Ю

Літера Ю
Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й	Ј
К	Л	Љ	М	Н	Њ	О
П	Р	С	Т	Ћ	Ќ	У
Ў	Ф	Х	Ц	Ч	Џ	Ш
Щ	Ъ	Ы	Ь	Э	Ю	Я
Неслов'янські літери
Ӑ	Ӓ	Ә	Ӛ	Ӕ	Ғ	Ӷ
Ҕ	Ӗ	Ҽ	Ҿ	Ӂ	Җ	Ӝ
Ҙ	Ӟ	Ӡ	Ӥ	Ӣ	Ӏ	Ҋ
Қ	Ҟ	Ҡ	Ӄ	Ҝ	Ӆ	Ӎ
Ҥ	Ң	Ӊ	Ӈ	Ӧ	Ө	Ӫ
Ҩ	Ҧ	Ҏ	Ҫ	Ҭ	Ӳ	Ӱ
Ӯ	Ү	Ұ	Ҳ	Һ	Ҵ	Ӵ
Ҷ	Ӌ	Ҹ	Ӹ	Ҍ	Ӭ
Застарілі літери
Ҁ	Ѹ	Ѡ	Ѿ	Ѻ	Ѣ	ІА
Ѥ	Ѧ	Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ
Ѳ	Ѵ	Ѷ
Літери кирилиці

Ю, ю (назва — ю) — літера української та інших слов'янських кириличних абеток (29-я в болгарській, 31-а в білоруській, 32-а в російській та українській (до 1990 року в українській абетці була 31-ою); з сербської виключена в середині XIX століття, в македонську, побудовану за зразком нової сербської, не вводилася). Використовується також в письменностях деяких неслов'янських мов. В кирилиці зазвичай вважають 33-ою за порядком (), в глаголиці за рахунком 34-а (). Числового значення не має. Назва в слов'янській азбуці збігається з сучасним — «ю»; у старо- та церковнослов'янській мовах так виглядає знахідний відмінок від короткої форми займенника цер.-слов. она (укр. її), але збіг цього слова з назвою букви може бути випадковим. Походження кириличної літери — грецька лігатура IǑ, ιǒ ( ΙΟΥ, ιου ); для глаголичної форми загальноприйнятої теорії немає, але найчастіше її співвідносять з латинським диграф ом IU ( iu).

Накреслення в кирилиці мало небагато варіантів, яке в основному розрізнялося положенням сполучної рисочки (вона могла бути посередині, як у нинішніх шрифтах, або зверху, а також похилою). Використовувалися варіанти і з різною величиною елементів літери: щось на зразок ГО із з'єднанням по верхньому краю o, зазвичай така форма говорить про північне походження рукопису. Ця форма іноді потрапляла і в друкарські шрифти, наприклад у видання Франциска Скорини. У староруському скорописі йотуючий штрих часом вироджується у щось на зразок с-подібного штриха над буквою о, таким чином буква набувала вид грецької дельти δ. У старослов'янських пам'ятках XII–XV століть зустрічається ще один варіант літери — «оборотне Ю» з тим же значенням.

Українська мова

На початку слів, після голосних і розділових знаків відповідає парі звуків / ју /, після приголосних — їхнє пом'якшення (якщо це можливо) і звук / у /. Після приголосних, втім, в українському письмі ставиться не цілком вільно, якщо не зважати на запозичення. В українській мові, на відміну від російської, цілком звичайне м'яке поєднання Цю: Цюрупа,пацюк,цюкати,Цюрко,по пальцю та ін. Після м, б, п, в, ф, майже завжди потрібне відділення апострофом (б'ю, п'ю, в'ю) або буквою л (знайомлю, люблю, сплю,ловлю, графлю). Після гортанних г, к, х, а також після щ в українській лексиці не використовується. Після шиплячих ж, ш, ч вживається лише, коли вони подовженні: подорожжю, тушшю, річчю. Після з, с, д, т також є певні історично зумовлені обмеження, що дозволяють ставити ю після цих приголосних у закінченнях іменників (князю, лосю, ґедзю, гостю), але не в дієсловах (форми возю, носю, ходю, пестю є діалектними, а в літературній мові має бути зміна приголосних, як у вожу, ношу, ходжу, пещу). Винятки з описаних вище правил відносяться до запозичень (бюст, Вюртембург, пюпітр, дежавю, курфюрст, мюрид; гюрза, кювет, Хюе; Цюрих тощо), більшість із яких — іншомовні імена і назви. Харківський правопис та проект правопису 1999 року пропонували писати всі ці слова через апостроф. До 1990 року слова журі, брошура та парашут також писалися через літеру ю.У драгоманівці пропонувалося викинути «ю» з абетки і замінитити її в залежості від значення на буквосполучення «jу» або «ьу».

Церковнослов'янська мова

У сучасній церковнослов'янській орфографії буква ю після приголосних зустрічається тільки після л,н,р і (рідко) після д,т, з,з, хоча у старому московському (а нині старообрядницькому) ізводі церковнослов'янської мови активно використовувалася після м'яких шиплячих: чюдо,чюти,ѿвращю тощо.

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1070	042E	002056	00000100 00101110
	Мала	1102	044E	002116	00000100 01001110
ISO 8859-5	Велика	206	CE	316	11001110
	Мала	238	EE	356	11101110
KOI 8	Велика	224	E0	340	11100000
	Мала	192	C0	300	11000000
Windows 1251	Велика	222	DE	336	11011110
	Мала	254	FE	376	11111110

Література

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Півторак Г. П. Ю // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.