Білґорай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білгорай
Biłgoraj
Герб Прапор
Герб Прапор
Білгорай
Розташування міста Білгорай
Основні дані
Країна Польща Польща
Регіон Люблінське воєводство
Засноване 1578
Магдебурзьке право 1578
Населення 27 267 (2008[1])
Площа міста 21,1 км²
Густота населення 1292 осіб/км²
Поштові індекси 23-400 до 23-403
Телефонний код 48 84
Географічні координати 50°33′ пн. ш. 22°44′ сх. д. / 50.550° пн. ш. 22.733° сх. д. / 50.550; 22.733
Висота над рівнем моря 212 м
Міська влада
Веб-сторінка http://www.bilgoraj.pl

Білго́рай (пол. Biłgoraj) — місто в східній Польщі. Адміністративний центр Білгорайського повіту Люблінського воєводства.

Місто відоме тим, що тут пройшла юність майбутнього лауреата Нобелівської премії з літератури письменника Ісаака Башевіса Зінґера.

У місті була значна українська громада. Походження назви та її нетипове написання у польській мові вказує на українське походження. Під час злочинних операцій другої половини 1940-х років вивезено майже всіх українців.

Населення[ред.ред. код]

Станом на 30 червня 2009 року населення Білґораю становило 27 341 особу (з них 47,9 % - чоловіки та 52,1 % - жінки).

Історія[ред.ред. код]

Білґорай було засновано шляхтичем Адамом Ґорайським в 70-их роках XVI століття. 10 вересня 1578 р. польський король Стефан Баторій підписав указ, що надавав Білґораю статус міста.

Місто знаходилося на лісистому пагорбі Білий Ґорай - на його вершині розташовувався Ринок. На місце заснування Білґораю справила вплив річкова система, яка полегшувала його оборону. Із заходу місто було захищене Польською Ладою (в наш час - Біла Лада), яка мала численні заплави, а з півдня - Руською Ладою (в наш час - Чорна Лада). Важливу роль у розвитку міста відіграло його розташування на шляху з Ярослава до Любліна.

Після смерті засновника Білґорай успадкував його син - Збіґнєв Ґорайський, а потім - Рафал Ґорайський. Після його смерті місто перейшло до Теодора Ґорайського, а після нього - до його сестри Теофілії Рейової. В 1693 р. вона продала Білґорай з навколишніми землями Станіславу Антонію Щуці. Після його смерті в 1710 р. правити містом почала його дружина - Констанція Марія Анна Потоцька, а близько 1725 р. - її син Ян Канти Щука. Після його смерті в 1726 р. Білґорай успадкував його брат Марчін Леопольд Стефан Щука, який помер в 1728 р. Потім місто перейшло до рук його дружини Елжбєти Потоцької, а в 1733 р. - сестри Вікторії. В 1735 р. місто отримала її дочка Маріанна Концка разом із чоловіком Евстахієм Потоцьким. В 1778 р. Білґорай перейшов до рук їх сина Яна Непомуцена Ерика Потоцького, який в 1786 р. передав його брату Станіславу Костці Потоцькому. Той, через борги, передав місто комісії банковій.

Вже в XVII ст. Білґорай славився як сіткарський центр. Перші відомості про існування цеху сіткарів в місті походять з 1710 р. Білгорайські сітки продавалися в Росію, Німеччину, Францію, Туреччину, Персію, а сіткарі в XVII ст. становили близько 90 % мешканців міста та часто мали великі маєтки.

Більшість будинків в Білґораї були з дерева (завдяки сусідству з Пущею Сольською), через що в містечку ставалося багато пожеж. Найбільший з них трапився в 1648 р., після підпалу міста козаками. Також часто Білґорай ставав жертвою нападів ворожих військ - наприклад в 1655 р. місто було вщент зруйноване шведами.

Під час Барської конфедерації під Білґораєм відбувалося протистояння польських та російських військ. Після того, як повстання Костюшка було придушене Білгорай опинився під контролем Австрії. Після 1809 р. місто на нетривалий час увійшло до складу Варшавського герцогства, після чого в 1815 р. місто було привласнене Росією. Розвиток міста сильно сповільнився, відбувалося збідніння його мешканців.

Населення Білґораю на межі XVIII i XIX ст. становило близько 3 тис. жителів, а до 1865 р. виросло до 6 тис. Таким чином, місто було третім за чисельністю населення в Люблінській губернії Російської імперії (після Любліна і Грубешіва).

В 1806 р. власником Білґорая став Станіслав Костка Новаковський. Він збудував в місті величну резиденцію, поблизу якої був ставок по якому плавали гондоли та амфітеатр. Новаковський запрошував гостювати до неї видатних постатей, зокрема Яна Генрика Домбровського, князя Юзефа Понятовського, Кіпріяна Ґодебського, за деякими джерелами гостював у нього і Наполеон Бонапарт. Після смерті Станіслава власником міста став його син Едвард, після нього Білґорай перейшов до чоловіка дочки Станіслава, Теодори - Валеріана Платонова. Після поразки січневого повстання, в 1864 р. Білґорай було продано російському уряду і він почав виконувати функції повітового міста.

Після здобуття Польщею незалежності в 1918 р. Білґорай опинився в її межах. Чисельність населення в 1921 р. становила 5605 осіб. В 1928 р. місто було електрифіковано. Збільшувалась кількість мурованих будинків, втім аж до 1939 р. більшість будівель була все ж збудованою із дерева.

Під час Другої світової війни Білґорай був сильно поруйнованим. Так, під ранок 11 вересня 1939 р. місто було підпалене німецькими диверсантами, величезна пожежа завдала шкоди більшій частині Білґораю. 8 і 14 вересня місто зазнало бомбардувань, внаслідок яких загинуло багато жителів і солдатів. 15-16 вересня відбулась так звана «битва за Білґорай» - важкі бої в місті та його околицях між польськими та німецькими військами, а 17 вересня, після чергової пожежі, місто було зайняте військами Вермахту.

28 вересня 1939 р., згідно з пактом Молотова-Ріббентропа Білґорай перейшов під радянську владу. Пізніше, внаслідок зміни умов протоколу Червона Армія покинула місто і воно ввійшло до складу Генеральної Губернії. Під час німецької окупації в околицях міста діяли численні партизанські загони. 24 липня 1944 р. після нетривалих боїв в місто ввійшла Червона армія. Внаслідок бойових дій під час Другої світової війни місто зазнало значних втрат: близько 80 % будинків було зруйновано, чисельність населення зменшилась майже вдвічі.

Відомі люди, пов'язані з містом[ред.ред. код]

Ісаак Башевіс Зінґер (1988)
Януш Палікот

Міста-побратими[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. The Wall Street Journal, Joseph Epstein, A Yiddish Novel With Tolstoyan Sweep


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.