Фокін Вітольд Павлович
| Фокін Вітольд Павлович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
|
|
||||||
| Час на посаді: | ||||||
| 23 жовтня 1990 — 1 жовтня 1992 | ||||||
| Президент | Кравчук Леонід Макарович | |||||
| Наступник | Симоненко Валентин Костянтинович | |||||
|
|
||||||
| Народився | 25 жовтня 1932 (80 років) с. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області |
|||||
| Діти | Дочка і син. | |||||
| Нагороди |
|
|||||
Фокін Вітольд Павлович — Прем'єр-міністр України (23 жовтня 1990 р. — 1 жовтня 1992 р.)
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився 25 жовтня 1932 р. в с. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області в родині учителів. 1954 р. закінчив гірничий факультет Дніпропетровського гірничого інституту за спеціальністю «розробка родовищ корисних копалин» й дістав призначення на шахти Луганщини. Від серпня 1954 р. до серпня 1963 р. працював помічником начальника і начальником дільниці на шахті «Центральна-Боківська»(1954-1957 рр.), заступником головного інженера та головним інженером шахти, начальником шахтоуправління №32 (1957-1963 рр.) в м. Боково-Антрацит, Луганської області.
Від серпня 1963 р. до вересня 1971 р. працював заступником начальника комбінату «Донбасантрацит» у м. Красний Луч, керуючим трестом «Первомайськвугілля» у м. Первомайськ, головним інженером комбінату «Ворошиловградвугілля» у м. Кадіївка, начальником комбінату «Свердловантрацит» у м. Свердловськ Луганської області.
У 1971 р. направлений на роботу до Держплану УРСР:начальник відділу (1971-1972),заступник голови (1972-1979), перший заступник голови (1979-1987), заступник Голови Ради Міністрів-Голова Держплану УРСР (1987-1990), заступник Голови Ради Міністрів-Голова Державного комітету УРСР з економіки )серпень 1990-жовтень 1990).
У жовтні 1990 р. на В.Фокіна було покладено виконання обов'язків Голови Ради Міністрів України. У листопаді того ж року був затверджений на цій посаді. З березня 1991 р. - Прем'єр-міністр України. 30 вересня 1992 р. подав у відставку.
В.Фокін один с тих, хто підписав Угоду урядів Білоруоії, Росії та України про впровадження узгодженої економічної політики. У цьому документі передбачалося проведення скоординованих реформ з послідовним впровадженням ринкових механізмів, продумана трансформація форм власності, забезпечення вільного підприємництва. Було, зокрема, записано:"... підприємці трьох країн будуть утримуватися від заподіяння шкоди один одному". В цьому документі містилася домовленність - будувати економічні відносини на базі існуючої грошової одиниці-карбованця (рубля), а перехід, у перспективі, на національну валюту вимагав попереднього сповіщення. Глави урядів зобов'язувалися проводити політику обмеження грошової емісії, впроваджувати механізми ефективного контролю над грошовою масою, удосконалювати систему взаємозаліків, проводити узгоджену політику скорочення дефіциту бюджетів, координувати ставки податку на додану вартість.
З 1991 р. В.Фокін на громадській роботі: депутат Верховної Ради СРСР 12-го скликання від Лисичанського територіального округу Луганської області, народний депутат Верховної Ради України 12-го (1-го) скликання (1991-1994 рр.) від Дарницького виборчого округу №6 м.Києва. У групи і фракції не входив.
З 1993 р. науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин, Президент Міжнародного Фонду гуманітарних і економічних зв'язків України з Російською Федерацією, член Вищої економічної Ради при Президенті України (1997-2001 рр.). З 1999 р. Президент Луганського земляцтва в м.Києві (зараз - Почесний Президент).
В.Фокін кандидат технічних наук, професор. У 2012 р. Європейська Академія наук (м.Ганновер) присвоїла звання доктора філософії з економічних питань і нагородила медаллю імені лауреата Нобелівської премії Альберта Швейцера "За гуманізм і служіння народу" з врученням Почесного диплому.
Родина [ред.]
- дружина Таміла Григорівна Фокіна[1]
- син — Ігор Вітольдович Фокін[2]колишній заступник голови правління СП «Девон», ведучий проектів Україно-дагестанських економічно-гуманітарних відносин, а також займається банковсько-фінансовою інвестиційній діяльністю[1], ще й поет[3].
- Невістка Марина Ігорівна Фокіна — інженер.[1]
- дочка Наталія Вітольдівна.
- Онука Маша Фокіна (Марія Ігорівна Фокіна) (6 березня 1986) — українська співачка[4][5][1]
- Онук - Олег Ігоревич Замалдінов. Має приватний бізнес у галузі страхового асістансу.
- Дружина онука - Марія. Займається рослинництвом.
- Правнук - Олексій Олегович. Школяр.
Державні нагороди [ред.]
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (25 жовтня 2012) — за визначний особистий внесок у державне будівництво, багаторічну громадську діяльність та з нагоди 80-річчя від дня народження[6]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (22 жовтня 2002) — за визначні особисті заслуги перед Україною в галузі державного будівництва, багаторічну сумлінну працю[7]
- Два ордени Трудового Червоного Прапора, орден «Знак Пошани» (СРСР)
- повний кавалер знаку "Шахтарська слава"
- повний кавалер знаку "Шахтарська доблесть"
- Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
Примітки [ред.]
- ↑ а б в г Маша Фокина: «Я вся в дедушку, унаследовала жесткий характер» | Новости Украины | Дедушка певицы Маши Фокиной два года — с 1990 по 1992 год — возглавлял Кабинет министров Укра…
- ↑ «<Девон>» стал объектом безопасности
- ↑ Фокин Игорь Витольдович. ifokin
- ↑ Внучка украинского экс-премьера обиделась на Vertu — Светская хроника и культура | KP.UA
- ↑ Биография :: Маша Фокина (Masha Fokina)
- ↑ Указ Президента України № 612/2012 від 25 жовтня 2012 року «Про нагородження В.Фокіна орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Указ Президента України № 942/2002 від 22 жовтня 2002 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
Посилання [ред.]
Джерела [ред.]
За інформацією Урядового порталу
| Попередник: | 1-й Прем'єр-міністр України 23 жовтня 1990 - 1 жовтня 1992 |
Наступник: |
| - |
Симоненко Валентин Костянтинович |
|
|||||||||||||
- Народились 25 жовтня
- Народились 1932
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Уряд Вітольда Фокіна
- Міністри УРСР
- Прем'єр-міністри України
- Політики України
- Народні депутати України 1-го скликання
- Українські гірничі інженери
- Уродженці Запорізької області
- Випускники Національного гірничого університету
