Ы
| Літера Ы | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й | Ј |
| К | Л | Љ | М | Н | Њ | О |
| П | Р | С | Т | Ћ | Ќ | У |
| Ў | Ф | Х | Ц | Ч | Џ | Ш |
| Щ | Ъ | Ы | Ь | Э | Ю | Я |
| Неслов'янські літери | ||||||
| Ӑ | Ӓ | Ә | Ӛ | Ӕ | Ғ | Ӷ |
| Ҕ | Ӗ | Ҽ | Ҿ | Ӂ | Җ | Ӝ |
| Ҙ | Ӟ | Ӡ | Ӥ | Ӣ | Ӏ | Ҋ |
| Қ | Ҟ | Ҡ | Ӄ | Ҝ | Ӆ | Ӎ |
| Ҥ | Ң | Ӊ | Ӈ | Ӧ | Ө | Ӫ |
| Ҩ | Ҧ | Ҏ | Ҫ | Ҭ | Ӳ | Ӱ |
| Ӯ | Ү | Ұ | Ҳ | Һ | Ҵ | Ӵ |
| Ҷ | Ӌ | Ҹ | Ӹ | Ҍ | Ӭ | |
| Застарілі літери | ||||||
| Ҁ | Ѹ | Ѡ | Ѿ | Ѻ | Ѣ | ІА |
| Ѥ | Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ |
| Ѳ | Ѵ | Ѷ | ||||
| Літери кирилиці | ||||||
Ы, ы — кирилична літера, що в старослов'янській кирилиці мала назву єри́; 28-а літера білоруської кириличної та 29-а літера російської абетки. В інших слов'янських кириличних алфавітах відсутня (хоча в південнослов'янських мовах різниця між звуками [Ы] та [И] усунулась, літеру Ы із сербської та болгарської абеток було вилучено лише в XIX столітті). Позначає голосний [ɨ], який існував іще в праслов'янській мові.
Нині Ы вживають також у багатьох абетках неслов'янських мов.
Зміст |
В українській мові [ред.]
За історико-етимологічним принципом в українській абетці ця буква була присутня аж до другої половини XIX століття[1]. Цього принципу стихійно дотримувався зокрема Іван Котляревський, який започаткував процес формування нової української літературної мови, та видавець його творів М. Парпура. Вони користувалися абеткою, спільною з російською, але з відмінною від неї вимовою деяких літер. Вибір літери для передавання на письмі конкретного звука визначався його походженням. Оскільки за Ы не було закріплено окремого звуку, то Ы та И вживали непослідовно, часто плутаючи[2]. Відтак у нових українських абетках, складених за фонетичним принципом, літера Ы була відсутня.
Історія [ред.]
Назва єри («ѥры» у ст-слов., «еры́» у црк-слов.) очевидно походить від «еръ» (Ъ) або «ерь» (Ь). Власне Ы походить від складання двох кириличних літер — ъ («єр») та ı («і»), чим і пояснюють її назву[3].
В найдавніших формах глаголиці і кирилиці літера Ы, ймовірно, була відсутня; в пізніших зразках вона являла собою механічне поєднання Ъ або Ь зі знаком І або И (у старослов'янських пам'ятках трапляються всі можливі комбінації диграфа; елементи букви могли поєднувати рискою). В російському письмі диграф ЪИ замість сучасної літери Ы використовувався до початку двадцятого століття на межі префікса і кореня (наприклад съискать). В найбільш «класичній» формі глаголичну Ы прийнято зображати як 
, а кириличну — як 
(до XIV століття). Прийнято вважати, що в кирилиці літера Ы займає 30-ту позицію, а в глаголиці 31-шу. Числового значення не має.
Таблиця кодів [ред.]
| Кодування | Реєстр | Десятковий код | 16-ковий код | Вісімковий код | Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод | Велика | 1067 | 042B | 002053 | 00000100 00101011 |
| Мала | 1099 | 044B | 002113 | 00000100 01001011 | |
| ISO 8859-5 | Велика | 203 | CB | 313 | 11001011 |
| Мала | 235 | EB | 353 | 11101011 | |
| KOI-8 | Велика | 249 | F9 | 371 | 11111001 |
| Мала | 217 | D9 | 331 | 11011001 | |
| Windows-1251 | Велика | 219 | DB | 333 | 11011011 |
| Мала | 251 | FB | 373 | 11111011 |
В HTML велику букву Ы можна записати як Ы або Ы, а малу ы — як ы або ы.
Починаючи з версії 5.1 в Юнікоді є окремі коди для форми ЪІ (на відміну від ЬІ): U+A650, U+A651 (Ꙑꙑ).
