Ю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Літера Ю
Cyrillic letter Yu.png
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј
К Л Љ М Н Њ О
П Р С Т Ћ Ќ У
Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш
Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ Ӓ Ә Ӛ Ӕ Ғ Ӷ
Ҕ Ӗ Ҽ Ҿ Ӂ Җ Ӝ
Ҙ Ӟ Ӡ Ӥ Ӣ Ӏ Ҋ
Қ Ҟ Ҡ Ӄ Ҝ Ӆ Ӎ
Ҥ Ң Ӊ Ӈ Ӧ Ө Ӫ
Ҩ Ҧ Ҏ Ҫ Ҭ Ӳ Ӱ
Ӯ Ү Ұ Ҳ Һ Ҵ Ӵ
Ҷ Ӌ Ҹ Ӹ Ҍ Ӭ  
Застарілі літери
Ҁ Ѹ Ѡ Ѿ Ѻ Ѣ ІА
Ѥ Ѧ Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ
Ѳ Ѵ Ѷ        
Літери кирилиці

Ю, ю (назва — ю) — літера української та інших слов'янських кириличних абеток (29-я в болгарській, 31-а в білоруській, 32-а в російській та українській (до 1990 року в українській абетці була 31-ою); з сербської виключена в середині XIX століття, в македонську, побудовану за зразком нової сербської, не вводилася). Використовується також в письменностях деяких неслов'янських мов. В кирилиці зазвичай вважають 33-ою за порядком (Early Cyrillic letter Yu.png), в глаголиці за рахунком 34-а (GlagolitsaJu.gif). Числового значення не має. Назва в слов'янській азбуці збігається з сучасним — «ю»; у старо- та церковнослов'янській мовах так виглядає знахідний відмінок від короткої форми займенника цер.-слов. она (укр. її), але збіг цього слова з назвою букви може бути випадковим. Походження кириличної літери — грецька лігатура , ιǒ ( ΙΟΥ, ιου ); для глаголичної форми загальноприйнятої теорії немає, але найчастіше її співвідносять з латинським диграф ом IU ( iu).

Накреслення в кирилиці мало небагато варіантів, яке в основному розрізнялося положенням сполучної рисочки (вона могла бути посередині, як у нинішніх шрифтах, або зверху, а також похилою). Використовувалися варіанти і з різною величиною елементів літери: щось на зразок ГО із з'єднанням по верхньому краю o, зазвичай така форма говорить про північне походження рукопису. Ця форма іноді потрапляла і в друкарські шрифти, наприклад у видання Франциска Скорини. У староруському скорописі йотуючий штрих часом вироджується у щось на зразок с-подібного штриха над буквою о, таким чином буква набувала вид грецької дельти δ. У старослов'янських пам'ятках XII–XV століть зустрічається ще один варіант літери — «оборотне Ю» з тим же значенням.

Українська мова[ред.ред. код]

На початку слів, після голосних і розділових знаків відповідає парі звуків / ју /, після приголосних — їхнє пом'якшення (якщо це можливо) і звук / у /. Після приголосних, втім, в українському письмі ставиться не цілком вільно, якщо не зважати на запозичення. В українській мові, на відміну від російської, цілком звичайне м'яке поєднання Цю: Цюрупа,пацюк,цюкати,Цюрко,по пальцю та ін. Після м, б, п, в, ф, майже завжди потрібне відділення апострофом (б'ю, п'ю, в'ю) або буквою л (знайомлю, люблю, сплю,ловлю, графлю). Після гортанних г, к, х, а також після щ в українській лексиці не використовується. Після шиплячих ж, ш, ч вживається лише, коли вони подовженні: подорожжю, тушшю, річчю. Після з, с, д, т також є певні історично зумовлені обмеження, що дозволяють ставити ю після цих приголосних у закінченнях іменників (князю, лосю, ґедзю, гостю), але не в дієсловах (форми возю, носю, ходю, пестю є діалектними, а в літературній мові має бути зміна приголосних, як у вожу, ношу, ходжу, пещу). Винятки з описаних вище правил відносяться до запозичень (бюст, Вюртембург, пюпітр, дежавю, курфюрст, мюрид; гюрза, кювет, Хюе; Цюрих тощо), більшість із яких — іншомовні імена і назви. Харківський правопис та проект правопису 1999 року пропонували писати всі ці слова через апостроф. До 1990 року слова журі, брошура та парашут також писалися через літеру юдрагоманівці пропонувалося викинути «ю» з абетки і замінитити її в залежості від значення на буквосполучення «jу» або «ьу».

Церковнослов'янська мова[ред.ред. код]

У сучасній церковнослов'янській орфографії буква ю після приголосних зустрічається тільки після л,н,р і (рідко) після д,т, з,з, хоча у старому московському (а нині старообрядницькому) ізводі церковнослов'янської мови активно використовувалася після м'яких шиплячих: чюдо,чюти,ѿвращю тощо.

Таблиця кодів[ред.ред. код]

Кодування Регістр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод Велика 1070 042E 002056 00000100 00101110
Мала 1102 044E 002116 00000100 01001110
ISO 8859-5 Велика 206 CE 316 11001110
Мала 238 EE 356 11101110
KOI 8 Велика 224 E0 340 11100000
Мала 192 C0 300 11000000
Windows 1251 Велика 222 DE 336 11011110
Мала 254 FE 376 11111110

Література[ред.ред. код]