К

Літера К
Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й	Ј
К	Л	Љ	М	Н	Њ	О
П	Р	С	Т	Ћ	Ќ	У
Ў	Ф	Х	Ц	Ч	Џ	Ш
Щ	Ъ	Ы	Ь	Э	Ю	Я
Неслов'янські літери
Ӑ	Ӓ	Ә	Ӛ	Ӕ	Ғ	Ӷ
Ҕ	Ӗ	Ҽ	Ҿ	Ӂ	Җ	Ӝ
Ҙ	Ӟ	Ӡ	Ӥ	Ӣ	Ӏ	Ҋ
Қ	Ҟ	Ҡ	Ӄ	Ҝ	Ӆ	Ӎ
Ҥ	Ң	Ӊ	Ӈ	Ӧ	Ө	Ӫ
Ҩ	Ҧ	Ҏ	Ҫ	Ҭ	Ӳ	Ӱ
Ӯ	Ү	Ұ	Ҳ	Һ	Ҵ	Ӵ
Ҷ	Ӌ	Ҹ	Ӹ	Ҍ	Ӭ
Застарілі літери
Ҁ	Ѹ	Ѡ	Ѿ	Ѻ	Ѣ	ІА
Ѥ	Ѧ	Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ
Ѳ	Ѵ	Ѷ
Літери кирилиці

К — п'ятнадцята літера українського та інших слов'янських алфавітів. Походить від старослов'янської кириличної літери к («ка­ко»), запозиченої з греко-візантійського устав­ного письма.

Історія

В давньоруській і староукраїнській писемностях у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) мало кілька графічних варіантів, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Використання

В сучасній українській мові цією літерою позначають задньоязиковий глухий зімкнений приголосний звук.

Літера буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.

У старослов'янській кириличній пи­семності літера К мала числове значення «два­дцять». Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «п'ятнадцять». При цифровій нумерації вживається як додат­кова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 10-к і т. д.

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1050	041A	002032	00000100 00011010
	Мала	1082	043A	002072	00000100 00111010
ISO 8859-5	Велика	186	BA	272	10111010
	Мала	218	DA	332	11011010
KOI 8	Велика	235	EB	353	11101011
	Мала	203	CB	313	11001011
Windows 1251	Велика	202	CA	312	11001010
	Мала	234	EA	352	11101010

Література

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Півторак Г. П. К // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.