Ы

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літера Ы
Cyrillic letter Yery - uppercase and lowercase.svg
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј
К Л Љ М Н Њ О
П Р С Т Ћ Ќ У
Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш
Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ Ӓ Ә Ӛ Ӕ Ғ Ӷ
Ҕ Ӗ Ҽ Ҿ Ӂ Җ Ӝ
Ҙ Ӟ Ӡ Ӥ Ӣ Ӏ Ҋ
Қ Ҟ Ҡ Ӄ Ҝ Ӆ Ӎ
Ҥ Ң Ӊ Ӈ Ӧ Ө Ӫ
Ҩ Ҧ Ҏ Ҫ Ҭ Ӳ Ӱ
Ӯ Ү Ұ Ҳ Һ Ҵ Ӵ
Ҷ Ӌ Ҹ Ӹ Ҍ Ӭ  
Застарілі літери
Ҁ Ѹ Ѡ Ѿ Ѻ Ѣ ІА
Ѥ Ѧ Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ
Ѳ Ѵ Ѷ        
Літери кирилиці

Ы, ыкирилична літера, що в старослов'янській кирилиці мала назву єри́; 28-а літера білоруської кириличної та 29-а літера російської абетки. В інших слов'янських кириличних алфавітах відсутня (хоча в південнослов'янських мовах різниця між звуками [Ы] та [И] усунулась, літеру Ы із сербської та болгарської абеток було вилучено лише в XIX столітті). Позначає голосний [ɨ], який існував іще в праслов'янській мові.

Нині Ы вживають також у багатьох абетках неслов'янських мов.

В українській мові[ред.ред. код]

За історико-етимологічним принципом в українській абетці ця буква була присутня аж до другої половини XIX століття[1]. Цього принципу стихійно дотримувався зокрема Іван Котляревський, який започаткував процес форму­вання нової української літературної мови, та видавець його творів М. Парпура. Вони користувалися абет­кою, спільною з російською, але з відмінною від неї вимовою деяких літер. Вибір літери для передавання на письмі конкретного звука визначався його походженням. Оскільки за Ы не було закріплено окремого звуку, то Ы та И вживали непослідовно, часто плутаючи[2]. Відтак у нових українських абетках, складених за фонетичним принципом, літера Ы була відсутня.

Історія[ред.ред. код]

Назва єри («ѥры» у ст-слов., «еры́» у црк-слов.) очевидно походить від «еръ» (Ъ) або «ерь» (Ь). Власне Ы походить від складання двох кириличних літер — ъ («єр») та ı («і»), чим і пояснюють її назву[3].

В найдавніших формах глаголиці і кирилиці літера Ы, ймовірно, була відсутня; в пізніших зразках вона являла собою механічне поєднання Ъ або Ь зі знаком І або И (у старослов'янських пам'ятках трапляються всі можливі комбінації диграфа; елементи букви могли поєднувати рискою). В російському письмі диграф ЪИ замість сучасної літери Ы використовувався до початку двадцятого століття на межі префікса і кореня (наприклад съискать). В найбільш «класичній» формі глаголичну Ы прийнято зображати як GlagolitsaJery.gif, а кириличну — як Early Cyrillic letter Yery.png (до XIV століття). Прийнято вважати, що в кирилиці літера Ы займає 30-ту позицію, а в глаголиці 31-шу. Числового значення не має.

Таблиця кодів[ред.ред. код]

Кодування Реєстр Десятковий код 16-ковий код Вісімковий код Двійковий код
Юнікод Велика 1067 042B 002053 00000100 00101011
Мала 1099 044B 002113 00000100 01001011
ISO 8859-5 Велика 203 CB 313 11001011
Мала 235 EB 353 11101011
KOI-8 Велика 249 F9 371 11111001
Мала 217 D9 331 11011001
Windows-1251 Велика 219 DB 333 11011011
Мала 251 FB 373 11111011

В HTML велику букву Ы можна записати як Ы або Ы, а малу ы — як ы або ы.

Починаючи з версії 5.1 в Юнікоді є окремі коди для форми ЪІ (на відміну від ЬІ): U+A650, U+A651 (Ꙑꙑ).

Примітки[ред.ред. код]