩ | Ҧ | Ҏ | Ҫ | Ҭ | Ӳ | Ӱ |
| Ӯ | Ү | Ұ | Ҳ | Һ | Ҵ | Ӵ |
| Ҷ | Ӌ | Ҹ | Ӹ | Ҍ | Ӭ | |
| Застарілі літери | ||||||
| Ҁ | Ѹ | Ѡ | Ѿ | Ѻ | Ѣ | ІА |
| Ѥ | Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ |
| Ѳ | Ѵ | Ѷ | ||||
| Літери кирилиці | ||||||
З — десята літера українського та усіх алфавітів, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична буква, що походить від грецької.
Зміст |
Історія [ред.]
У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) З вживалася у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася і друкована форма літери.
Сучасного вигляду набула після запровадження гражданського шрифту у 1708 році Петром І.
Використання [ред.]
У сучасній українській мові літера з позначає шумний дзвінкий щілинний передньоязиковий свистячий приголосний, який може бути твердим (казка, мороз) і м'яким (зілля, мазь). Перед глухим вимовляється глухо в прийменниках з та без і в префіксах з-, роз- та без- (росклад, с тобою), але в кінці слова не оглушується (віз, перелаз).
Буває велике й мале, має рукописну та друковану форми.
У старослов'янській кириличній і давньоруській писемностях літера мала числове значення «сім», а число «шість» позначалося літерою «зіло» під титлом, яка первісно вживалась для позначення африкати дз, а згодом була вилучена з алфавіту.
Нині З використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «десятий» (до поновлення в алфавіті літери ґ мала значення «дев'ятий»): пункт «з» розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 9-з тощо
Таблиця кодів [ред.]
| Кодування | Регістр | Десятковий код |
16-ковий код |
Вісімковий код |
Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод | Велика | 1047 | 0417 | 002027 | 00000100 00010111 |
| Мала | 1079 | 0437 | 002067 | 00000100 00110111 | |
| ISO 8859-5 | Велика | 183 | B7 | 267 | 10110111 |
| Мала | 215 | D7 | 327 | 11010111 | |
| KOI 8 | Велика | 250 | FA | 372 | 11111010 |
| Мала | 218 | DA | 332 | 11011010 | |
| Windows 1251 | Велика | 199 | C7 | 307 | 11000111 |
| Мала | 231 | E7 | 347 | 11100111 |
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Півторак Г. П. З // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9
