Українці Угорщини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Культура
АрхітектураКухняКіно
ЛітератураМодаМузика
Народне мистецтво
Образотворче мистецтво
СпортТеатрТанці

Українська діаспора
АвстраліяАвстріяАргентинаБельгія
БолгаріяБоснія і ГерцеговинаБразилія
БілорусьВеликобританіяВірменія
ГреціяГрузіяІспаніяІталіяКазахстан
КанадаКиргизстанКитайЛитва
ЛатвіяМолдоваНімеччинаПарагвай
ПольщаПортугаліяРумуніяРосія
СербіяСловаччинаСШАУгорщина
УругвайФранціяХорватіяЧехія

Етнографічні групи українців
БойкиВолиняниГаличаниГуцули
КубанціЛемкиЛитвиниНаддніпрянці
ОполяниПінчукиПодоляниПокутяни
ПоліщукиРусиниСіверяниСлобожаниХарцизи

Українська міфологія
Релігія
Православ'я: УАПЦУПЦ-КПУПЦ (МП)
Католицизм: РКЦУГКЦ
ПротестантизмІсламЮдаїзм
Атеїзм

Мова
Українська та її діалекти

Інші статті
УкраїнаЗнамениті українціІсторія
Всесвітні форуми українцівГолодомори
Етнокультурні регіониРозселення
Етногенез українцівУкраїнські меценати

Українці в Угорщині - невелика (бл. 5000 чоловік) українська національна меншина на території сучасної Угорщини. Зараз в Угорщині живе мінімальне число українців, здебільшого, це закарпатські українці, які 1945 залишилися в її межах.

Українська меншина в Угорщині живе розпорошено і як етнічна спільнота не має жодного організованого життя. Є в Угорщині і залишки етнічних островів з мовно-побутовими і культурними слідами колишніх українських поселень, які тепер майже повністю асимілювалися, але ще у 18 — 19 ст. виявляли виразний український етнічний характер. За новішими історико-демографічними дослідженнями, ці українські поселення виникли в 17 — 18 ст. як результат просування українців і словаків на південь, зокрема на територію Угорщини Рівнину після турецького спустошення цих областей. Деякі закарпатські учасники протиавстрійського повстання куруців по їх поразці залишилися на угорських землях. Це були українські острови серед угорської більшості, хоч у деяких селах українці переважали, але порівняно до всього населення стосовних жуп (комітатів) вони не становили понад 4-5%. Згідно з переписами, у першій половині 19 ст. всіх українських або мішаних сіл було ще понад 50 при близько 30 000 українцях. Точніше, на території сучасної Угорщини у комітетах Боршодському, Абауй, Земплинському, Сатмарському і Березькому було у 1836 — 40 pp.: 21 укр., 28 укр.-угор., 2 укр.-словацькі, 2 укр.-угор.-словацькі і 1 укр.-угор.-нім. села. Кількість греко-католиків у цих комітатах була значно більша, що свідчить не лише про поступову асиміляцію українців, але й про те, що греко-католиками були також угорці, серби, греки, а гол. в Сатмарському комітаті румуни. Найдалі на півд. висуненим поселенням українців було м. Маков у півд.-сх. Угорщини на рум. кордоні, що було своєрідним перехідним пунктом поселення закарп. українців у Бачці (тепер Сербія).

Процес асиміляції посилили угор. культ. тиск з сер. 19 ст. і заходи мадяризації Гр.-Кат. Церкви, гол. по заснуванні Гайдудорозької єпархії. Ці етнічні острови зазнали чималого удару по 1918, коли вони були цілковито ізольовані від Закарпаття, а для гр.-католиків Боршодського комітату засновано адміністратуру в Мішкольці. Введення угор. мови до літургії призвело до остаточної асиміляції. Тепер тільки старші люди у деяких селах ще розуміють українську мову. Проте залишки побутової культури, фолкльору, а навіть деяких церк. звичаїв збереглися, й укр. прізвища нагадують далі про походження людей. У 1960-их pp. E. Балецький з Будапештського Університету дослідив говірку с. Комлошка комітату Абауй. У сер. 1970-их pp. відвідав і описав укр. оселі в Угорщині єп. Йоаким Сеґедій з Заґребу, знайшовши в них і тепер чимало слідів українськости.

В Угорщині є невелика українська громада (прибл. З тис. чол.). Це здебільшого вихідці з Закарпаття, які проживають переважно вздовж середньої течії р. Тиси, займаються сільським господарством. Мешкають також у Будапешті. У попередні століття українців в Угорщині було значно більше, але вони зазнали майже цілковитої асиміляції. До поч. 1990 років не існувало ніяких форм організованого українського національного життя. Нині робляться лише перші кроки в цьому напряму. Нащадки українців у багатьох випадках зберегли греко-католицьку релігію, до якої належали їхні предки; богослужіння проводиться угорською мовою.

Джерела[ред.ред. код]

  • Нових С. Політичні партії Угорщини. — Відень, 1918
  • Грушевський М. Історія України-Руси, тт. 1-10, 2-е вид. — Нью-Йорк, 1954–1958
  • Українсько-угорські історичні зв'язки. — К., 1964
  • Rado Gy. Szomszedunk-Ukrajna. — Будапешт, 1969
  • Русин О. Розвиток і зміцнення радянсько-угорського економічного співробітництва, 1945–1969. — Л., 1970
  • Українська РСР у радянсько-угорському співробітництві, 1945–1970. — К., 1972
  • Ковач А. Українски (русич) острова у сиверно-восточной части нешей Мадярскей у XVIII–XIX вику. ж. Нова Думка, чч. 7, 8. — Вуковар 1974
  • Сеґедій Й. Християнський календар на 1978. — Руський Керестур, 1977
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [у 10 т.] / Наукове Товариство ім. Шевченка ; гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович. — [Париж] ; [Нью-Йорк] : Молоде життя, 1954—1989, 1993—2000.

Посилання[ред.ред. код]