Болгари в Угорщині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Болгарська православна церква св. Кирила й Методія
Болгаро-угорська школа ім. Христо Ботева в Будапешті
Ця стаття є частниною серії статей про народ
Болгари
Coat of arms of Bulgaria.svg

Культура
ЛітератураМузика
Образотворче мистецтвоКіно
ТанціКухняМодаСпорт

Болгарська діаспора
Республіка МакедоніяСербіяРумунія
СШАУгорщинаГреціяКанада
ІталіяІспаніяНімеччина
Велика БританіяТуреччинаУкраїна
Анатолійські Болгари
Банатські Болгари
Болгари Бессарабії
Помаки

Релігія
Православ'яІсламКатолицизм
Протестантизм

Мова
Болгарська та її діалекти

Інші статті
БолгаріяВідомі болгариІсторія
Царі Болгарії

Болгари в Угорщині (угор. Magyarorszagi bolgarok) - одна з 13 офіційно визнаних національних меншостей в Угорщині відповідно до Закону про права національних і етнічних меншин, прийнятого угорським парламентом 7 липня 1993[1]. За даними перепису 2001 року їхня чисельність становить 2316 чоловік або 0,02% від загальної чисельності населення в країні[1]. За неофіційним даними їхня чисельність коливається від 2000 до 7000 чоловік[2].

У Ранньому Середньовіччі більша частина сучасної Угорщини входила до складу першого Болгарського царства. За однією з версій болгарський хан Крум народився в Паннонії[3], а болгарські намісники Салан, Радий, Охтум (Ахтум), Сермон і Меноморут управляли областями Срем, Банат, Бачка і частиною Трансільванії в IX-XI століттях відповідно до Геста Гунгарорум (Gesta Hungarorum).

Північне угорське місто Сентендре і околишні села були заселені болгарами ще в середньовіччя. В XVIII столітті околиці Сентендре були заселені переселенцями з Чипровця, що втекли після поразки чипровского повстання. В XVI столітті під Вишеградом одне із сіл називалося «Болгар Фалу» (Болгарське село). Болгарські біженці, що покинули Османську імперію, уперше згадуються як жителі цього регіону в 1428 році. Згодом, однак, вони асимілювалися з угорським населенням[4]. Болгари-католики, що переселилися в Банат, відомі сьогодні як друга хвиля еміграції[5]. У болгарських публікаціях межвоеннного періоду їхня чисельність звичайно округляється до 10 тисяч[6].

Проте, нинішня болгарська громада є нащадками городників і інших фахівців, які іммігрували в Австро-Угорщину у більших групах в XVIII, XI і XX століттях[5] до Першої світової війни[2]. В 1857 році болгари нараховували 2815 чоловік, і до 1870 року їхня чисельність істотно не змінилася.

Найстарша болгарська організація, Асоціація болгар Угорщини, заснована 1914 з ініціативи Лазаря Іванова з Тетевена. Болгарська церковна громада - 1916, а перша школа — 1918[7]. В 1932 році в Будапешті збудована Болгарська православна церква св. Кирила й Методія[8].

Болгарська громада видає газету «Болгарські звістки» і журнал «Хемус», а також значну кількість книг. Крім того, існує цілий ряд колективів народного танцю, театр, кілька оркестрів, болгарська школа рідною мовою й болгаро-угорська середня школою ім. Христо Ботева.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «1.1 Factors influencing the ethnic affiliation of the population, 2001». Hungarian Central Statistical Office. Архів оригіналу за 2013-07-12. 
  2. а б Ватова, Пенка. «Няколко опорни исторически факта». Корените и короната (Bulgarian). Словото. 
  3. Fine, John Van Antwerp (1983). The Early Medieval Balkans: A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth century. University of Michigan Press. с. p. 94. ISBN 0472081497. 
  4. Király, Péter (2002). Die Čiprovecer in Ungarn (German). Budapest: ELTE Szláv Intézet. 
  5. а б Ченгова-Менхарт, Пенка. «Първите». Сайт болгарскойобщины Венгрии. Архів оригіналу за 2012-04-29. 
  6. Нягулов, Благовест (1999). «Българите в Банат под властта на държавите-наследнички». Банатските българи (Bulgarian). София: Парадигма. с. С.82. ISBN 954-9536-13-0. 
  7. «Дружеството на българите в Унгария». Архів оригіналу за 2012-04-29. 
  8. «Българска православна църква». Архів оригіналу за 2012-04-29. 

Посилання[ред.ред. код]