Масик Костянтин Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Масик
Прапор
Прапор
1-й Перший віцепрем'єр-міністр України
травень — жовтень 1992
Прем'єр-міністр: Вітольд Фокін
Попередник: посада заснована
Наступник: Валентин Симоненко
Прапор
Прапор
1-й Посол України у Фінляндії, Швеції, Данії та Норвегії
1992 — червень 1997
Міністр: Анатолій ЗленкоГеннадій Удовенко
Попередник: посада заснована[1]
Наступник: Ігор Подолєв[2]
 
Народження: 9 липня 1936(1936-07-09) (87 років)
Волочиськ, Вінницька область, Українська СРР, СРСР
Національність: українець
Країна: СРСР СРСРУкраїна Україна
Освіта: Горьковського інституту інженерів водного транспорту РРФСР[ru]
Партія: ЛКСМУКПРСПартія регіонів
Автограф:
Нагороди:

СРСР:

Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Жовтневої РеволюціїОрден «Знак Пошани»

Україна:

Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Костянти́н Іва́нович Ма́сик (нар. 9 липня 1936(19360709), Волочиськ, Вінницька область, Українська СРР, СРСР) — український радянський партійний діяч. Член ЦК КПУ (1981—1991 роки), кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ (січень 1988 — жовтень 1989 року), депутат Верховної Ради Української РСР 10—11-го скликань.

Після проголошення незалежності України — український державний діяч, дипломат. Перший віцепрем'єр-міністр України в уряді Вітольда Фокіна. Перший Надзвичайний і Повноважний Посол України у Фінляндії з представництвом інтересів України в Королівстві Швеція, Королівстві Данія та Королівстві Норвегія. Член політради Партії регіонів, у 2003—2005 роках радник прем'єр-міністра України Віктора Януковича на громадських засадах.

Біографія[ред. | ред. код]

Депутат Верховної Ради УРСР Українська РСР
10-го скликання
24 лют. 1980 24 лют. 1985
11-го скликання
24 лют. 1985 15 трав. 1990

Костянтин Іванович Масик народився 9 червня 1936 року в родині військовослужбовця на станції Волочиськ, що на той час входила до складу Вінницької області Української СРР СРСР (нині — Хмельницька область, Україна). Отримав вищу освіту у 1959 році, закінчивши механічний факультет Горьковського інституту інженерів водного транспорту РРФСР (нині — Волзький державний університет водного транспорту[ru] у російському місті Нижній Новгород).

Впродовж 1959—1960 років працював інженером-конструктором Київського суднобудівного-судноремонтного заводу, а далі розпочав роботу «по партійній лінії»:

Після проголошення незалежності України Костянтин Масик у травні — жовтні 1992 року обіймав посаду Першого віцепрем'єр-міністра України в уряді Вітольда Фокіна.

У 1992 — червні 1997 року — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Фінляндії (з представництвом інтересів України в Королівстві Швеція, Королівстві Данія, Королівстві Норвегія).[3]

В подальшому — голова наглядової ради акціонерного комерційного банку «Надра». У березні 2003[4] — лютому 2005 року[5] Масик був радником прем'єр-міністра України Віктора Януковича на громадських засадах.

Обирався членом Політичної ради Партії регіонів.

Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Петро Сливенко як тимчасово повірений УНР у Фінляндії; Костянтин Лоський як посол УНР у Швеції та Норвегії; Дмитро Левицький як посол УНР у Данії
  2. У Швеції — з 1994 року тимчасово повірений Ігор Сагач; у Данії — з 1995 року тимчасово повірений Олексій Рибак
  3. Указ Президента України від 16 жовтня 1992 року № 501/92 «Про призначення Надзвичайного і Повноважного Посла України у Фінляндській Республіці»
  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2003 року № 368 «Про призначення Масика К.І. радником Прем'єр-міністра України».
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2005 року № 125 «Про звільнення від обов'язків радників Прем'єр-міністра України на громадських засадах».
  6. Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 753/96 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  7. Указ Президента України від 1 грудня 2011 року № 1093/2011 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «20 років незалежності України»»

Посилання[ред. | ред. код]

Література та джерела[ред. | ред. код]