Нововолинськ
| Нововолинськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Центральний майдан Нововолинська. У центрі — пам'ятник Тарасові Шевченку | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна | |||||
| Регіон | Волинська область | ||||
| Район/міськрада | Нововолинська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 710700000 | ||||
| Засноване | 1951 | ||||
| Статус міста | з 1957 року | ||||
| Населення | ▼ 57936 (1 листопада 2012)[1] | ||||
| Агломерація | 57831 | ||||
| Площа | 17 км² | ||||
| Густота населення | 3406 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 45400-45489 | ||||
| Телефонний код | +380-3344 | ||||
| Координати | 50°44′08″ пн. ш. 24°09′45″ сх. д. / 50.73556° пн. ш. 24.16250° сх. д.Координати: 50°44′08″ пн. ш. 24°09′45″ сх. д. / 50.73556° пн. ш. 24.16250° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 225 м | ||||
| День міста | остання неділя серпня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Іваничі | ||||
| До станції | 18 км | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 81 км | ||||
| - автошляхами | 97,4 км | ||||
| До Києва | |||||
| - фізична | 451 км | ||||
| - залізницею | 532 км | ||||
| - автошляхами | 515 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, пр-т Дружби, 27, 4-12-02 | ||||
| Веб-сторінка | Нововолинська міська рада | ||||
| Міський голова | Сапожніков Віктор Борисович | ||||
Нововоли́нськ — (нове місто на Волині) місто обласного значення в Україні, Волинська область. Населення 53 838 мешканців (перепис 2001). (Населення міськради 58 688 мешканців). Розташоване за 18 км від залізничної станції Іваничі на лінії Червоноград—Володимир-Волинський. До облцентру можна дістатися автошляхом Н22, який згодом переходить в Р15.
Видобуток вугілля. Заводи: залізобетонних виробів, з ремонту гірського обладнання, цегельний; деревообробний комбінат. До складу міськради також входить смт Жовтневе. Статус міста з 1957 року.
Зміст |
Історія [ред.]
Місто виникло на землях сіл Низкиничі, Дорогиничі, Будятичі та Русовичі Іваничівського району. Перша згадка про ці села, зокрема про Низкиничі, належить до першої половини XV століття: Литовський князь Свидригайло подарував їх своєму маршалкові О.Киселю.
У 1570–1583 рр. Низкиничі, де налічувалося 8 димів, були власністю О.Киселя. У 1570 р. згадується про село Будятичі, яке мало 4 дими і належало аж чотирьом поміщикам, і селд Русовичі — власність володимир-волинського єпископа. В 1583 р. згадується с. Дорогиничі, яким володів поміщик А.Романовський. У Низкиничах Киселі побудували дерев'яний замок, сліди якого збереглися й досі. В першій половині XVII століття на старому замковищі А.Кисіль спорудив цегляну церкву і дерев'яний монастир.
Ще у 1912 році російським вченим М. М. Тетяєвим було висловлено думку про наявність запасів кам'яного вугілля на землях західної України в районі Волинсько-Подільської підвищеності. І лише у 1938 році Селезьким промисловим концерном «Вспульнота інтересув Гурничо—гутничих» був відкритий у Львові буровий відділ геологічного управління під керівництвом Я.Самсоновича.
У 1939 році 17 вересня всі ті багатства перейшли в єдину УРСР. У 1940 році був організований трест «Львіввуглерозвідка». Але почалася війна і роботи залишились незакінченими. Поновилися роботи у 1946-47 роках, але бажаних результатів не було. В кінці 1948 року уже «Волиньвуглерозвідка» продовжувала пошукові роботи. Місто будувалося і зростало. У липні 1950 р. на околиці села Дорогиничі було закладено першу Волинську шахту потужністю 1000 тонн вугілля на добу, а вже 23 червня 1954 року перші тонни чорного золота видали на-гора гірники шахти № 1.
У 1953 році було запроектоване с. Жовтневе, що увійшло до складу міста. Селище Жовтневе побудоване на території шахти № 6, яка здана в експлуатацію в грудні 1956 року, та шахти № 7, зданої в листопаді 1957 року.
Указом Президії Верховної Ради України від 10 квітня 1951 року селищу шахтарів було присвоєне ім'я Нововолинськ, районного підпорядкування Іваничівському району. Утворилась Нововолинська селищна рада. Першим головою виконкому був обраний Г. О. Соколов.[2] У квітні 1957 року робітниче селище стало містом районного підпорядкування. 25 вересня 1958 року його віднесено до міст обласного підпорядкування.
Перший уродженець міста Нововолинська — Садовський Анатолій Архипович (народився 25 травня 1951 року). Як і батько, він став шахтарем[3].
На даний час з 11 шахт, що отримала Україна після розпаду Радянського Союзу, працюють: шахта № 1, шахта № 5, шахта № 9, шахта Бужанська, і в стані будівництва шахта № 10. До речі, ця шахта (10) єдина в Україні, яка будується.
Географія [ред.]
Нововолинськ розташований на південному заході Волинської області, яка розташована на північному заході України. Площа міста становить близько 17 км². Воно розташоване на відстані близько 15 км від кордону з Польщею і приблизно за 92 км від кордону з Білоруссю.
Місто Нововолинськ має досить вигідне розташування. До національної автомагістралі Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне всього 18 км, а до міжнародної автомагістралі E373 (збігається із М07) Варшава-Люблін-Ковель-Сарни-Коростень-Київ — 76 км. До аеропорту міста Луцьк 98 км.
| Відстань від Нововолинська до інших населених пунктів (автошляхами) | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Видатні люди [ред.]
- Каліщук Олександр Пилипович — поет, композитор, диригент. Заслужений працівник культури України, член Національної ліги українських композиторів, почесний громадянин міста Нововолинська, кавалер ордена «За заслуги» III ступеня. Політв'язень сталінських таборів. Є автором слів та музики відомої пісні «Волиняночка».
- Івашова Ніна Василівна — український кінознавець;
- Луцик Юлія Олександрівна — українська ко-пілотка ралі;
- Пасічник Нелі Омелянівна — український режисер, сценарист;
- Семченко Дмитро Олександрович — український футболіст;
- Третяк Юзеф — польський літературознавець та історик;
- Федецький Артем Андрійович — футболіст [[Збірна України з футболу|Збірної України з футболу та правий захисник ФК Дніпро Дніпропетровськ.
- Політило Сергій Олегович — український футболіст, півзахисник, який грає за ФК «Чорноморець» (Одеса).
- Березюк-Волошина Ніна Глібовна - зв'язкова Ніла Хасевича, баготолітній вязень радянських таборів, дружина Генерального Секретаря Внутрішніх Справ УГВР - Ростислава Березюка-Волошина.
Пам'ятка історії [ред.]
| № п/п | Охоронний номер | Місцезнаходження пам'ятника, його адреса | Найменування пам'ятника | Датування | Автор | Дата спорудження | Дата і № рішення облвиконкому (адміністрації), постанови Кабінету Міністрів України про взяття пам'ятника під охорону | На чиєму утриманні знаходиться |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | 621 | пр. Незалежності | Пам'ятник на честь радянських прикордонників | 1941 | Якунін І. В., Каневський М. І. | 1982 | 267-р від 25.08.86р. | Виконкому Нововолинської м/р |
Освіта [ред.]
Ліцей Нововолинська:
Культура [ред.]
У місті існує музичний гурт LEZO.А також гурт The SEVEN cover band
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- ↑ Чисельність населення на 1 листопада 2012 року
- ↑ Кравчук П. А. Рекорди Волині 1993. – Любешів, 1994. – 64 с. ISBN 5-7707-2014-1/4., с. 8
- ↑ Кравчук П. А. Книга рекордів Волині. – Луцьк: Волинська обласна друкарня – Любешів: Ерудит, 2005. – 302 с. ISBN 966-361-079-4.
Література [ред.]
- Олександр Цинкаловський. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Т. 1. — Вінніпеґ: Накладом Товариства «Волинь», 1984.
В інтернеті [ред.]
- Нововолинські оголошення
- «Нововолинськ Діловий» Інформаційний сайт міста
- Нововолинська міська рада
- Нововолинський Інформаційний Портал
- Нововолинська центральна міська лікарня
- Головне управління статистики в Волинській області
- Нововолинський Центр Нерухомості. Вся нерухомість Нововолинська на одному сайті
|
||||||||
|
||||||||||

